Очікує на перевірку

Німенко Андрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німенко Андрій Васильович

Народився 20 червня 1925(1925-06-20)
Інгуло-Кам'янка, Новгородківський район, Зинов'євська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер 1 лютого 2006(2006-02-01) (80 років)
Київ, Україна
Громадянство  СРСР
 Україна
Навчання Київський художній інститут
Нагороди

Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985

Звання

заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР

Німе́нко Андрі́й Васи́льович (20 червня 1925(19250620), с. Інгуло-Кам'янка, Новгородківський район, Зинов'євська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР1 лютого 2006, Київ, Україна) — український скульптор, мистецтвознавець, письменник і поет. Член Національних спілок письменників і художників України, кандидат мистецтвознавства (1955), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1969). Чоловік мовознавиці Лариси Масенко, батько художника Максима Німенка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 20 червня 1925(19250620) року в с. Інгуло-Кам'янці, тепер Кіровоградська область, Україна. Дитячі та юнацькі роки пройшли в с. Більшовик Долинського району. Працював газетарем в м. Долинський. Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка. Учасник Другої світової війни. В 1951 році закінчив Київський художній інститут, викладачі М. Г. Лисенко та М. І. Гельман. В 1955 році закінчив аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології АН України.

Андрій Васильович слуга двох муз — мистецтва та поезії. Друкувався в журналах «Київ», «Україна», «Кур'єр Кривбасу», «Вежа». Він автор пам'ятників видатних українських митців — Юрія Яновського, Олександра Довженка, Остапа Вишні, Степана Васильченка, Григора Тютюнника, Павла Загребельного та ін. Його чисельні акварелі багатьох церков та монастирів України є іноді єдиними згадками про втрачені святині. Андрій Німенко — творець медалей мистецькоі премії «Київ», заснованої столичною адміністрацією в шести номінаціях, серії портретів-медалей гетьманів України.

Творчість

[ред. | ред. код]

Монументальні композиції (у співавторстві)

[ред. | ред. код]
  • «Сини Вітчизни» (1967).
  • «Арсенальці» на станції метро «Арсенальна» (1960, не збереглася).

Скульптури (у співавторстві)

[ред. | ред. код]

Пам'ятники (у співавторстві)

[ред. | ред. код]

Пам'ятні медалі

[ред. | ред. код]
  • Серія «Гетьмани України» (1980—1996).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Українська скульптура другої половини XIX — початку ХХ ст.» (1963).
  • «Українська радянська скульптура».
  • «Пам'ятники Тарасові Шевченку» (1964).
  • «Кавалерідзе — скульптор» (1967).

Поезія

[ред. | ред. код]
  • «Мідні карби» (1971)
  • «Вогонь і камінь» (1975)
  • «Мозаїка вікон» (1983)
  • «Сонячна брама» (1985)
  • «Сонячний дім» (1985)
  • «Грифонжі» (1990)
  • «Лісові фантазії» (1991)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]