Оршанський єзуїтський колегіум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оршанський єзуїтський колегіум
54°30′26″ пн. ш. 30°25′21″ сх. д. / 54.50722222224977287° пн. ш. 30.42250000002777810° сх. д. / 54.50722222224977287; 30.42250000002777810Координати: 54°30′26″ пн. ш. 30°25′21″ сх. д. / 54.50722222224977287° пн. ш. 30.42250000002777810° сх. д. / 54.50722222224977287; 30.42250000002777810
Тип школа і Catholic seminaryd
Країна Білорусь
Розташування Орша
Засновано 1612[1]
Закрито 1820
Випускники [[:]]
Мапа
CMNS: Jesuit Collegium in Orsha у Вікісховищі

Оршанський єзуїтський колегіум (біл. Касьцёл Сьвятога Міхала Арханёла і калегіюм езуітаў) — колишній католицький навчальний заклад в Орші, який діяв з 1612 по 1820 рік.

Освітня діяльність[ред. | ред. код]

Заснований при фундації короля Речі Посполитої Сигізмунда III Ваза, який разом з канцлером Великого князівства Литовського Л. Сапігою і отцем Лаврентієм у 1609 р. розробив план його створення, а в 1610 -1611 рр. подарував оршанським єзуїтам 210 паїв землі з кріпаками із сіл Князі, Криниця, Ценка, Чабадани, Чально та Черниця; у 1616 р. — маєток Фащівка (понад 2000 селян). Цар надав єзуїтам монополію на виховання знатної молоді в місті та Оршанському повіті. У колегіумі викладали риторику, логіку та філософію. У 1634 р. відкрили дві бурси: музичну та для шляхетної молоді з бідних родин. Під час війни Росії з Річчю Посполитою (1654—1667) колегія припинила свою діяльність на 9 років. Пожежа 1680 року знищила всі будівлі, які через 3 роки відбудовані. У колегіумі написали «Оршанський кодекс» — збірник популярних драм та інтермедій епохи бароко, які були поставлені у Варшаві, Вітебську, Новогрудку, Полоцьку.

Навчальні заклади колегіуму в 1773—1820 роках[ред. | ред. код]

Після скасування Товариства Ісуса, бреве Dominus ac Redemptor (1773 р.) і захоплення ордена Катериною II Оршанський колегіум став одним із шести освітніх центрів полоцьких єзуїтів у Російській імперії, до яких від часів першого поділу Речі Посполитої відійшла Орша.

Школа[ред. | ред. код]

На початку 70-х років XVIII століття Оршанська єзуїтська школа складалася з п'яти класів (від інфими до риторики). Вчителями були три викладачі духовенства, так звані магістри, а їх очолював префект. Згідно з встановленою єзуїтською шкільною моделлю II та III, а також IV та V класи були пов'язані. Крім того, вчитель поезії та красномовства (IV та V класи) був ще і учителем історії. У початковому класі (інфими) викладав єзуїт, який тільки починав свою викладацьку кар'єру. З II та III класами (граматика та синтаксис) працював магістр зі стажем викладання не менше року, а з IV та V (поезія та риторика) — досвідчені магістри, чий досвід викладання був не менше чотирьох років.

Інформація про діяльність єзуїтської школи в останній чверті XVIII століття не дуже багата. Відомо, наприклад, що в липні 1786 р. його відвідав могилевський митрополит Станіслав Сестранцевич. Шановний гість зазначив, що студенти продемонстрували прогрес у вивченні різних мов і корисних наук. Завдяки документам Вільнюського університету, існує набагато більше інформації про функціонування школи впродовж першого десятиліття ХІХ століття. Відповідно до освітньої реформи Олександра I у 1803 р. імперія була поділена на шість освітніх округів, на чолі кожного з яких стояв університет. Білоруські та литовські навчальні заклади, в тому числі Оршанський єзуїтський колегіум, були підпорядковані Вільнюському університету.

Однак єзуїти саботували виконання приписів світського Вільнюся навіть після того, як Полоцький єзуїтський колегіум у січні 1812 р. отримав статус Академії з усіма правами університету, взяв на себе функції головного закладу для отримання єзуїтських освітніх місць по всій імперії. Оршанський колегіум став органічною частиною цієї освітньої мережі Товариства Ісуса, хоча наступний 1812/1813 навчальний рік був фактично зірваний російською компанією Наполеона.

