Онна-бугейся
Жінка-самурай (яп. 女武芸者, онна-буґейся) — жінка, що належала до стану самураїв у феодальній Японії, навчена володінню зброєю, що брала участь у битвах нарівні з чоловіками.
Термін складається з слів: онна (女) — «жінка» і буґейшя (武芸者) — «людина бойових мистецтв». Вживання виразу «жінка-самурай» є семантично неправильним, оскільки слово самурай (侍) використовується тільки щодо чоловіків. Аналогічним чином, неправильно говорити онна-бусі[1], оскільки частина слова буші (武士), ієрогліф ші (士), застосовується в ідіоматичних виразах у значенні «чоловік» (для порівняння: 紳士 шінші — джентльмен, 同士 доші — друг, 紳士服 шіншіфуку — чоловічий одяг).
Крім того, до жінок із стану самураїв може застосовуватися термін буке-но-онна (武家の女), що означає «жінка з класу буке (буші)», але на відміну від «онна-буґейшя», він не означає, що жінка реально брала участь у битвах нарівні з чоловіками, а лише говорить про її походження і, можливо, про те, що вона отримала традиційний для жінки самурайського класу мінімум знань у рукопашній боротьбі і фехтуванні.
- Ходзьо Масако (1156—1225), після смерті чоловіка Мінамото-но Йорітомо пішла в монастир і стала відома як «сьоґун-черниця»[2].
- Томое Ґодзен (1157?—1247?), брала участь у битві при Курікава та битві при Авадзу з головним героєм «Хейке Моноґатарі» Мінамото-но Йосінакою[2].
- Ханґаку Ґодзен[en], командувала 3000 воїнами при обороні від 10-тисячної армії клану Ходзьо. Однак оборону було провалено, а Ханґаку поранили стрілою і захопили в полон. Її відвезли в Камакуру, де представили сьоґуну Мінамото. Також вона зустрілася з Асара Йосіто, який закохався в Ханґаку і домігся дозволу сьоґуна одружитися з нею[3].
- Накано Такеко (1847—1868) — брала участь в обороні замку Айдзу після падіння сьоґунату Токуґава, загинула в бою[1].
- Ямакава Футаба (1844—1909)
- Ямамото Яеко (1845—1932)
Від звичайних представниць стану самураїв не очікували участі у боях, але, тим не менш, від жінки вимагалося вміти захистити себе і будинок та навчити дітей. За бушідо, першим обов'язком жінки-самурая вважалося служіння своєму чоловікові. Кодекс бушідо вихваляв також жінок, «які були здатні піднятися вище недосконалості та недоліків, властивих їхній статі, і проявити героїчну силу духу, яка могла б бути гідною найбільш хоробрих і шляхетних чоловіків».[4]
Зі зброї жінок вчили користуватися здебільшого наґіната (мистецтво наґінатадзюцу), а також списом ярі, ланцюгами і мотузками. Замість катана вони мали танто. «Звичайним місцем зберігання списа слугувало місце над дверима в оселі, оскільки таким чином жінка отримувала можливість використати його проти атакуючих ворогів або будь-якого непроханого гостя, що проник у будинок. Також жінки з не меншою майстерністю вміли поводитися з коротким кинджалом (кайкен), який, подібно до вакідзаші воїнів-чоловіків, завжди носили при собі — у рукаві чи за поясом. Кайкен може завдавати блискавичні удари у ближньому бою, та його можна кидати із летальною швидкістю»[5]. Це лезо ритуально дарували у день досягнення дівчиною повноліття (у 12 років)[4].
Також кайкен був необхідний у скоєнні ритуального самогубства (жіночий варіант має назву дзіґай і був поширений так само широко, як і сеппуку у чоловіків) — щоб перерізати собі горло. Ще одним суворим правилом ритуалу було обов'язкове зв'язування власних щиколоток, щоб і після смерті виглядати пристойно. Коли виникала реальна загроза потрапити в полон до ворога, жінки зі стану самураїв не лише рішуче приймали смерть від рук родичів-чоловіків або їх командирів, але й вбивали чоловіків, якщо ті з якоїсь причини не могли чи не бажали виконати сеппуку, і не щадили в такій ситуації ні себе, ні своїх дітей.
За необхідності, самурайські жінки брали на себе обов'язки зі здійснення помсти, яка вважалася єдино можливою реакцією (згідно з японським тлумаченням конфуціанства) на образу або вбивство пана. «Навіть упродовж застійного періоду сьоґунату Токуґава жінки суворо дотримувалися принципу безумовної відданості клану — часом навіть суворіше за чоловіків»[5].
Подібна ситуація зберігалася в XI—XVII ст. На початку XIII століття жінкам законодавчо надані рівні права спадкування з братами і право заповідати майно. Однак до XVII століття повага до жінок у самурайських родах помітно зменшилася. Їх становище погіршилося, внаслідок чого вони перетворилися на пішачок на матримоніальному ринку (що особливо помітно поряд із загальною тенденцією до гомосексуальності серед самураїв)[6]. Тим не менш, стійкість духу і звички до навчання в самурайських сім'ях зберігалися, про що свідчать записи про громадянську війну Бошін, коли під час оборони своїх хан у Айдзу (1868 рік) деякі жінки потрясли співвітчизників своїми подвигами[7].
Онна-буґейся часто з'являються в історичних драмах дзідайґекі. Так, в телесеріалі «Кенкаку Сьобай» з'являється подібна персонажка на ім'я Сасакі Міфую, і один із ранніх епізодів серіалу має назву «Онна-буґейся».
- Наґінатадзюцу
- Куноїті — жінка-ніндзя
- Діва-воїтелька
- Жінки-гладіатори
- Амазонки
- Жінки в збройних силах
- ↑ а б Onna Bushi. The female warrior. Архів оригіналу за 8 жовтня 2007. Процитовано 30 квітня 2009.
- ↑ а б Famous Women of Japanese History. SamuraiArchives.org. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 30 квітня 2009.
- ↑ Ellis Amdur. Women Warriors of Japan: The Role of the Arms-Bearing Women in Japanese History // Journal of Asian Martial Arts : журнал. — 1996. — Т. 5, № 2. Архівовано з джерела 6 жовтня 2008. Процитовано 2018-02-18.
- ↑ а б Inazo Nitobe. Chapter XIV. The Training and Position of Woman // Bushido, The Soul of Japan: An Exposition of Japanese Thought. — New York : G. P. Putnam's Sons, 1905. — С. 140.
- ↑ а б Женщины-самураи. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 30 квітня 2009.
- ↑ Female samurai. SamuraiWeapons.org. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 30 квітня 2009.
- ↑ The Aizu Women's Brigade and Fighting Women. ShinsengumiHQ.com. Архів оригіналу за 29 грудня 2006. Процитовано 30 квітня 2009.
- Alexander Takeuchi. Did "Female Samurai "Actually Exist in Medieval Japan?. Університет Північної Алабами. Архів оригіналу за 25 грудня 2007. Процитовано 30 квітня 2009.
- Kallie Szczepanski. Images of Samurai Women. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 30 квітня 2009.
- Shoshana Brickman. Female Samurai, Geisha, Courtesans: The Hidden Lives of Japan’s Glorious Women. — Hod HaSharon, Israel : Astrolog Publishing House, 2006. — ISBN 9789654942140.
- Олег Ивик. Женщины-воины. От амазонок до куноити [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.]. ISBN 978-5-91678-078-9 (рос.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |