Мілан Ракич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілан Ракич
серб. Милан Ракић
Народився18 вересня 1876(1876-09-18)[2][3]
Белград, Князівство Сербія[1]
Помер30 червня 1938(1938-06-30)[1][2][3] (61 рік)
Загреб, Королівство Югославія
ПохованняНовий цвинтар
Країна Князівство Сербія
 Королівство Сербія
 Королівство Югославія
Діяльністьпоет
Знання мовсербська[2] і хорватська[4]
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв
Конфесіяправослав'я
БатькоMita Rakićd
МатиГанна Мілічевич
У шлюбі зМіліца Ковачевич

Мілан Ракич (*Милан Ракић, 18 вересня 1876 — †30 червня 1938) — сербський дипломат, поет та журналіст.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у 1876 році у Белграді. Син Димітріє Міти Ракича, міністра фінансів, та Ганни Мілічевича, доньки академіка Мілана Мілічевича. Закінчив початкову школу та гімназії у Белграді. З 1898 до 1901 року навчався праву у Парижі. Після повернення до Сербії одружилися.

У 1904 році став працював у Міністерстві закордонних справ. Служив у сербських консульствах Приштіни, Скоп'є, Салоніки, Шкодера. У 1904—1905 роках вів відділ театральних рецензій в журналі «Сербській літературний вісник».

Під час Першої світової війни він був радником посольства в Бухаресті у 1915 році і Стокгольмі у 1917 році, а у 1918 році в Копенгагені.

З 1921 до 1927 року був посланником королівства Югославія у Софії. З 1927 до 1933 року — у Римі. У 1922 році стає членом-кореспондентом Сербської королівської академії. У 1933 році повертається до Югославії. Тут 1938 року помирає у Сребрняку, неподалік Загребу.

Творчість

[ред. | ред. код]

Поезія Мілана Ракича формувалася під впливом парнаською школи і французького символізму. В ній присутні настрої скептицизму, ідея людський роз'єднаності, передчуття смерті, твердження страждання. Це відображено у збірках віршів 1903, 1912, 1924, 1936 років.

У ліриці передана атмосфера напруги початку століття, тривога за неблагополуччя в світі, ворожість його людині, любов до батьківщини (цикл віршів «На Газі Местані», «Спадок», присвячених Косову полю, 1905—1911 роки).

Останнім віршем Мілана Ракича стала «Прощальна пісня» 1929 року.

Стиль

[ред. | ред. код]

Поетичну манеру Ракича відрізняють благородна стриманість вираження потаємних людських переживань, пластична ясність стилю, природність поетичної інтонації, музикальність вірша.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гавриловић З. Од Војислава до Диса, Београд, 1958.

Примітки

[ред. | ред. код]