Мехмет Акіф Ерсой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мехмет Акіф Ерсой
Mehmet Âkif Ersoy
Народився 20 листопада 1901(1901-11-20)
Стамбул, Османська імперія[1]
Помер 3 червня 1963(1963-06-03) (61 рік)
Стамбул, Туреччина
·цироз печінки
Поховання цвинтар Едірнекапиd
Громадянство Турецька республіка
Діяльність поет, літератор, політик
Alma mater Vefa High Schoold і Halkalı Ziraat Mekteb-i Âlisid
Мова творів турецька
Magnum opus Сафахат
Партія Committee of Union and Progressd
Конфесія іслам
Автограф
Нагороди
Сайт: www.mehmetakifersoy.com

CMNS: Мехмет Акіф Ерсой у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Мехмет Акіф Ерсой (20 грудня 1873 — 27 грудня 1936) — албанський поет, письменник, академік, член парламенту, а також автор національного гімну Туреччини.[3] Його вважають одним із провідних літераторів свого часу. Відомий завдяки своєму володінню турецькою мовою, а також патріотизмові й ролі в турецькій війні за незалежність.

Обрамлена версія національного гімну, що належить Ерсою, зазвичай висить над класною дошкою в аудиторії кожної громадської, а також більшості приватних шкіл по всій Туреччині, поряд з турецьким прапором, фотографією батька-засновника країни Ататюрка, та копією знаменитої промови Ататюрка, зверненої до молоді країни.

Нині на його честь названий університет в Бурдурі. Портрет Ерсоя був зображений на реверсі турецької банкноти номіналом 100 лір від 1983 до 1989 року[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Похорон Мехмета Акіфа Ерсоя, 28 грудня 1936

Ерсой народився під іменем Мехмет Акіф у Стамбулі (Османська імперія) в 1873 році в родині Іпеклі Тагіра Ефенді (1826—1888), вчителя мадресе Фатіх албанського походження[5]. Його матір Емін Шеріф Ганім була змішаного узбецько-турецького походження. В часи народження Ерсоя головні інституції Османської Імперії перебували в стані остаточного занепаду, постійно відбувались політичні кризи й зміни керівництва[6]. Коли він вже завершував своє навчання у Fatih Merkez Rüştiyesi, смерть батька і вогонь, який зруйнував його будинок, змусили Ерсоя перервати свою освіту і почати працювати, щоб підтримати сім'ю. Прагнучи розпочати професійну кар'єру якнайскоріше, вступив до Mülkiye Baytar Mektebi (ветеринарна школа) і закінчив її з відзнакою 1893 року.

Того ж року Мехмет Акіф Ерсой приєднався до цивільної служби і проводив дослідження заразних хвороб у різних місцях в Анатолії. Під час цих відряджень проявляв свою зацікавленість релігією читаючи проповіді в мечетях. Також намагався дати освіту людям і підвищити їх обізнаність. Поряд з іншими літераторами Recaizade Mahmut Ekrem, Abdülhak Hamit Tarhan і Cenap Şahabettin, яких він зустрів у 1913 році, працював у друкарському відділенні Müdafaa-я Milliye Heyeti. Незабаром він кинув офіційну службу й інші позиції, й почав писати вірші та статті для часопису Sirat-ı Müstakim.

Під час розпаду Османської імперії Мехмет Акіф Ерсой був гарячим патріотом. Він зробив важливий внесок у боротьбу за проголошення Турецької Республіки і виступав з патріотичними промовами в багатьох мечетях Анатолії. 19 листопада 1920 року, під час знаменитої промови яку він просив у мечеті Насрулла в місті Кастамону, Ерсой засудив Севрський мирний договір і закликав людей застосовувати їхню віру і зброю, щоб боротися проти західних колонізаторів. Коли часопис Sebilürreşat, який тоді працював у Анкарі, опублікував цю промову, вона поширилась по всій країні і навіть стала брошурою, яку поширювали серед турецьких солдатів.

Університет Мехмета Акіфа Ерсоя

Мехмет Акіф Ерсой здобув собі значне місце в історії Турецької Республіки як композитор лірики для турецького національного гімну. На своєму засіданні 12 березня 1921 року Великі національні збори Туреччини офіційно призначили цей його витвір з десяти чотиривіршів як текст національного гімну.

Під час республіканського періоду викладав історію та літературу в різних університетах.

1925 року переїхав до Каїра і впродовж 11-ти років викладав там турецьку мову в університеті. Під час візиту до Лівану захворів на малярію і повернувся до Туреччини незадовго до своєї смерті в 1936 році.

Був похований на Edirnekapı Martyr's Cemetery в Стамбулі й став першою людиною в історії Турецької Республіки, на чиїх похоронах виконували гімн.

Праці[ред. | ред. код]

Реверс банкноти номіналом 100 лір (1983–1989)

Мехмет Акіф Ерсой мав широкі знання в царині традиційної східної літератури. Крім того, під час навчання у ветеринарній школі він захоплювався читанням творів таких авторів як: Віктор Гюго, Альфонс де Ламартін, Еміль Золя та Жан-Жак Руссо.

Найвідомішою його роботою є збірка із 44 віршів різної довжини під назвою Сафахат, яка вийшла 1911 року. Найбільш ранній вірш у ній датований 1904 роком. Але це неможливо перевірити і, крім того, досить ймовірно, що поет складав вірші раніше від цієї дати, оскільки тоді йому вже було 32 роки.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Finkel, Caroline, Osman's Dream, (Basic Books, 2005), 57; "Istanbul was only adopted as the city's official name in 1930..".
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Ayyıldız, Esat. “Mehmed Âkif Ersoy’un ‘Hasbihâl’ Adlı Makalesindeki Arapça Öğretimine Dair Görüşleri”. Kabulünün 101. Yılında İstiklâl Marşı ve Milli Şairimiz Mehmed Âkif Ersoy 2. Uluslararası Sempozyumu Kongre Kitabı. ed. Ayşe Erkmen – Mustafa Latif Emek. İstanbul: İKSAD Yayınevi, 2022. 40-48.
  4. Central Bank of the Republic of Turkey [Архівовано 2009-06-15 у Wayback Machine.]. Banknote Museum: 7. Emission Group — One Hundred Turkish Lira — I. Series [Архівовано 3 червня 2009 у Wayback Machine.] & II. Series [Архівовано 3 червня 2009 у Wayback Machine.]. — Retrieved on 20 April 2009.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 9 січня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Çantay, Hasan Basri (1966). Akifname (Turkish) . с. 14. Процитовано 9 липня 2009.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Mehmet Akif Ersoy, Yeşim Gökçe, Bilkent University
  • Mehmet Akif Ersoy, Türkiye Cumhuriyeti Çökerken, Vural Savaş