Манганіт
| Манганіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Mnn[2] |
| Хімічна формула | Mn³⁺O(OH) |
| Nickel-Strunz 10 | 4.FD.15 |
| Ідентифікація | |
| Колір | темно-сірий до чорного |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Твердість | 4 |
| Блиск | напівметалічний |
| Прозорість | непрозорий |
| Колір риси | шоколадний (бурий) |
| Густина | 4,33 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | манган[3] |
 Манганіт у Вікісховищі | |
Манганіт[4] (манґані́т) — мінерал класу оксидів та гідроксидів, основний оксид манґану ланцюжкової будови.
Вперше манганіт був виявлений у Ільфельді в районі Нордхаузена (Тюрингія) та описаний у 1827 році австрійським геологом, мінералогом і геофізиком Вільгельмом фон Гайдінгером, який назвав мінерал, заснований на його марганцевому вмісті. Від латинського «manganum» — манґан (W. K. Haidinger, 1827).
Хімічна формула: MnO[OH].
Містить (%): MnO — 40,4; MnO2 — 49,4; H2O — 10,2.
Домішки: SiO2, Fe2O3, Al2O3, CaO.
Сингонія моноклінна.
Утворює друзи, щітки кристалів (в гідротермальних жилах), але в осадових родовищах Mn — звичайно агрегати: щільні, натічні, оолітові, рідше зернисті.
Густина 4,33.
Твердість 4.
Блиск напівметалічний.
Прозорий у тонких уламках.
Риса шоколадна (бура).
Крихкий.
Злам нерівний.
Походження осадове або гідротермальне.
Утворюється при вивітрюванні мінералів і гірських порід, що містять манґан.
Зустрічається також у гідротермальних низькотемпературних жилах. Разом з іншими оксидами і гідроксидами Mn (піролюзитом, псиломеланом тощо) і родохрозитом манґаніт складає марганцеві руди найважливіших у промисловому відношенні осадово-морських родовищ: Чіатурського (Грузія), Нікопольського (Україна), о. Грут-Айленд (Австралія). У вигляді кристалів зустрічається в низькотемпературних гідротермальних жилах спільно з баритом, кальцитом, рідше кварцом (Ільменау, ФРН).
Інші знахідки: Гарц (ФРН), Ар'єж і Високі Піренеї (Франція), Камберленд та Девоншир (Англія), Абердин (Шотландія), поблизу о. Верхнє (штат Мічиган, США), округ Аламеда (штат Каліфорнія, США) та ін.
В Україні є у Придніпров'ї. Збагачується головним чином гравітаційними методами в поєднанні з промиванням і магнітною сепарацією. З бідних руд вилучається пінною сепарацією.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 223. — ISBN 978-966-360-463-3.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Манґаніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Манґаніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Манганіт — каталог мінералів [Архівовано 11 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Манганіт в базі webmineral.com [Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.]
