Анастасій Братановський-Романенко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анастасій Братановський-Романенко
Anastasiy bratanovsky.jpg
Народився 27 жовтня 1761(1761-10-27)
Баришівка, Переяславський повіт, Російська імперія
Помер 21 грудня 1806(1806-12-21) (45 років)
Астрахань, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність священик
Посада Єпископ
Конфесія православ'я
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня

Архієпископ Анастасій (світське ім'я — Андрій Семенович Братановський-Романенко; *16 жовтня 1761 Баришівка — †9 грудня 1806, Астрахань) — український релігійний діяч, єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, архієпископ Астраханський і Моздокський, архієпископ Могилевський і Вітебський, духовний письменник. Племінник єпископа Іринея Братановського. Архімандрит монастирів на Московщині.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1782 році закінчив Переяславську духовну семінарію.

Після закінчення семінарії емігрує на Московщину. Працює викладачем в Севській духовній семінарії, через рік перейшов у Вологодську, а потім до семінарії Кирило-Білозерського монастиря.

У 1790 році був викликаний до Санкт-Петербурга як вчитель красномовства в Олександро-Невську духовну семінарію.

26 червня 1790 прийняв чернецтво.

У 1792 році виконував обов'язки катехізатора, а потім законоучителя кадетського шляхетського корпусу.

8 вересня 1792 року возведений у сан архімандрита Свято-Троїцького монастиря Санкт-Петербурзької єпархії.

У 1793 році призначений придворним проповідником.

У 1795 році призначений настоятелем Троїце-Сергієвої пустині під Санкт-Петербургом.

З 1796 року — архімандрит Московського Новоспаського монастиря, член Святійшого Синоду і законовчитель кадетського корпусу.

Будучи в Санкт-Петербурзі присутнім в Святійшому Синоді, склав план перетворення духовних училищ, за що нагороджений алмазною панагією.

20 грудня 1797 хіротонізований на єпископа Могилевського і Білоруського, нагороджений орденом Святої Анни І ступеня.

15 вересня 1801 возведений у сан архієпископа.

У 1801 році за дорученням імператора Павла I він розмножив і переписав з виправивленнями працю Гібона «Історія занепаду і руйнування Римської імперії».

З 4 грудня 1803 року — архієпископ Могилевський і Вітебський.

20 грудня 1805 року через хворобу призначений на кафедру в Астрахань.

Помер 9 грудня 1806.

Твори[ред. | ред. код]

Архієпископ Анастасій займає чільне місце в історії проповідництва. Його проповіді зробили чималий вплив на подальший розвиток проповідництва.

  • Класична книжка. — М., 1806. (Трактат про розташування проповідей).
  • Переклади з французької: Запобігання від безвір'я та нечестя, здоровим глуздом, совістю і дослідами доведене. — СПб., 1794.
  • Арнод Ф. Плач Єремії пророка. Поема. — СПб., 1797.
  • Істинний Месія, або Доказ про Божественне приході Ісуса Христа і Його Божества. — М., 1801 і 1851
  • Форми Ж. А. Досвід про досконалість. — СПб., 1 805.
  • Не видано: Тлумачення на Євангеліє від Іоанна (рукопис).

Посилання[ред. | ред. код]