Наташа Рамбова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наташа Рамбова
англ. Natacha Rambova
Дата народження19 січня 1897(1897-01-19)[1][2][3]
Місце народженняСолт-Лейк-Сіті, США
Дата смерті5 червня 1966(1966-06-05)[1][2][3] (69 років)
Місце смертіПасадіна, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Громадянство США
Професіяхудожник-костюмер, акторка німого кіно, єгиптолог
IMDbID 0708118
CMNS: Наташа Рамбова у Вікісховищі

Наташа Рамбова (англ. Natacha Rambova, уроджена Вініфред Кімбол Шонессі (Winifred Kimball Shaughnessy), (19 січня 1897(1897-01-19), Солт-Лейк-Сіті — 5 червня 1966(1966-06-05), Пасадіна, Каліфорнія)) — американська художниця-костюмер, декоратор, актриса німого кіно та єгиптолог.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 1897 року в Солт-Лейк-Сіті в сім'ї мормонів[4][5]. Її дитинство пройшло в Сан-Франциско[6], а освіту вона здобула у Великій Британії[7][8][9]. Після повернення до США Рамбова розпочала кар'єру танцівниці у Нью-Йорку під керівництвом балетмейстера Федора Козлова[10]. У 19-річному віці переїхала до Лос-Анджелесу[11], де наступні роки працювала дизайнером костюмів для голлівудських фільмів.

Незабаром вона познайомилася з Рудольфом Валентино, за якого в 1923 році вийшла заміж[12]. Незабаром з'ясувалося, що на той момент розірвання попереднього шлюбу Валентино не було офіційно завершено, через що він потрапив під суд як двоєженець.

Шлюб із популярним актором приніс їй широку популярність у шоу-бізнесі. Проте друзі та колеги Валентино відгукувалися про Рамбову вкрай негативно, звинувачуючи її у низці його провалів у кіно. При цьому і сам актор швидко охолодів до Рамбової і навіть вніс у контракт зі студією вимогу, щоб її не допускали на майданчик під час його зйомок. Після розставання в 1925 році[13] вона повернулася до Нью-Йорку, де відкрила власний магазин одягу на Мангеттені[14].

Наприкінці 1931 року Рамбова, стурбована економічною ситуацією в США після Великої депресії, закрила свій магазин одягу і оселилася у Франції в містечку Жюан-ле-Пен[15]. Під час одного з круїзів на Балеарські острови вона познайомилася з іспанським аристократом Альваро де Урсайсом, за якого в 1932 році вийшла заміж[15]. Пара оселилася на Майорці, де займалася відновленням і продажем занедбаних іспанських вілл[16].

У січні 1936 року Рамбова з чоловіком вперше побувала в Єгипті, де відвідала стародавні пам'ятки Мемфіса, Луксора і Фів, які справили на неї величезне враження та визначили її подальші інтереси[17]. Незабаром після їх повернення до Іспанії там почалася громадянська війна, і її чоловік вступив до лав профашистської націоналістичної армії. Сама Рамбова покинула Іспанію, оселившись у сімейному замку в Ніцці. На той час стосунки між подружжям ускладнилися, і незабаром пара розлучилася[16]. Після вторгнення нацистів до Франції у червні 1940 року Рамбова повернулася до Нью-Йорка[18].

У 1940-ті роки вона захопилася метафізикою, астрологією, поєднавши це зі своїм захопленням єгиптологією[19]. Рамбова двічі отримала великі приватні гранти вивчення символів і систем вірувань Стародавнього Єгипту[20][21]. В 1954 році вона передала в дар Університету Юти свою велику колекцію єгипетських артефактів, накопичених за час експедицій[22].

На початку 1950-х років у Рамбової розвинулася склеродермія, що згодом призвело до розладів психіки та недоїдання[23]. В 1965 році їй був поставлений діагноз параноїдальний психоз[24], після чого двоюрідна сестра перевезла її до себе в Каліфорнію[25]. Останній рік свого життя Наташа Рамбова провела в лікарні та будинку для літніх людей, де померла від серцевого нападу на 70-му році життя[26][27]. Її тіло було кремоване, а прах розвіяний у лісі на півночі Аризони[18].

