Інгуло-Кам'янка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Інгуло-Кам'янка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новгородківський район
Рада/громада Інгуло-Кам'янська сільська рада
Код КОАТУУ 3523481301
Облікова картка Інгуло–Кам'янка 
Основні дані
Населення 816
Поштовий індекс 28215
Телефонний код +380 5241
Географічні дані
Географічні координати 48°15′52″ пн. ш. 32°31′03″ сх. д. / 48.26444° пн. ш. 32.51750° сх. д. / 48.26444; 32.51750Координати: 48°15′52″ пн. ш. 32°31′03″ сх. д. / 48.26444° пн. ш. 32.51750° сх. д. / 48.26444; 32.51750
Середня висота
над рівнем моря
93 м
Місцева влада
Адреса ради 28215, с.Інгуло–Кам'янка, тел. 9-53-42
Сільський голова Чайка Надія Петрівна
Карта
Інгуло-Кам'янка. Карта розташування: Україна
Інгуло-Кам'янка
Інгуло-Кам'янка
Інгуло-Кам'янка. Карта розташування: Кіровоградська область
Інгуло-Кам'янка
Інгуло-Кам'янка

Інгу́ло-Ка́м'янка — село в Україні, в Новгородківському районі Кіровоградської області. Населення становить 816 осіб. Орган місцевого самоврядування — Інгуло-Кам'янська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Рік заснування невідомий. Вперше поселення Інгул згадується в документах Архіву Коша Запорозького за 1749 рік серед інших запорозьких містечок, як центр Інгульської паланки. На європейських картах 50-70-х рр. 18 ст. помилково зазначалося в різних місцях - суч. Петрового, Кривого Рогу і Верблюжки.

В 2-й пол. 18 ст. в Катеринославському намісництві місто Інгул, згодом Інгульськ було центром Інгульського повіту (згодом центр був перенесений у Кривий Ріг зі зміною назви повіта на Криворізький).

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3322 особи, налічувалось 560 дворових господарств, існувала православна церква, школа та 6 лавок, відбувались базари по неділях[1].

До більшовицького перевороту, в селі існувало 3 церкви - Святого Миколая (перша відома метрична книга 1797 р.), Симеоно-Ганнинська (1897 р.) і Успіння Пресвятої Богородиці (1918 р.). Під час панування більшовиків, всі три святині було знищено.

Священик Сисеоно-Ганнинської церкви - о. Кульчицький Євген Ксенофонтович на 1930 р.

Уродженці[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Інгульський Степ, альманах. Випуск І. Київ, 2016. - https://www.library.kr.ua/elib/alminhulstep/index.html
  • Архів Коша Запорозької Січі. Корпус документів 1734-1775. В 5 томах. Київ.
  • В. Цубенко «Документи з історії військових поселень в Україні». Харків, 2010.
  • Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005.
  • Г. П. Міщенко. Кіровоградська область. Київ, 1961. С. 67.
  • Полное географическое описание нашего отечества. Том 14. Новороссия и Крым. Харьков, 2011.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)