Очікує на перевірку

Октавіан Беллу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Беллу (значення)
Октавіан Беллу
Октавіан Беллу на румунській марці 2014 року
Октавіан Беллу на румунській марці 2014 року
Октавіан Беллу на румунській марці 2014 року
Загальна інформація
Громадянство Румунія
Народження17 лютого 1951(1951-02-17) (73 роки)
Плоєшті, Румунія
Спорт
Вид спортугімнастика
ТренуєЛавінія Мілошовіч, Андреа Радукан, Моніка Рошу, Сімона Аманар, Джина Гогян, Кетеліна Понор, Ванда Хедерян, Сандра Ізбаша і Ларіса Йордаке
Нагороди
CMNS: Октавіан Беллу у Вікісховищі

Октавіан Йоан Атанасе Беллу (румунська вимова: [oktaviˈan ˈbelu]; народився 17 лютого 1951) — нинішній керівник жіночої збірної Румунії зі спортивної гімнастики.

З перервами був головним тренером від 1990 до 2005 року[1] і повернувся як голова національної збірної у 2010 році.[2]

Беллу привів команду до п'яти світових і двох олімпійських титулів, а також був тренером численних золотих медалісток в особистому заліку — від 1990 року Румунія була найуспішнішою країною в жіночій спортивній гімнастиці. Тренував таких відомих гімнасток, як Лавінія Мілошовіч, Андреа Радукан, Моніка Рошу, Сімона Аманар, Джина Гогян, Кетеліна Понор, Ванда Хедерян, Сандра Ізбаша і Ларіса Йордаке. Під час перебування Беллу на посаді головного тренера, його команди здобули загалом 82 медалі: 59 світових та 23 олімпійські.[1]

2007 року Академія світових рекордів визнала Беллу найуспішнішим тренером у світі, 16 золотих медалей Олімпійських ігор і загалом 279 медалей на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх.[3][4] У травні 2009 року Беллу введений у Міжнародний Зал слави гімнастики[en].[1]

Перші роки і кар'єра

[ред. | ред. код]

Беллу починав спортивну кар'єру як гімнаст спортивного клубу Петролул Плоєшті[5] і 13 років присвятив цьому спорту. Був посереднім гімнастом і мав проблеми через високий зріст.[6] Також грав у волейбол та баскетбол і займався дайвінгом.[6] 1974 року закінчив Інститут фізичного виховання та спорту в Бухаресті, де вивчав технічні аспекти цього виду спорту, методологію і тренування. Після закінчення університету п'ять років працював учителем фізкультури у Валя-Келугеряске.[1] За сумісництвом тренував молодих дівчат у клубі, де раніше сам був гімнастом. У 1978—1979 роках відмовився від роботи вчителя, щоб повністю присвятити себе тренерській роботі в Петролул Плоєшті, а потім у клубі в Бакеу.[5]

Національна збірна 1981—2005

[ред. | ред. код]

Беллу став тренером збірної у 1981 році після втечі подружжя Марти[en] і Бела Каройї[en] до США. 1990 року став головним тренером жіночої збірної, змінивши на цьому посту Адріана Гореаца. За час його роботи в місті Дева від 1990 до 2005 року національна команда виграла підряд п'ять титулів чемпіонок світу, від 1994 до 2001, і дві золоті нагороди Олімпійських ігор в командному заліку, у 2000 і 2004 роках. Гімнастки Беллу домінували на Олімпійських іграх 2004, вигравши чотири із шести золотих медалей. Під час перебування Беллу на посаді головного тренера, його команди здобули загалом 82 медалі: 59 світових та 23 олімпійські.[1]

Відставка і політична кар'єра

[ред. | ред. код]

На початку 2005 року Беллу і його тренер-асистент Маріанна Бітанг[en] покинули свої пости в збірній через медіа-скандал. У 2006 році їх найняв як консультантів з персоналу румунський Президент Траян Бесеску. Беллу також займав посади президента Національного спортивного комітету і державного секретаря у Міністерстві спорту.[5]

Повернення

[ред. | ред. код]

2010 року Румунська федерації запросила Беллу і Бітанг, щоб вони допомогли підготувати національну команду до Олімпійських ігор 2012. Беллу був відновлений на посаді керівника збірної, замінивши Ніколае Формінте.[7][8][9] На чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики 2013 року, який проходив у Москві, Беллу досяг позначки 300 медалей загалом на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Беллу має одну доньку, Йоланду, 1978 року народження, від своєї першої дружини, Камелії, медсестри.[6] У 2008—2009 роках, він одружився з Бітанг, своєю тренеркою-асистенткою.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д International Gymnastics Hall of Fame Inductees [Архівовано 2 листопада 2010 у Wayback Machine.] Octavian Bellu
  2. International Gymnast Magazine [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] Gent victory marks new beginning for Izbasa, Amanda Turner, 14 September 2010
  3. Note: Since 2007, the number of medals has increased.
  4. Most Successful Coach-world record set by Octavian Bellu [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.]. worldrecordacademy.com
  5. а б в Romanian Champions. Архів оригіналу за 31 березня 2010. Процитовано 12 травня 2016.Wayback Machine (archived March 31, 2010) Octavian Bellu Champion Coach (interview in Romanian)
  6. а б в Federation Internationale de Gymnastique [Архівовано 14 грудня 2011 у Wayback Machine.] Octavian Bellu
  7. International Gymnast Magazine [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] Stretching out: Cal's precarious future and an update from Romania, by Dwight Normile, 18 June 2010
  8. International Gymnast Magazine [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] Stretching out: Olympic qualification & guess who's back, by Dwight Normile, 1 June 2010
  9. International Gymnast Magazine [Архівовано 19 травня 2016 у Wayback Machine.] Romanian women top British hosts, by Amanda Turner, 14 August 2010