Георгій (Кониський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій
Georgij Konisski 1.PNG
Народився 20 листопада 1717(1717-11-20)
Ніжин, Ніжинський полк, Гетьманщина, Московське царство
Помер 13 (24) лютого 1795 (77 років)
Могильов, Могильовський повіт[d], Могильовська губернія, Російська імперія
Поховання Q27882046?
Громадянство Річ Посполита
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність священик
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Посада Єпископ і Q11743102?

Григо́рій Осипович Кони́ський (чернече ім'я Гео́ргій)[1][2] (20 (9) листопада 1717, Ніжин (тепер Чернігівська область) — 13 (2) лютого 1795, Могильов, Білорусь) — український філософ, письменник, проповідник, церковний і культурний діяч. Єдиний єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії на території Речі Посполитої.

Біографія[ред.ред. код]

Походив з шляхетської родини Кониських. Освіту здобув у Київській Академії (17281743).

1745 став професором цієї академії. Викладав піїтику, риторику, філософію[3].

1751 (за ін. даними, 1752) року став ректором Київської Академії.

1755 переїхав до Могильова, де був єпископом могилівським. 27 червня 1765 в меморіалі до короля Станіслава Августа Понятовського скаржився на місійну діяльність місіонера-домініканця, префекта в Рожаному Стоці Вавжинця (у світі Юзефа) Овлочимського (Овлучинського) гербу Сухекомнати та єзуїта Заремби.[4]

З 1783 — архієпископ білоруський.

Заснував (1757) та опікувався Могилівською семінарією.

Автор віршів, надрукованих у підручнику поетики, драми «Воскресіння мертвих» (поставлена 1747 у Київській Академії, опублікована в «Летописях русской литературы», 1860). До драми додано 5 інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор. Йому належать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філософії.

Автор ряду історичних праць: «Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiey і w ks. Litewskiego…» (1767), «Историческое известие о Белорусской епархии» (1776), «Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью» (1847).

Обстоював інтереси православної церкви, виступав проти унії і за навернення уніатів на православ'я.

Дослідники відзначають, що вірші Кониського написані в стилі бароко, а в проповідях він схилявся до простішого класичного стилю.

Твори Кониського були видані у Петербурзі (1835) у двох томах, а проповіді опубліковані окремим виданням 1892-го.

Деякі історики приписували Ю. Кониському авторство «Історії Русів».

26 серпня 1993 рішенням Синоду Білоруської Православної Церкви Георгія Кониського було причислено до лику місцево шанованих святих.

Беручи до уваги рішення Синоду Білоруської Православної Церкви (у складі Московського Патріархату) від 26 серпня 1993 про причислення святителя Георгія (Кониського), архієпископа Могилівського і Білоруського, до лику місцевошанованих святих Білоруської Православної Церкви, враховуючи прохання Чернігівської єпархії, уродженцем якої був святитель Георгій Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив місцеве шанування у Чернігівській єпархії святителя Георгія (Кониського).[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кониський Григорій Осипович // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Спеціалізовані та архівні фонди НБУВ
  2. Осучаснене ім'я Юрій в 11 томі виправлене на Георгій, див. Кониський Юрій (світське ім'я Григорій) // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Том 3. — Париж; Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — С. 805—1200. Літери Кон; Журнали засідання Священного Синоду 26 липня 2014 р. Журнал 21: шанування у Чернігівській єпархії святителя Георгія (Кониського) // Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП)
  3. Діденко Л. В. Онтологічно-антропологічна модель філософування Ґеорґія Кониського: Монографія. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. — С. .
  4. Świętochowski R. Owłoczymski (Obłoczymski, Obłoczyński, Owłoczyński) Józef, imię zakonnę Wawrzyniec h. Suche Komnaty (1724—1763) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/4, zeszyt 103. — S. 659. (пол.)
  5. http://cerkva.info/uk/synod/5222-synod-26-07-14.html

Джерела та література[ред.ред. код]

Ресурси[ред.ред. код]