Ломбард
Ломба́рд — спеціалізована кредитна установа, яка надає короткотермінові позики під заставу особистого майна позичальника.
Залежно від спеціалізації, у ломбардах приймають дорогоцінний метал, побутові речі (мала та велика побутова техніка), електроніку (смартфони, комп'ютери, планшети, ноутбуки), велосипеди тощо. Можна закласти рухоме майно (легковий, вантажний автомобіль, спецтехніка) і нерухомість. Деякі ломбарди спеціалізуються на рухомому майні, в такому разі ця установа — автоломбард.
За кілька хвилин працівник ломбарду оцінить техніку чи коштовність, складе контракт-розписку та виплатить гроші. Після експертизи речей клієнту називають суму, яку може виплатити ломбард і, якщо вона задовольняє клієнта, укладають договір.
У документі зазначається річ, яка заставляється, її оціночна вартість, термін застави, сума, яку позичальник має заплатити через обумовлений час. Залежно від виду застави у контракт-розписку вносять додаткові пункти.
Ломбард нараховує певні відсотки на надану у кредит суму. Залежно від політики ломбарду, до відсоткової ставки може входити сума користування позикою, зберігання, страхування. Позичальник, здаючи у ломбард свою річ, має змогу викупити її через деякий час. Здаючи річ у ломбард, її можна викупити, але й можна втратити назавжди.
Перші ломбарди виникли у середньовіччі в Ломбардії, куди хрестоносці звозили награбоване майно з Константинополя. До виникнення ломбардів її функції виконували лихварі, які існували задовго до виникнення ломбардів.
У XV сторіччі французький король Людовик XI надав монополію на лихварство підприємцям, які зобов'язувалися стягувати відсотки в строго визначених межах. Вийшло так, що утримувачами королівського привілею стали переважно вихідці з історичної області Ломбардія в Північній Італії, із столицею в Мілані, де цей бізнес вже давно був відомий. З тих пір і виникло поняття «Будинок ломбардця», або просто «ломбард», що позначає узаконений заклад по видачі позик під заставу ліквідного рухомого майна. Так в Європі була знайдена альтернатива лихварському свавіллю.
У Російській імперії ломбарди виникли значно пізніше — перші кроки до їх створення влада почали робити тільки з 1733 року. А лихварський промисел з величезними відсотками процвітав і в XIX столітті.
Діяльність ломбардів регламентується Цивільним та Господарським Кодексами України, законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Ломбарди сприяють розвитку злочинності і наркоманії, бо алко- чи накрозалежні ігромани здають награбоване у ломбард[1]. Хоча, при здачі речей особа повинна принести паспорт громадянина, це не зашкоджує злочинцям здавати речі. Більшість наркозалежних виносять речі з дому[2], але коли виносити більше нічого, вони починають красти.
- ↑ Захотелось тепла: в столичном ломбарде мужчина украл со стены обогреватель. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 24 березня 2020.
- ↑ В Бердянске мужчина вынес золото из квартиры знакомой и заложил в ломбард. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
- Ломбард [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Ломбард // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
- Відокремлені підрозділи ломбарду; Ломбард // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 161; 387. — ISBN 978-617-7627-10-3.