Малгожата Шейнерт
| Малгожата Шейнерт | ||||
|---|---|---|---|---|
 Малгожата Шейнерт Варшава, 5 березня 2015 | ||||
| Ім'я при народженні | Małgorzata Szejnert | |||
| Народилася |
28 березня 1936 (88 років) Варшава,Польща | |||
| Громадянство |
 Польща | |||
| Діяльність | журналістка, публіцистка, письменниця, сценаристка | |||
| Сфера роботи | журналістика[1], публіцистика[1], література[1] і кіносценаристикаd[1] | |||
| Alma mater | Варшавський університет | |||
| Мова творів | польська | |||
| Напрямок | Література, журналістика | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Малгожата Шейнерт у Вікісховищі | ||||
Малгожата Шейнерт (пол. Małgorzata Szejnert; нар. 28 квітня 1936, Варшава) — польська письменниця та журналістка.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчила Жіночий загальноосвітній ліцей імені Емілії Плятер у місті Біла Підляська. Випускниця Варшавського університету факультету журналістики. Вона керувала відділом журналістики в тижневику Literatura. У серпні 1980 року Малгожата Шейнерт допомагала редагувати страйковий бюлетень у Верфі імені Варського в Щецині. Після оголошення воєнного стану, вона співпрацювала з підпільною пресою. У 1984 році письменниця виїхала до Сполучених Штатів, де вона працювала в Nowym Dzienniku. У 1986 році вона повернулася до рідного краю і стала однією із засновників «Gazety Wyborczej», в якій 15 років керувала відділом репортажу і за цей час підготувала цілу плеяду блискучих репортерів.
Малгожата Шейнерт дебютувала у 1972 році з книгою Borowiki przy ternpajku, у якій розповідається про мешканців Сполучених Штатів, які мають польське походження. Вона також є авторкою книги «Чорний сад» про околиці Катовиць: Нікішовець та Гішовець, яка була видана у 2007 році. Ця книга була удостоєна Громадської премія ЗМІ «Коґіто» та «Верхньосілезький Тацит», а також була фіналісткою літературної премії «Ніке»[2], літературної премії Гдиня та літературної премії Центральної Європи «Ангелус»[3] у 2008 році.
Її книга Острів ключ була номінована на літературну премію «Ніке» у 2010 році[4], а книга про Занзібар Дім черепахи – 2012 році, і була однією з семи фіналістів премії[5][6].
Разом із Романом Залуським є сценаристкою фільму «Якщо знайдемо одне одного».
5 червня була нагороджена Офіцерським Орденом Відродження Польщі за видатні заслуги у формуванні незалежної преси в Польщі, за ті цінності, які лягли в основу польських демократичних змін, за внесок у розвиток сучасної публіцистики і дотримання високих стандартів у журналістиці.
Творчість[ред. | ред. код]
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1976 | Вулиця з ліхтарем | Ulica z latarnią |
| 1980 | І неспокійно тут і там | I niespokojnie tu i tam |
| 1986 | Щецин: Грудень-Січень-Грудень | Szczecin: Grudzień-Sierpień-Grudzień |
| 1992 | Слава і ганьба. Розмова Богданом Коженевскім | Sława i infamia. Rozmowa z Bohdanem Korzeniewskim |
| 2007 | Чорний сад | Czarny ogród |
| 2008 | Щецин: Грудень-Січень-Грудень | Szczecin: Grudzień-Sierpień-Grudzień |
| 2009 | Острів ключ | Wyspa klucz |
| 2011 | Дім черепахи | Dom żółwia |
| 2012 | Серед живих духів | Śród żywych duchów |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Nagroda Nike 2008. nike.org.pl.
- ↑ Agnieszka Kołodyńska: Siódemka w finale Angelusa.
- ↑ Nominacje Nike 2010. polskieradio.pl.
- ↑ Tadeusz Sobolewski. Zawód reporter. «Gazeta Wyborcza», s. 12, 23 sierpnia 2012. Warszawa: Agora. ISSN 0860-908X.
- ↑ Nagroda Nike 2012. nike.org.pl.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Малгожата Шейнерт
|
