Очікує на перевірку

Леонс Жевуський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонс Жевуський
Ім'я при народженніLeons Rzewuski
ПсевдоЛеон
Народився13 квітня 1803(1803-04-13) або 1808[2][3][4]
Відень[5]
Помер21 жовтня 1869(1869-10-21)[1]
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[5]
ПохованняКраків
Національністьполяк
Місце проживанняПоділля та Галичина (Україна)
Діяльністьвівчарство, пивоваріння
Галузьпубліцистика[5], військова справа[5], артилерія[d][5] і Q106849528?[5]
Знання мовпольська[1]
ЧленствоКраківське наукове товариствоd[6]
Титулшляхтич, камергер Царства Польського (Російська імперія), камергер Австрійської імперії
Військове званнякапітан артилерії
Конфесіякатолицтво
РідЖевуські
БатькоВацлав Жевуський
МатиРозалія Жевуська
РодичіСангушки, Любомирські
У шлюбі зТайда Малаховська
НагородиОрден Virtuti Militari
Герб
Герб

Леонс Жевуський (також Леон; пол. Leons Rzewuski), гербу Кривда (*13 квітня 1808, Відень — †21 жовтня 1869, Краків) — маґнат-латифундист, письменник, християнсько-громадський публіцист, пропагандист соціалістичних ідей.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з впливової родини Жевуських. Син Вацлава «Еміра» Жевуського — відомого мандрівника та орієнталіста, та його дружини Розалії[7] (Александри Фрацишки) Любомирської. Разом зі старшим братом Станіславом виховувався гувернером під наглядом матері у Відні, в 1822-25 роках — в приватному пансіонаті Парижу.

Спочатку був на службі у польській армії на службі Царства Польського (Російська імперія). Тут став капітаном артилерії польської армії.

В подальшому отримав звання камергера Австрійської імперії з огляду на те, що більшість володінь Жевуських, знаходилися на територіях, які отримала Австрія після розподілу Речі Посполитої.

Більшість свого життя прожив у своїх маєтках на Поділлі та Галичині. На відміну від попередників, не втручався у політичні та державні справи; зокрема, не був присутнім на засіданнях Галицького станового сейму в 1840-х роках під час обговорень реформи суспільних стосунків. Тоді багато часу тратив на організацію кінних перегонів у Львові, видав брошуру «Słowo o koniach» (Львів, 1846), приймав художника Юліуша Коссака в резиденції у Підгірцях. З 15 квітня 1848 року частково його коштом почала виходити газета «Postęp» («Поступ»), редакторами якої були Кароль Відман, Ян Захаріясевич. В ній, зокрема, він стверджував про необхідність порозуміння з «русинами» (українцями).

Л. Жевуський намагався поліпшити фінансовий стан родини. Для цього став розводити тонкорунних овець, перебудував корчму на пивоварний завод. За результатами своєї діяльності друкував статті у відповідних газетах та журналах. Втім, змушений був продати частину своїх володінь для відновлення фінансового стану. У 1864[8] чи 1865 році продав маєток у Підгірцях князю Володиславу Сангушку.

Помер у Кракові 21 жовтня 1869 року, був похований у крипті костелу капуцинів міста.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Тайда Малаховська, шлюб — 1850 року дітей не мали.

Галерея

[ред. | ред. код]
Портрет Леона Жевуського роботи Юліуша Коссака

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Dr. Constant v. Wurzbach Rzewuski, Leon Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 27. — S. 346.
  2. NUKAT — 2002.
  3. MAK
  4. https://baza-nazwisk.de/suche.html?data=63931
  5. а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  6. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/rzewuski-leon/
  7. Stefan Kieniewicz. Rzewuski Leons (Leon)… — S. 127.
  8. Там само. — S. 129.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej — Wojewodztwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska.— Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolinskich, 1995.
  • Stefan Kieniewicz. Rzewuski Leons (Leon) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — Tom XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 127–130. (пол.).
  • Kawalerowie Orderu VIRTUTI MILITARI [Архівовано 6 травня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)