У 1975 році на екрани вийшов фільм «Легенда Валентино», де роль Рамбової виконала Іветт Мімо, а в картині «Валентино» 1977 року її зіграла Мішель Філліпс. Персонаж Рамбової також з'являється у белетризованому вигляді у серіалі «Американська історія жаху: Готель» у виконанні Александри Даддаріо.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Примітки Покл.
1917 Жінка, про яку забув Бог Н/Д Дизайнерка костюмів [28]
1920 Навіщо міняти дружину? Н/Д Дизайнерка костюмів [29]
1920 Є про що подумати Н/Д Художній керівник, Дизайнерка костюмів [29]
1920 Мільярди Н/Д Художній керівник, Дизайнерка костюмів [30]
1921 Заборонений плід Н/Д Дизайнерка костюмів [30]
1921 Дама з камеліями Н/Д Художній керівник, Дизайнерка костюмів
не зазначена
[30]
1921 Афродіта Н/Д Художній керівник, Дизайнерка костюмів (never made) [30]
1922 За Скелями Н/Д Костюмер Валентино [30]
1922 Молодий раджа Н/Д Дизайнерка костюмів
не зазначена
[30]
1922 Ляльковий дім Н/Д Художній керівник, Дизайнерка костюмів [30]
1923 Соломія Н/Д Художній керівник, Дизайнерка костюмів, авторка
Credited as Peter M. Winters
[30]
1924 The Hooded Falcon Н/Д Дизайнерка костюмів, set decorator, авторка (never made) [30]
1924 Мосьє Бокер Н/Д Дизайнерка костюмів, авторка [30]
1924 Святий диявол Н/Д Художній керівник, Дизайнерка костюмів, авторка [30]
1925 Яка ціна краси? Н/Д продюсерка, авторка [30]
1926 Коли любов охолоне Маргарет Бенсон Ориг. назва: Чи одяг робить жінку? [30]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б GeneaStar
  4. Jorgensen, Jay; Scoggins, Donald L. (6 жовтня 2015). Creating the Illusion (Turner Classic Movies): A Fashionable History of Hollywood Costume Designers (англ.). Running Press. с. 28. ISBN 9780762458073.
  5. Quinn, 2001, с. 173—5.
  6. Morris, 1991, с. 29.
  7. Rambova, Pickford, 2009, с. 83.
  8. Leider, 2003, с. 130.
  9. Morris, 1991, с. 34—8.
  10. Leider, 2003, с. 131.
  11. Morris, 1991, с. 59—60.
  12. Morris, 1991, с. 133.
  13. Rambova, Pickford, 2009, с. 234.
  14. Jorgensen, Scoggins, 2015, с. 30.
  15. а б Vaughan, 2006, с. 36.
  16. а б Rambova, Pickford, 2009, с. 235.
  17. Morris, 1991, с. 207.
  18. а б Morris, 1991, с. 228.
  19. Rambova, Pickford, 2009, с. 237.
  20. Natacha Rambova (PDF). Breaking Ground: Women in Old World Archaeology. Brown University. Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2006. Процитовано 8 листопада 2017.
  21. McGuire, 1989, с. 94.
  22. Brief history of the Utah Museum of Fine Arts. The Deseret News. 27 травня 2001. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 10 листопада 2017.
  23. Morris, 1991, с. 255.
  24. Stutesman, Drake. Natacha Rambova. Women Film Pioneers Project. Columbia University. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 10 листопада 2017.
  25. Morris, 1991, с. 256.
  26. Willis, John (1983). Screen World 1967 (англ.). Biblo & Tannen Publishers. с. 239. ISBN 978-0-819-60308-1.
  27. Ellenberger, 2005, с. 149.
  28. Morris, 1991, с. 51.
  29. а б Morris, 1991, с. 57.
  30. а б в г д е ж и к л м н п Morris, 1991, с. 265.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]