Ольга Олександрівна Романова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ольга Олександрівна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Олександрівна Романова
Народилася1 (13) червня 1882[4][5]
Петергоф, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[6]
Померла24 листопада 1960(1960-11-24)[1][2][3] (78 років)
Торонто, Канада[6]
ПохованняКладовище Йорк (Торонто)
Країна Російська імперія
Місце проживанняВеликий Гатчинський палац
Санкт-Петербург
Амалієнборг
Hvidøred
Торонто
Halton Countyd
Cooksvilled
Діяльністьхудожниця, філантропка, аристократка
ВчителіIvan Zhdanovd
Знання мовросійська[7][8], англійська і французька
Роки активності1902[9]1960[9]
Суспільний станЧлен королівської родини
ТитулGrand Duchessd
РідГольштейн-Готторп-Романови
БатькоОлександр III[4][5]
МатиМарія Федорівна
Брати, сестриМикола II, Олександр Олександрович (син Олександра III), Георгій Олександрович, Ксенія Олександрівна і Михайло Олександрович
У шлюбі зОльденбургський Петро Олександровичd і Куликівський Микола Олександровичd
ДітиGuri Nikolaevich Kulikovskyd[3] і Tikhon Nikolaevich Kulikovskyd[3]
Нагороди
орден святої Катерини Георгіївська медаль

Ольга Олександрівна Романова (1 (13) червня 1882 — 24 листопада 1960) — остання Велика княгиня, молодша дочка імператора Олександра III Олександровича і імператриці Марії Федорівни — після Миколи, Олександра, Георгія, Ксенії та Михайла. Художниця.

Біографія

[ред. | ред. код]

Виросла в Гатчинському палаці в передмісті Санкт-Петербурга. Відносини з матір'ю, імператрицею Марією Федорівною, були холодними.

У 1901 році одрижилася на з герцогом Ольденбурзьким. Шлюб був невдалим і закінчився розлученням. Згодом Ольга Олександрівна вийшла за Миколу Куликовського. Після падіння династії Романових поїхала до Криму з матір'ю, чоловіком і дітьми, де вони проживали в умовах, близьких до домашнього арешту. Її брати Микола з сім'єю і Михайло були страчені. В 1925 році в Берліні зустрічалася з найвідомішою лже-Анастасією — Анною Андерсон.

Одна з небагатьох членів Імператорської родини, які врятувалися після більшовицького перевороту (чому сприяв начальник охорони П. Л. Задорожний). В еміграції жила в Данії, потім Канаді, пережила всіх інших онуків (онук) імператора Олександра II. За своє життя написала понад 2000 картин, доходи від продажу яких дозволяли їй підтримувати сім'ю і займатися благодійністю. Померла у віці 78 років, за сім місяців після смерті старшої сестри.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]