Орликов Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Михайлович Орликов
Народження 1919(1919)
Одеса
Смерть 2 березня 1945(1945-03-02)
Берлін, Третій Рейх
Поховання Західнопоморське воєводство
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Роки служби 1939–1945
Партія КПРС
Звання  Старший лейтенант
Формування 44-та гвардійська танкова бригада
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Олександр (іноді — Олексій) Михайлович (Аншель Мойсейович) Орликов (нар. 1919(1919) — пом. 2 березня 1945) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир роти танків Т-34 3-го танкового батальйону 44-ї гвардійської танкової бригади 11-го гвардійського танкового корпусу (1-ша гвардійська танкова армія), гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Аншель Мойсейович Орликов народився 1919 року в місті Одесі, в родині робітника. Єврей (в нагородних документах — росіянин). Закінчив 7 класів і школу ФЗУ. З 1937 року працював на одеському заводі імені Січневого повстання слюсарем.

До лав РСЧА призваний Кагановицьким РВК Одеси у 1939 році. Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. До 1 січня 1942 року воював на Карельському фронті. У 1943 році закінчив Пушкінське танкове училище. Член ВКП(б) з 1943 року. Знову на фронті — з 17 січня 1944 року. Воював на 1-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

25 січня 1944 року в бою за село Охматів Жашківського району Київської (нині — Черкаської) області командир взводу танків Т-34 318-го танкового батальйону 55-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу молодший лейтенант Олександр Орликов на своєму танку увірвався до села і зайняв оборону на північній околиці. При цьому було знищено: 2 протитанкові гармати, мінометна батарея, 3 ручних кулемети і до взводу піхоти супротивника.[1]

5-8 лютого 1944 року в боях за села Тинівка і Павлівка того ж району екіпаж командира взводу танків Т-34 3-го танкового батальйону 44-ї гвардійської танкової бригади молодшого лейтенанта Олексія Орликова підбив 1 важкий танк Panzer V Пантера і знищив 20 солдатів супротивника. Всього ж танкістами взводу під його командуванням знищено до 100 солдатів, 3 гармати, 2 міномети і 2 танки «Пантера».[2]

30 липня 1944 року командир взводу танків Т-34 гвардії лейтенант Олександр Орликов замінив пораненого командира своєї роти. Наступного дня танкова рота під його командуванням першою форсувала річку Вісла, захопила і утримала плацдарм на західному березі, тим самим забезпечивши переправу частин армії. В боях за місто Копшивниця (Польща) особисто з одним танковим взводом увірвався до села Цишиця і оволодів нею, тим самим порушивши роботу німецької переправи в районі Тарнобжега. Його екіпаж осодисто знищив 2 гармати і до 10 солдатів ворога. В боях на плацдармі танкова рота під його командуванням знищила 4 гармати, міномет, 2 ручних кулемети і до 40 солдатів і офіцерів супротивника.[3]

Особливо командир танкової роти гвардії старший лейтенант Олександр Орликов відзначився під час Варшавсько-Познанської операції. У період з 14 по 21 січня 1945 року під час радянського наступу на Познаньському напрямку, увесь час зі своєю ротою діяв у головній похідній заставі передового загону. Першим зі своєю ротою вийшов на річку Пилиця, з ходу форсував її у брід і, долаючи спротив чисельно переважаючого супротивника, захопив плацдарм, чим сприяв швидкому форсуванню річки частинами бригади. Першим увірвався до міста Ленчиця, розсіяв ворожу піхоту й захопив його. Бійцями роти було знищено 6 танків, 12 гармат, до 150 автомашин, 60 підвод і до 120 солдатів і офіцерів супротивника. Екіпаж танка гвардії старшого лейтенанта Орликова особисто знищив 2 гармати, 20 автомашин і до 50 солдатів і офіцерів супротивника. 21 січня в бою був поранений і евакуйований у шпиталь.[4]

При прориві Мезерицького укріпленого району супротивника, 2 березня 1945 року був смертельно порений у бою. Помер кількома годинами пізніше у польовому шпиталі. Похований північно-західніше господського двору Зеогут Данцигської області Німеччини.[5]

Перепохований на кладовищі радянських і польських воїнів і військовополонених по вулиці Реймонта у місті Старгард-Щецинський Західнопоморського воєводства Польщі.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії старшому лейтенантові Орликову Олександру Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (13.03.1944) і двома орденами Червоної Зірки (08.02.1944, 25.08.1944)

Література[ред. | ред. код]

  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 221–224.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Подвиг народа»: Нагородний лист від 26.01.1944 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 29.07.2015.
  2. ↑ «Подвиг народа»: Нагородний лист від 19.02.1944 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 29.07.2015.
  3. ↑ «Подвиг народа»: Нагородний лист від 05.08.1944 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 29.07.2015.
  4. ↑ «Подвиг народа»: Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 липня 2015.
  5. ↑ ОБД «Мемориал»: Іменний список незворотніх втрат особового складу 44-ї гв. танк. бригади.(рос.)
  6. ↑ ОБД «Мемориал»: Паспорт військового поховання.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орликов_Олександр_Михайлович&oldid=40975603