Олімпійські чемпіони (Одеса)
У статті наведені усі олімпійські чемпіони, що здобули свій титул як мешканці Одеси.
Історія олімпійського руху в Одесі[ред. | ред. код]
Команда від Одеси окремо не виступала на сучасних Олімпійських іграх, але намагалась виступити на перших Олімпійських іграх. На жаль грошей вистачило доїхати лише до Стамбула (на той час Константинополя)[1].
20 вересня 1915 року спортивними організаціями Одеси була проведена перша одеська олімпіада, яка включала в себе 25 різних змагань.
Одеські спортсмени беруть участь в сучасних Олімпійських іграх з 1952 року. Вони були у складі команд Радянського Союзу (1952–1988) та України — з 1994 року. В 1992 році, після розпаду СРСР, виступали під олімпійським прапором у складі Об'єднаної команди.
Спортсмени одеських спортивних товариств, які стали олімпійськими чемпіонами[ред. | ред. код]
Одеські спортсмени ставали олімпійськими чемпіонами у таких видах спорту, які були найбільш розвинені у місті: волейбол, легка атлетика, веслувальний спорт, стрільба, фігурне катання[2], спортивна гімнастика та плавання. Віктор Петренко та Оксана Баюл є єдиними олімпійськими чемпіонами від України з фігурного катання[2]. Олімпійськими чемпіонами стали:[3]
Ніколаєва Маргарита Миколаївна — дворазова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики в Римі у 1960 році. Завоювала перші дві золоті медалі на олімпіадах як спортсменка Одеси — в командному заліку (результат — 382.320) та в опорному стрибку (результат — 19.316)[4].- Сибіряков Едуард Федорович — олімпійський чемпіон з волейболу в Токіо у 1964 році (олімпійський дебют сбірої СРСР з волейболу). В Мехико у 1968 році вдруге стає олімпійським чемпіоном (в той час він вже гравець ЦСКА, Москва).
- Лапинський Євген Валентинович — олімпійський чемпіон з волейболу в Мехико у 1968 році. Склад команди: Едуард Сибіряков, Володимир Бєляєв, Юрій Поярков, Георгій Мондзолевський, Володимир Іванов, Борис Терещук, Василіюс Матушевас, Олег Антропов, Валерій Кравченко.
- Михальчук Віктор Ілліч — олімпійський чемпіон з волейболу в Мехико у 1968 році. Склад команди: Едуард Сибіряков, Володимир Бєляєв, Юрій Поярков, Георгій Мондзолевський, Володимир Іванов, Борис Терещук, Василіюс Матушевас, Олег Антропов, Валерій Кравченко.
- Авілов Микола Вікторович — олімпійський чемпіон з легкої атлетики (десятиборець) в Мюнхені у 1972 році. Встановив світовий рекорд — 8 454 очки (попередній світовий рекорд — 8417 очок). В змаганнях брали участь 33 спортсмени з 19 країн[5].
- Железняк Яків Ілліч — олімпійський чемпіон з стрільби (стрільба по кабану, що біжить, на дистанції 50 метрів) в Мюнхені у 1972 році. Встановив світовий рекорд — 569 очок (попередній рекорд — 566 очок). В змаганнях брали участь 28 спортсменів з 16 країн[6]. Єдиний радянський стрілець який користувався вітчизняною зброєю, гвитівкою БК-2 № 657[7].
- Рябчинська Юлія Петрівна — олімпійська чемпіонка з веслування на байдарках (500 м) в Мюнхені у 1972 році з результатом 2:03.17[8].
- Петренко Сергій Володимирович — дворазовий олімпійський чемпіон з веслувального спорту (каное-двійка, партнер — Олександр Юрійович Виноградов, Москва), дистанції 500 та 1000 метрів) в Монреалі у 1976 році.
- Мушта-Олізаренко Надія Федорівна — олімпійська чемпіонка з легкої атлетики (біг 800 метрів) в Москві у 1980 році з результатом 1:53.43 — світовий рекорд[9].
- Авдєєнко Геннадій Валентинович Спортивний клуб армії — олімпійський чемпіон з легкої атлетики (стрибки у висоту) в Сеулу у 1988 році з результатом 2 м 38 см (олімпійський рекорд)[10].
- Шкурнова Ольга Дмитрівна — олімпійська чемпіонка з волейболу в Сеулі у 1988 році.
- СНД Петренко Віктор Васильович — олімпійський чемпіон з фігурного катання (одиночні змагання у чоловіків) в Альбервілі у 1992 році.
- СНД Гуцу Тетяна Костянтинівна - дворазова олімпійська чемпіонка з спортивної гімнастики (командна та абсолютна першість) в Барселоні у 1992 році.
Баюл Оксана Сергіївна — олімпійська чемпіонка з фігурного катання (одиночні змагання у жінок) в Ліллехамері у 1994 році. Перша олімпійська чемпіонка незалежної України.
