Микільський монастир (Могильов)

Свято-Микільський монастир

Свята-Мікольскі манастыр
Монастир взимку
53°53′37″ пн. ш. 30°20′44″ сх. д.
Розташування	Могильов Білорусь
Конфесія	Білоруський екзархат Російської православної церкви
Єпархія	Могильовська єпархія
Тип монастиря	Жіночий монастир
Засновник	Петро Могила
Стиль	Могилевська школа зодчества (бароко)
Заснування	XVII ст.
Дати початку спорудження	1637
Дата завершення спорудження	1672
Зруйнування	1719
Закритий	1754, 1934
Відбудови	1793, 1991
Настоятель	ігуменя Єфросинія
Стан	діючий
Побудований на честь	Святий Микола
Микільський монастир у Вікісховищі

Свято-Микільський монастир — православний жіночий монастир Білоруського екзархату Російської православної церкви в місті Могильові, Білорусь. На території монастиря знаходяться Свято-Микільський собор і храм преподобного Онуфрія Великого.

Історія

Будівництво монастиря почалося в XVII столітті, коли київський митрополит Петро Могила отримав згоду польського короля Владислава IV на будівництво в Могильові церкви Святого Миколая. Під час керівництва могилевською єпархією єпископом Сильвестром (Коссавим) у 1637 р. була побудована тимчасова дерев'яна Микільська церква. Будівництво неопалюваного цегляного храму розпочалося у 1669 році, а в 1672 р. він був освячений єпископом Феодосієм I (Василевичем).

На початку XVIII століття монастир зазнав нападу шведів, а пізніше — після визволення міста російськими військами — татарських і калмицьких полків. Свято-Микільський монастир був підпалений і значно постраждав під час пожежі. У 1719 р. останні черниці монастиря переселилися в Барколабовський монастир. В цей же час почав діяти чоловічий монастир, який проіснував до 1754 року. З 1754 року до 30-х років XX століття монастир діяв як прихід.

У 1793 році при архієпископі Георгії (Кониському) було розпочато будівництво зимового опалюваного храму поруч з Микільським собором, який в 1798 році був освячений архієпископом Анастасієм (Романенко-Братановським), зараз це Онуфрієвський храм.

Іконостас церкви

За радянських часів не уникнуло гонінь на церкву і місто Могильов. Церковне начиння храмів монастиря було вилучено і використовувалася не за призначенням, іконостас зруйнований. А в 1934 році зі смертю священника Михайла Пляшчинського Свято-Микільський собор був закритий. У 1937 році припинила існування і Могилевська єпархія (відроджена в 1989 році).

З 1937 року в Свято-Микільському монастирі перебувала пересильна тюрма, яка була закрита 1941 року. У 1991 році під час робіт по відродженню монастиря були знайдені численні людські останки жертв сталінських репресій.

З 1946 року в соборі розташовувалася книжкова база. З 1956 по 1990 рік велися так звані реставраційні роботи, в ході яких будівля Свято-Микільського собору прийшла в ще більший занепад.

Відродження монастиря; сучасне життя

Церква Св. Миколи

Церква Св. Миколи на початку XX ст.

У 1989 році відбулося відродження Могильовської єпархії, правлячим архієреєм якої був призначений архієпископ Могильовський і Мстиславський Максим (Малюк). Багато в чому завдяки архієпископу Максиму відродився і облаштувався могилевський Свято-Микільський жіночий монастир. Першою ігуменею монастиря після його відновлення стала ігуменя Євгенія (Волощук). 28 березня 1991 року був освячений зимовий Онуфрієвський храм Свято-Микільського монастиря. 18 червня 1991 року монастир відвідав патріарх РПЦ Алексій II, який подарував панікадило.

5 серпня 1993 року в Онуфрієвському храмі пройшло засідання Святого Синоду Білоруської православної церкви, на якому зарахували до лику місцевошанованих святих святителя Георгія (Кониського).

У 1995 році до Свято-Микільського храму підвели опалення, а в 1996 році при монастирі було засновано сестринство в ім'я святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії і побудований двоповерховий корпус для сестер.

У монастирі знаходяться списки Могильово-Братської ікони Божої Матері, Білоницької ікони Божої Матері, а також ікони «Добродатне небо».

Дзвін на марці 2007 року.

6 серпня щорічно відбувається хресний хід від монастиря до будинку, де жив і працював святитель Георгій (Кониський). Предстоятель Білоруської Православної церкви Митрополит Філарет неодноразово відвідував монастир зі своїм пастирським візитом. Зараз в монастирі діє Недільна школа та молодіжний православний хор.

Архієпископ Максим, завдяки наполегливій роботі якого, був повернутий до життя Свято-Микільський жіночий монастир, покоїться зараз на території монастиря біля Микільського собору, там само похована ігуменя Євгенія (Волощук).

4 грудня 2010 року ігуменею монастиря призначена ігуменя Єфросинія.

Інші факти

З серпня 1915 р. по листопад 1917 р. у Могильові знаходилася Ставка Верховного Головнокомандувача і імператор Микола II зі своєю великою родиною під час перебування у ставці відвідував Свято-Микільський собор. Влітку 2000 року, під час канонізації Миколи II Російською православною церквою в Могильові був виявлений портрет імператора, який нині освячений як ікона і розташований в лівій прибудові Свято-Микільського собору, названій на честь Святих царствених мучеників.

Монастир був доданий до попереднього списку Світової Спадщини ЮНЕСКО 30 січня 2004 року, у культурній категорії

Галерея

• 
  Свято-Микільський монастир взимку.
• 
  Ворота
• 
  Храм Онуфрія Великого.
• 
  Свято-Микільський монастир. Загальний вигляд.
• 
  Монастирський комплекс ззаду.

Джерела інформації

• Свято-Микільський жіночий монастир м.Могильова. — Видання Свято-Миколаївського жіночого монастиря, 2006.(рос.)

Посилання

Об'єкт Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь, № 511Г000017

• Свято-Никольский монастырь(рос.)
• История Свято-Никольского монастыря(рос.)