Лівшиць Слава Наумівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лівшиць Слава Наумівна
Народження7 (20) вересня 1915
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть23 травня 2004(2004-05-23) (88 років)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпейзаж, портрет і натюрморт
НавчанняХарківський художній інститут (1941) і Київський державний художній інститут (1945)
Діяльністьхудожниця
ВчительПрохоров Семен Маркович, Кокель Олексій Опанасович і Шовкуненко Олексій Олексійович
ПрацівникКиївський державний художній інститут
ЧленНаціональна спілка художників України
ПартіяКПРС
У шлюбі зКрасний Іван Миколайович

Слава Наумівна Лі́вшиць (нар. 20 вересня 1915, Одеса — пом. 23 травня 2004, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Дружина графіка Івана Красного, мати художниці Тетяни Красної, бабуся художниці Марини Оль­хо­вої.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 7 [20] вересня 1915(19150920) року в місті Одесі (нині Україна). Проягом 19381941 років навчалась у Харківському художньому інституті, де її викладачами зокрема були Семен Прохоров і Олексій Кокель. Член ВКП(б) з 1944 року. 1945 року закінчила Київський художній інститут, де навчалась у майстерні Олексія Шовкуненка.

У 1948 році працювала старшим викладачем рисунка у Київському художньому інституті, потім на творчій роботі. Жила в Києві, в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10, квартира 35 і в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира 94[1]. Померла в Києві 23 травня 2004 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працювала в галузі станкового живопису. Створювала переважно пейзажі, натюрморти, портрети у стилі реалізму. Серед робіт:

  • серія «Самарканд» (1941–1945);
  • «Агітатор у селі» (1945);
  • «Зустріч» (1945);
  • «Повернення партизана» (1946);
  • «Молодогвардійці слухають Москву» (1947);
  • «Молоді новатори» (1949);
  • «Мол­дованка» (1954);
  • «Листоноша» (1957);
  • «Краєвид із Тарасової гори» (1958);
  • «Канів. Стара дорога» (1960);
  • «Тарасова гора» (1961);
  • «Канівська дорога» (1964);
  • «Біля самих синіх гір» (1964—1965);
  • «Біля самих синіх гір» (1965);
  • «Портрет Н. Сиротовської» (1970);
  • «Мати» (1972);
  • «Федора Петрівна» (1973);
  • «Вечоріє» (1974);
  • «Андріївський узвіз» (1982);
  • «Лесь Курбас» (1990);
  • «Вітер» (1993);
  • «Вечір» (1994);
  • «Бабка» (1994);
  • «Міський пей­заж» (1994).

Брала участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних — з 1939 року. Персональна виставка пройшла у Каневі у 1999 році.

Окремі картини зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Національному музеї у Львові.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 87 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.

Література

[ред. | ред. код]