Виступала за спортивне товариство профспілок «Україна» (Дніпропетровськ, Одеса). Тренери — Антоніна Товстик, Станіслав Коритек, з 1991 року Галина Змієвська та Валентин Ніколаєв.
- Мільчев Микола Миколайович — олімпійський чемпіон зі стендової стрільби в Сіднеї у 2000 році (150 очок із 150 можливих, повторення світового рекорду).
- Чебан Юрій Володимирович — дворазовий олімпійський чемпіон з веслувального спорту (каное-одиночка 200 метрів) в Лондоні у 2012 році (результат 42,291 секунди, олімпійський рекорд) та в Ріо-де-Жане́йро у 2016 році (результат 39,279 секунди, олімпійський рекорд). Перший олімпійський чемпіон в історії веслування на дистанції С-1 200 метрів .
Олімпійські чемпіони, які свою спортивну кар'єру розпочали в Одесі[ред. | ред. код]
- Мондзолевський Георгій Григорович (виступав за одеські команди «Буревісник» та СКА, 1951–1956, Бронзовий призер чемпіонатів СРСР (1955) та світу (1956))). Після переходу до ЦСКА (Москва) — дворазовий олімпійський чемпіон з волейболу в Токіо у 1964 році та в Мехико у 1968 році.
- Семенець Володимир Іванович (починав в товаристві «Динамо» (Одеса) потім переїхав до Києва — олімпійський чемпіон з велоспорту в Мюнхені у 1972 році у парі з Ігорем Целовальниковим в тандемі на дистанції 2000 метрів.
Lenny Krayzelburg (Леонід Крайзельбург) — чотирьохразовий олімпійський чемпіон з плавання у складі збірної США в Сіднеї у 2000 році (100, 200-метрівка на спині, комбінована естафета 4х100) та в Афінах у 2004 році (комбінована естафета 4х100) . Одеський спортивний клуб армії, тренер в Одесі Віталій Оганесович Авакумян[11]. Емігрував до США у 1989 році. Тренер в США Марк Шуберт (Mark Schubert)[12]. Капітан команди пловців збірної США на олімпійських іграх в Афінах.
Внесок якої системи — радянської чи американської — більше у Ваші … золоті олімпійські медалі? «Мінімум 50 на 50. Причому, мінімум — на користь радянської школи. Якби я не отримав в Одесі основу, в Америці не домігся б результатів, які зараз маю» (Ленни КРАЙЗЕЛЬБУРГ: «Плавание — нудный вид спорта». Известия, 7 апреля 2002)[13]
Євген Платов (починав свої виступи в Одесі з першою партнершою Оленою Крикановою, чемпіони України). Спортивну кар'єру продовжив у Москві — разом з Оксаною Грищук (теж народилася в Одесі), дворазові олімпійські чемпіони з фігурного катання (спортивні танці на льоду) в Ліллехамері у 1994 році та в Нагано у 1998 році[14]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Микола Авілов -
Віктор Петренко -
Оксана Баюл -
Микола Мільчев -
Юрій Чебан
Музеї, алеї та Зали слави[ред. | ред. код]
Досягнення одеських олімпійських чемпіонів, їх значний внесок в розвиток спорту в Одесі, олімпійський рух знайшов відображення в музеях, алеях та залах слави:
- Одеський музей спортивної слави імені чемпіонки олімпійських ігор Юлії Рябчинської. Музей створено зусиллями Заслуженого тренера СРСР і України Геннадія Павловича Дяченко[15].
26 грудня 2007 року відбулося урочисте відкриття нового музею, який розташований за адресою вулиця Єврейська, 4-а[15]. В музеї представлені фотографії всіх олімпійських чемпіонів-одеситів[16]. 12 вересня 2013 року відкрився ще музей Спортивної слави Одещини[17].
- Одеський історико-краєзнавчий музей [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Алея Слави олімпійських чемпіонів (стадіон «Спартак», Одеса). Відкрита у день міста 2 вересня 2010 року[18]. Планується масштабна реконструкція, яка б була достойна одеських чемпіонів[19],[20].
- Олімпійський музей (Лозана, Швейцарія) / The Olympic Museum (Lausanne, Switzerland) [Архівовано 24 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Міжнародний Зал Слави з плавання (Форт-Лодердейл, Флорида, США) / International Swimming Hall of Fame (Fort Lauderdale, Florida, United States) [Архівовано 15 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Одеські олімпійські чемпіони у програмах Національного олімпійського комітету України[ред. | ред. код]
Одеські олімпійські чемпіони беруть участь в заходах регіонального відділення Національного олімпійського комітету України:
- Олімпійський день [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.]. В рамках Олімпійського дня проводяться змагання на Кубок пам'яті Олімпійського чемпіона з волейболу Євгена Лапинського серед чоловічих команд ветеранів.
