Лої Фуллер
| Лої Фуллер | |
|---|---|
| англ. Loïe Fuller | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Marie Louise Fuller |
| Псевдо | Loïe Fuller |
| Народилася | 15 січня 1862[4][1][…] Fullersburgd, Дюпаж, Іллінойс, США[3] |
| Померла | 1 січня 1928[1][2][…] (65 років) VIII округ Парижа, Париж, Франція ·пневмонія |
| Поховання | Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd[5][6] |
| Країна | .svg){kind=small} США[7] |
| Місце проживання | Чикаго Париж |
| Діяльність | lighting designer, хореографка, танцюристка, акторка театру, модель, антрепренер, акторка, кінорежисерка |
| Галузь | танець[8], театр[8], хореографія[8], акторське мистецтво[8], lighting designd[8] і світлотехніка[8] |
| Знання мов | англійська[9][8] |
| Заклад | Фолі-Бержер |
| Magnum opus | Танець модерн і Annabelle Serpentine Danced |
| IMDb | ID 0298291 |
Лої Фуллер (фр. Loïe Fuller; справжнє ім'я — Марія Луіза; 22 січня 1862, Фуллерсбург, Іллінойс — 2 січня 1928, Париж) — американська акторка й танцюристка, засновниця танцю модерн.
Почала діяльність як драматична акторка у ролях травесті, у 1878—1886 роках працювала в Чикаго, згодом почала виступати з танцювальними імпровизаціями у супроводі музики Глюка, Бетховена, Шопена та інших з використуванням свілових ефектів.
З 1892 року мешкала у Парижі, де виступала серед іншого у «Фолі-Бержер». Виконувала танці, які згодом виконувала Ісідора Дункан («Танок серпантин», «Танок вогню»). Гастролювала різними містами Європи та США.
У 1900 році виступала на Всесвітній Паризькій виставці, в «Опера Гарньє» та інших місцях.
У 1927 році організувала у Лондоні власну трупу, яка проіснувала до 1938 року.
Видала книгу спогадів «П'ятнадцять років мого життя».
Похована на кладовищі Пер-Лашез.
- ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Beauvis C., Langlade V. d. Le columbarium du Père-Lachaise — 1992. — С. 55. — ISBN 978-2-86514-022-0
- ↑ Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise — Versailles: 2006. — P. 349. — ISBN 978-2-914611-48-0
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Loi Fuller. Quinze ans de ma vie, P., 1908;
- Marx R., Loie Fuller, P., 1904;
- Morinni G. de, Loie Fuller, the fairy of light, N. Y., 1942.
