Координати: 50°03′42″ пн. ш. 19°56′21″ сх. д. / 50.061666666667° пн. ш. 19.939166666667° сх. д. / 50.061666666667; 19.939166666667

Костел Діви Марії (Краків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Маріацький костел)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Базиліка Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.
Костел Діви Марії
50°03′42″ пн. ш. 19°56′21″ сх. д. / 50.061666666667° пн. ш. 19.939166666667° сх. д. / 50.061666666667; 19.939166666667
Тип спорудицерква[1] і мала базиліка
Розташування Республіка Польща[1], Краків[1]
Початок будівництва14 століття
Висота81 м
Будівельна системацегла
СтильЦегляна готика
Належністькатолицтво і католицька церква
ЄпархіяКраківська архідієцезія
Станоб'єкт культурної спадщини Польщі[2]
Адресаpl. Mariacki 5
Оригінальна назвапол. Bazylika Mariacka
ЕпонімДіва Марія
ПрисвяченняДіва Марія
Вебсайтmariacki.com
Костел Діви Марії (Краків). Карта розташування: Польща
Костел Діви Марії (Краків)
Костел Діви Марії (Краків) (Польща)
Мапа
CMNS: Костел Діви Марії у Вікісховищі

Архипресвітеріальний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії[3], або Маріяцький костел[4][5][6], Костел Діви Марії[7][8], Базиліка Маріяцька[9][10] (інші назви Марійський костел[11], Маріяцький костел[a]; пол. Kościół archiprezbiterialny pw. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny, kościół Mariacki) — один з найбільших і найважливіших, після Вавельського кафедрального собору, костелів Кракова, який від 1862 року має статус малої базиліки. З вищої вежі цього храму щогодини традиційно виконується на трубі спеціальний сигнал — гейнал, що раніше слугував сигналом точного часу.

Історія

[ред. | ред. код]
Базиліка Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Кракові. Інтер'єр

Перший храм на цьому місці був споруджений у 1221–1222 роках. Одночасно краківський єпископ Іво Одровонж переніс сюди центр краківської парафії, віддавши домініканцям попередній парафіяльний костел Святої Трійці. 1241 року церква була зруйнована монголо-татарами. У 1290–1300 роки було збудовано частково на попередніх фундаментах ранньоготичний зальний храм, який був освячений близько 1320–1321. У 1392–1397 храм був перебудований під базиліку. У XV столітті обвалилась частина хрестово-реберних склепінь презбітерія, після чого у 1442 році майстер Ципсер виклав нові дещо спрощеного вигляду, додавши низку чисто декоративних ребер. 1478 році споруджений гострий готичний шпиль. У 1585–1586 роках стараннями архіпресвітера Героніма Поводовського (Hieronim Powodowski[12]) виконано нову поліхромію інтер'єрів та змінено деталі внутрішнього убранства. 1666 року додана корона другої вежі.

Близько 1750 року за вказівкою архіпресвітера Яцека Августина Лопацького (Jack August Łopacki), інтер'єр повністю перебудований у стилі пізнього бароко за проектами Франческо Торіані і Франческо Плачіді. Понижено дах над пресвітерієм і головною навою, в інтер'єрі впроваджено артикуляцію стін пілястрами. При цьому було втрачено багато оригінальних кам'яних оздоб XIV–XV ст. Оновлено 26 вівтарів, спорядження, обладнання, лави, картини, стіни у 1753–1754 роках прикрашені кольоровими розписами Анджея Радванського. З цього періоду походить пізньобароковий ґанок.

На початку ХІХ століття, при перевпорядкуванні міста був закритий церковний цвинтар. Таким чином, постала площа Пресвятої Марії.[джерело?]

У середині XIX століття барокове оздоблення храму піддавалось критиці. Мистецтвознавці визнавали його невідповідним до готичного первинного укладу святині. 1873 року художник і мистецтвознавець Владислав Лущкевич звернувся до парафіяльного комітету з можливим проектом реконструкції. Він же підготував приблизний кошторис. Однак на той час тривала реставрація головного вівтаря, тому справа не мала продовження. У 1887–1891 роках під керівництвом Тадеуша Стриєнського проведено реставрацію. Відкриті з-під тиньку автентичні готичні елементи змінили уявлення істориків мистецтва про первинний вигляд храму. Рівень віднайдених під тиньком каменярських оздоб виявився несподівано вищим, ніж цього очікували історики мистецтва. Стриєнський запросив до співпраці скульпторів Владислава Хросьнікевича та Адама Трембецького, які виконали реставрацію, або повне відтворення кам'яних деталей. Зразком послужили найменш пошкоджені елементи, що збереглись за головним вівтарем. В інтер'єр впроваджено неоготичні розписи за проектом Яна Матейка, з яким співпрацювали Станіслав Виспянський і Юзеф Мегоффер — автори вітража у вівтарях і над основними органами.

Наприкінці XX століття в храмі була проведена комплексна реставрація, завдяки якій базиліка отримала сучасний блиск. Близько 1912 року в костелі встановлено 12 статуй святих, створених скульптором Зигмунтом Лангманом.[13] 2010 в базиліці відбувалася церемонія поховання президента Польщі Леха Качинського і його дружини.

Див. також

[ред. | ред. код]

Зауваги

[ред. | ред. код]
  1. ↑ можна зустріти й хибну щодо латинських храмів назву — Успіння Пресвятої Богородиці (Діви Марії)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в archINFORM — 1994.
  2. ↑ Реєстр пам'яток
  3. ↑ Kraków, kościół archiprezbiterialny pw. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 24 грудня 2017.
  4. ↑ Краків [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  5. ↑ Варшавська поліція знайшла загублену картину Яна Матейка // Польське радіо. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
  6. ↑ Bałus, s. 5, 7, 10, 12—17 etc [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
  7. ↑ Полішук Я. О., Шушківський А. І. Краків [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — С. 176. — ISBN 978-966-02-7305-4.
  8. ↑ Ільюшин І. І. Краків [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 284. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  9. ↑ Bałus, s. 12 [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
  10. ↑ Офіційна сторінка. Архів оригіналу за 19 квітня 2010. Процитовано 1 травня 2010.
  11. ↑ Королівський Краків // Польське радіо. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
  12. ↑ Korolko M. Powodowski Hieronim h. Łodzia (1543—1613) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 282. (пол.)
  13. ↑ Restauracya kościoła Maryackiego // Tygodnik Ilustrowany. — 16 listopada 1912. — № 46 (2766). — S. 963.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bałus W. Sztuka sakralna Krakowa [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Kraków : Instytut historii sztuki Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2007. — S. 1—26. — ISBN 97883-242-1020-6. (пол.)
  • Lameński L. Restauracja kościoła Mariackiego w Krakowie (1889—1891) // Rocznik Krakowski. — 1988. — T. LIV. — S. 179—199.
  • Lepiarczyk J. Fazy budowy kościoła mariackiego w Krakowie (wieki XIII—XV) // Rocznik Krakowski. — 1957/59. — T. XXXIV. — S. 181—252.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел Діви Марії (Краків)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костел_Діви_Марії_(Краків)&oldid=37203526