Мечислав Вольфке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечислав Вольфке
пол. Mieczysław Wolfke
Народився 29 травня 1883(1883-05-29)
Російська імперія Ласк, Королівство Польське, Російська імперія
Помер 3 травня 1947(1947-05-03) (63 роки)
Швейцарія Цюрих, Швейцарія
Країна Польща Польща
Національність поляк
Діяльність фізик, holographer, математик
Alma mater Вроцлавський університет
Паризький університет
Льєзький університет
Szkoła realna w Sosnowcud
Галузь фізика
Заклад Варшавська політехніка
Carl Zeiss
Університет Карлсруе
Федеральна вища технічна школа Цюриха
Гданський політехнічний університет
Науковий ступінь Dr. phil. з математики
Науковий керівник Otto Lummerd і Ernst Pringsheimd
Членство Варшавське наукове товариство
Польське фізичне товариство
Німецьке фізичне товариство
Société Française de Physiqued
Schweizerische Physikalische Gesellschaftd
National Grand Lodge of Polandd
Діти Karol Wolfked
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі

CMNS: Мечислав Вольфке у Вікісховищі

Мечислав Вольфке (пол. Mieczysław Wolfke, 29 травня 1883(18830529), Ласк, Королівство Польське, Російська імперія — 3 травня 1947, Цюрих, Швейцарія) — польський фізик, член Польської Академії Наук (1932).

Навчався в 1901—1907 роках в Льєзькому і Паризькому університетах. У 1907—1910 рр. працював у Вроцлавському університеті, в 1914—1922 роках — В Цюрихському політехнікумі і університеті, в 1922—1939 роках — професор Варшавського політехнічного інституту. Організатор Інституту низьких температур у Варшаві.

Будучи ще 15-річним гімназистом з міста Ченстохова, в 1898 році послав до Петербурга заявку на винахід «Телектроскопа», де вперше запропонував передавати сигнал телевізійного зображення не по дротах, а по радіо. Основні ж його роботи з фізики низьких температур і оптиці, зокрема з теорії дифракційного зображення.

У 1911 році сконструював нову ртутно-кадмієву лампу, в 1927 році спільно з В. Кеєзомом відкрив два різновиди рідкого гелію — гелій I і гелій II, досліджував властивості рідкого гелію, рідкого і твердого водню. У 1920 році в роботі «Про можливості оптичного зображення молекулярної решітки» висунув і експериментально перевірив ідею голографічного методу отримання зображень. Цей метод реєстрації та відтворення об'єктів запропонував в 1948 році англійський фізик Д. Габор, що призвело до створення нового напряму прикладної оптики — голографії.

Також відомі його роботи з теорії тепла, квантової теорії і електричних розрядів в газах.

Посилання[ред. | ред. код]