- Свято Олімпійського прапора [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Олімпійський урок [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.]. У 2013 році, після 25-річної перерви, було відроджено легкоатлетичні забіги від моря в гору по Потьомкінським сходам. Свого часу заснувала ці забіги Надія Олізаренко.
Найбільшу активність олімпійці Одеси проявляють під час проведення «Дня щастя».
- «День щастя» [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.] — міжнародна щорічна програма корпорації МакДональдз, що проводиться з 2002 року у понад 100 країнах світу. За роки проведення акції компанія МакДональдз в Україні спрямувала благодійну допомогу у розмірі понад 10 млн грн. на придбання медичного обладнання для більше ніж 50 дитячих лікарень України за такими напрямками: кардіологічна, реанімаційна апаратура, дефібрилятори, обладнання для надання невідкладної допомоги та лікування органів дихання, неонатологічне обладнання для виходжування недоношених немовлят.
До ресторану швидкого харчування у цей день приходять Олімпійські чемпіони: Микола Авілов, Яків Железняк, Надія Олізаренко, Олена Соколовська, Микола Мільчев, Юрій Чебан та інші одеські діячі спорту та культури. Діти спілкуються з Олімпійськими чемпіонами, які цього дня працюють за касами і продають сувенірні долоньки та серця, брелоки, диски з дитячими казками. Олімпійські чемпіони з радістю підписують для своїх шанувальників календарі Національного олімпійського комітету України зі своїм зображенням.
Суспільні акції одеських олімпійських чемпіонів[ред. | ред. код]
- Олімпійський бал в Нью-Йорку [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
Факти[ред. | ред. код]
- Одеський фігуріст Віктор Петренко брав участь у трьох зимових Олімпійських іграх. У складі команди Радянського Союзу в Калгарі (1988) здобув бронзу, в Альбервілі (1992) у складі Об'єднаної команди став олімпійським чемпіоном, в Ліллехамері (1994) у складі збірної України посів четверте місце[2].
- Перший Президент України Леонід Кравчук, який дуже добре розумів величезну значимість олімпійських чемпіонів, на зустріч в Білому домі з Президентом США Білом Клінтоном у 1994 році запросив олімпійських чемпіонів Віктора Петренко та Оксану Баюл. На згадку про цей візит Президенти та олімпійські чемпіони з Одеси зробили фото[21].
Делегація з України включала також олімпійських чемпіонів Оксану Баюл та Віктора Петренка, на яких присутні на пресовій конференції звернули особливу увагу[22].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://www.olympic.org/content/olympic-athletes/generic-athlete-page/?athleteid=8958
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ "Золотой" Олимпийский стрелок из Одессы рассказал, что значит бить по бегущему "оленю". «Сьогодні». 19 вересня 2008. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 4 червня 2021. (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 11 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 11 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 11 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 22 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 15 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=169220[недоступне посилання]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 1 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://poragovorit.com/news/item/14418-v-odesse-planiruyut-rekonstruirovat-alleyu-olimpiyskoy-slavy-foto.html[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Анна Кравчук. Наше життя / Our Life.- 1994.- № 4.- с. 1-3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вонсович В. Победы спортсменов-одесситов и формирование олимпийской коллекции в собрании Одесского историко-краеведческого музея // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею.- 2005.- № 1.- С.34-39.
- Новая Аллея славы. Порто-Франко.- № 35 (1031), 10.09.2010.
- Відеосюжет ТСН про Одеський музей спортивної слави імені чемпіонки Олімпійських ігор Юлії Рябчинської та одеських олімпійських чемпіонів [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Національного олімпійського комітету України [Архівовано 3 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Виступ чотирьохразового олімпійського чемпіона з плавання одесита Lenny Krayzelburg/Леонід Крайзельбург в Міжнародному Залі Слави з плавання / International Swimming Hall of Fame у зв'язку обранням його у 2011 році членом Залу Слави / Masters Swimming Hall of Fame Honorees [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Ленни КРАЙЗЕЛЬБУРГ: Плавание — нудный вид спорта [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Федерація каное України [Архівовано 11 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Sporting Heroes [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Базунов Б.А. Кумиры стадионов Эллады. — Москва : Советский спорт, 2004. — 372 с. — ISBN 5-85009-933-6.
- Суриков И. Е., Ленская В.С., Соломатина Е.И., Таруашвили Л.И. История и культура Древней Греции: Энциклопедический словарь. — Москва : Языки славянских культур, 2009. — 792 с. — ISBN 978-5-9551-0355-6.
- Волошин А.П. На олімпійській хвилі. — Київ : МП Леся, 2007. — 448 с. — ISBN 966-8126-26-2.
- Башкатов А.В. Я. Железняк. — Москва : Физкультура и спорт, 1976. — 160 с.
- Башкатов А.В. Н. Авилов. — Москва : Физкультура и спорт, 1974. — 191 с.
- Ефимов В.Е. Юрий Чебан. Восхождение на Олимп. — Одесса : ВМВ, 2013. — 144 с. — ISBN 978-966-413-386-6.