Мадатов Валеріан Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мадатов (Мадатян) Валеріан Григорович
вірм. Ռոստոմ Գրիգորի Մադաթյան
рос. Мадатов Валериан Григорьевич
Народження18 (29) травня 1782(1782-05-29)
Карабах, село Аветараноц
Смерть4 (16) вересня 1829(1829-09-16) (47 років)
Шумен
ПохованняТихвінське кладовищеd
КраїнаРосійська імперія Російська імперія
Рід військПіхота
ЗванняГенерал-лейтенант
Війни / битвиРосійсько-турецька війна 1806—1812[1], Російсько-перська війна (1826—1828) і Наполеонівські війни
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Олександра Невського орден Святого Олександра Невського орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня з діамантовими прикрасами орден Святої Анни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня з діамантовими прикрасами орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня Pour le Mérite Золота зброя «За хоробрість»

Мадатов (Мадатян) Валеріан (Ростом) Григорович ((вірм. Ռոստոմ Գրիգորի Մադաթյան, рос. Мадатов Валериан Григорьевич), 18 (29) травня 1782(17820529), Карабах, село Аветараноц — 4 (16) вересня 1829, Шумен) ) - князь, генерал-лейтенант російської армії вірменського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у 1792 році в селі Аветараноц в Карабаху. Ім'я при народженні - Ростом Мадатян. Був сином меліка. У 1799 році поступив підпрапорщиком в Преображенський полк лейб-гвардії. У 1802 році переведений в Павлівський гренадерський полк, а у 1807 році - штабс-капітаном в Мінгрельський мушкетерський полк. У 1808 році отримав звання капітана.

Російсько-турецька війна (1806-1812)

[ред. | ред. код]

Під час російсько-турецької війни (1806—1812) Мадатов ніс службу в авангарді Платова та брав участь у битвах під Браїловим (за що був нагороджений Орденом Святої Анни III ступеня), Мачином, Бабадагом, Кюстенджі, Рассеватом (за що отримав золоту шпагу), Калапетро та Каракли.

За особисту мужнійсть у 1810 році Мадатом був переведений в Олександрівський гусарський полк у званні ротмістра. У складі цього полку відзначився у битві під Татарицею, за що отримав звання майора. Під час бою біля села Чаушкіой Мадатов з одним ескадроном розсіяв турецьку колону та захопив гармату, за що був нагороджений Орденом святого Георгія IV ступеня.

У Батинській битві Мадатов з 200 кіннотниками розсіяв 4-тисячну турецьку колону, за що отримав звання підполковника.

Французько-російська війна (1812)

[ред. | ред. код]

З початком французько-російської війни (1812) Мадатов у складі 3-ї Західної армії брав участь у бою під Кобрином (за що був нагороджений Орденом Святої Анни II ступеня), Городечанській битві, (в якій з 2 ескадронами відкинув ворожу кавалерію, за що отримав звання полковника). Брав участь у битві на Березині та битві мід Молодечно. Під час настуну на Вільно розбив ворожий загін, захопив у полон 2 генералів, 25 офіцерів та 400 нижніх чинів, за що був нагороддений Орденом Святого Володимира III ступеня.

Під час Закордонного походу російської армії брав участь у битві під Калішем, де атакою 2 гусарських ескадронів та козачого полку змусив капітулювати 6 саксонських батальйонів, за що був нагороджений Орденом святого Георгія III ступеня.

За участь у битві при Лютцені був нагороджений золотою шаблею з діамантами. Під час битви під Лейпцигом був поранений кулею в руку, але залишився у строю до завершення битви (за що отримав звання генерал-майора). Після завершення битви вирушив на лікування і повернувся в армію після взяття Парижа.

Кавказька війна

[ред. | ред. код]

У 1816 році за поданням генерала Єрмолова Мадатов був призначений в Кавказький окремий корпус та взяв під своє командування війська, розташовані у Карабахському ханстві, а у 1817 році призначений військово-окружним начальником Шехінського, Ширванського та Карабахського ханств.

Знання місцевих мов та звичаїв допомогло Мадатову в організації місцевих загонів на службі в російській армії. У 1819 році Мадатов був відправлений в Дагестан, де із загоном, який складався з «татарських військ», здобув перемогу під Хучні. З мінімальними втратами розбив акущанців поблизу с. Акуша. Після штурму Енгікента Табасаранське майсумство остаточно було приєднане до Росії. За ці перемоги Мадатов був нагороджений Орденом Святої Анни I ступеня.

У 1820 році знову відправлений в Дагестан для придушення повстання хана Сурхая. За перемогу над ханом був нагороджений Орденом Святого Володимира II ступеня. Після придушення повстання займався розвитком завойованих територій - будував дороги, сприяв розвитку торгівлі та промисловості, організовував адміністративну діяльність.

Російсько-перська війна (1826—1828)

[ред. | ред. код]

Під час російсько-перської війни (1826—1828) розбив перські війська в Шамхорській битві, що змусило персів зняти облогу Шуші. За цю перемогу був нагороджений золотою шаблею з діамантами. Брав участь у битві під Єлисаветполем, де особисто вів військо в штикову атаку. За мужність, проявлену у цій битві, отримав звання генерал-лейтенанта.

Після того, як у 1827 році Єрмолова на посту командувача замінив І. Ф. Паскевич, він задався метою винищити «єрмоловський дух». Під роздачу потрапив і Валеріан Мадатов, якого Паскевич характеризував як «хороброго гусара, який не має інших здібностей». Мадатов був відкликаний у Санкт-Петербург.

Російсько-турецька війна (1828—1829)

[ред. | ред. код]

З початком російсько-турецької війни (1828—1829) Мадатов вирушив на фронт у складі III-го піхотного корпусу. Здобув перемогу над турками біля Правода. За захоплення фортеці Шумла у 1829 році був нагороджений Орденом Святого Олександра Невського.

Незабаром після захоплення Шумли Мадатов захворів та помер. Спочатку був похований у Шумлі, згодом тіло було перевезене в Росію на Тихвинське кладовище Олександро-Невської лаври.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1824 році Мадатов одружився з фрейліною Софією Олександрівною Саблуковою (1787-1875).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мадатов, кн. Валериан (Растом) Григорьевич // Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
  1. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.