Координати: 49°28′1.0000000984115″ пн. ш. 22°11′5.0000000991991″ сх. д. / 49.46694° пн. ш. 22.18472° сх. д. / 49.46694; 22.18472
Очікує на перевірку

Морохів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Морохів
пол. Morochów
Православна церква

Координати 49°28′1.0000000984115″ пн. ш. 22°11′5.0000000991991″ сх. д. / 49.46694° пн. ш. 22.18472° сх. д. / 49.46694; 22.18472

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Загір'я
Перша згадка 1402
Населення 282 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-542
Автомобільний код RSA
SIMC 0362683
GeoNames 764400
OSM 2906835 ·R (Гміна Загір'я)
Морохів. Карта розташування: Польща
Морохів
Морохів
Морохів (Польща)
Морохів. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Морохів
Морохів
Морохів (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Морохів (пол. Morochów) — лемківське село в Польщі, у гміні Загір'я Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 282 особи (2011[1]).

Розташування

[ред. | ред. код]

Знаходиться 8 км. на південний захід від Загір'я, 8 км. на південь від Сяніка і 63 км. на південь від Ряшева, неподалік річки Ослава.

Через село пролягає залізниця № 107 (в селі наявний перестанок) і повітова шосейна дорога № 2229R Прусік-Височани.

Назва

[ред. | ред. код]

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Мрочкув (пол. Mroczków).

Історія

[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про Морохів припадає на 1402 рік. У документі від 1468 описано про проведення межі між селами Чашин, Пораж і Морохів.

У XVII столітті власником Пельні був Ян Мороховський, який був родом з цього села.

12 листопада 1872 року через село пролягла залізниця.

Морохів є одним з перших місць гірського нафтодобування. Видобуток нафти було припинено в 1884 році, коли свердловина вичерпала свої ресурси.

У 1898 році село посідало 5,09 км², нараховувало 59 господарств і 373 мешканці.

До 1903 року Антоній Лісовєцький був власником 274,5 га, а його спадкоємці продали маєток юристові Артуру Гольдгаммеру.

У 1918—1919 роках разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки.

Село відзначалося національною свідомістю, у міжвоєнний період тут діяв осередок Товариства Рідної школи.

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 580 жителів села — 550 українців, 15 поляків і 15 євреїв[2]. Село належало до об'єднаної сільської ґміни Щавне Сяніцького повіту Львівського воєводства.

У вересні 1944 року під час Карпатсько-Дукельської військової операції у селі базувалась німецька 96 піхотна дивізія, яка обороняла позиції від наступу зі сходу радянського 67 стрілецького корпусу і 107 стрілецької дивізії.

До 1947 р. в селі була греко-католицька парохія Буківського деканату. Метричні книги велися з 1784 р.[3]

Після часткового виселення українців з Польщі до УРСР 1944–1946 років під час так званої операції «Вісла» у 1947 депортовано на понімецькі землі з Морохова 311 українців. Зараз переважну більшість мешканців Морохова сьогодні становлять поляки.

Починаючи з 2002 року тут з ініціативи Цєшинської Театральної Студії щороку у літній період відбуваються мистецькі пленери у рамках Школи культурної спадщини пограниччя.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква

[ред. | ред. код]

У 1837 на місці старої греко-католицької церкви була збудована нова дерев'яна Преображення Господнього. У підпорядкуванні місцевій парафії були церкви у селах Завадка Морохівська, Мокре, Небещани, Пораж і Ратнавиця. Парафія входила до складу Сяноцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, а протягом 1934—1947 років — Апостольської Адміністрації.

З 1961 року церква була передана православним і досі функціонує як православна парафія Польської православної церкви.

Мешканці

[ред. | ред. код]

Прізвища мешканців села у XIX столітті: Адамовський, Барнят, Бендза, Богач, Бойко, Брачко, Вовчак, Волончук, Гаман, Гармач, Данко, Дзюлик, Дубик, Каспрук, Козак, Кондрат, Кєлтика, Мадей, Мовчан, Окса, Оснавський, Островський, Перун, Пішко, Платош, Попович, Потелицький, Радецький, Сас, Сенцьо, Семенюк, Семчук, Урам, Фаль, Хруставка, Цап, Чапик, Шамра, Штука, Ясківка

Демографія

[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 142 33 94 15
Жінки 140 25 89 26
Разом 282 58 183 41

Примітки

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Морохів

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 75 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2021. Процитовано 25 вересня 2016.
  3. Шематизм греко-католицької єпархії Лемківщини. — Львів, 1936 — с. 5 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 25 вересня 2016.
  4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Див. також

[ред. | ред. код]