Музична бурса[ред. | ред. код]

Діяльність бурси в Орші почалася в 1610 році. Першим фундатором закладу був парафіяльний священик Орші Якуб Лауренті. У 1634 р. король Речі Посполитої Владислав IV передав єзуїтам для потреб бурси село Дубровка Мінського повіту.

Вихованці жили в окремих кімнатах (у 1786–1788 роках для закладу було збудовано окрему цегляну будівлю) та відвідували державні школи єзуїтів, а в бурсі за допомогою старших колег та випускників вивчали музичну теорію, набували практичних навичок гри на музичних інструментах та співу. Разом вони створили хор, який забезпечував музичний супровід церковних служб у церкві і всесильних заходів у колегіумі. Навчання у бурсі було безкоштовне, а утримання, харчування стипендіатів та забезпечення випускників здійснювалося за рахунок спеціального фонду. Музичну семінарію очолив префект.

Школа-інтернат[ред. | ред. код]

Точна дата відкриття гуртожитку для дітей знаті в Орші невідома. Вважається, що він з'явився на початку ХІХ століття. Ще в 1803 р. столичний гість Василь Севергін відзначив його відсутність, а з доповіді графа Плейтера від 1807 р. випливає, що в ньому за рахунок батьківських коштів жили кілька хлопців.

Як окремий заклад із власним префектом гуртожиток в Орші згадується в єзуїтських каталогах лише у 1813 році. Інформація про його функціонування міститься у доповіді 1818 року : "Зважаючи на те, як важко батькам орендувати вигідну квартиру в Орші через те, що місто було сильно пошкоджено під час нападу ворога, колегія відкрила громадський гуртожиток на благо батьків. Того року в гуртожитку було 27 людей … Вони не беруть гроші за навчання гуртожитків, але батьки повинні сплачувати домовлену оплату за харчування, опалення та кімнату " .

Вчительська семінарія (Seminarium Nostrorum)[ред. | ред. код]

У колегіумі час від часу діяла спеціальна установа (1649 –1650, 1695 –1699, 1782 –1820[2]), яка мала на меті підготовку вчителів для єзуїтських шкіл провінції ордена. Спочатку майбутніх магістрів набирали для викладання за два місяці до закінчення курсу з риторики. Досвідченому педагогу довелося працювати з ними над методами проведення лекційних занять, перевірки письмових завдань і керування аудиторією. Лише після двомісячної викладацької практики магістр міг поїхати до визначеного для нього місця і самостійно викладати в школі[3] .

В останній період діяльності єзуїтської платформи в Орші учительську семінарію очолювали: Ігнатій Бжезовський (1782—1794)

Раймунд Бжезовський (1794—1798)

Йосиф Мікуловський (1798—1800)

Ентоні Корсак (1800—1805)

Леопольд Хлюдинський (1805—1806)

Станіслав Черський (1806—1811)

Йосип Моралевський (1811—1814)

Ян Ротан (1816—1818)

Ігнатій Хадикевич (1818—1820)[2].

Третє випробування[ред. | ред. код]

Одним із навчальних закладів, організованих при білоруському єзуїтському колегіумі, була так звана «Третя пробація» (Tertia probatio). Він був призначений для всіх членів Товариства Ісуса, які вже були висвячені на священиків і пройшли курс богослов'я. Під керівництвом досвідченого батька-єзуїта, інструктора, учасники Третьої пробації впродовж року вивчали орденське право і, вивчаючи листи Ігнатія Лойоли, засновника Товариства Ісуса, щомісяця проводячи зустрічі в тиші, поглиблювали своє знайомство з духовністю Ордена. Вона існувала в Орші лише два роки, коли її інструктором був Ігнацій Бжезовський. У 1807/1808 навчальному році в Третій пробації знаходилися п'ять отців єзуїтів, а в 1808/1809 — чотири. У наступні роки цей заклад діяв у Вітебському єзуїтському колегіумі[3][4].

Спадщина колегіума[ред. | ред. код]

Після вигнання єзуїтів з Російської імперії (1820 р.) колишні єзуїтські навчальні заклади в Орші були передані місцевим ченцям-домініканам. У 1822 році вони відкрили свою чотирикласну школу. Але це тривало лише до 1829 року. Музична бурса і гуртожиток взагалі не були відновлені і припинили своє існування разом із відходом єзуїтів.

Уряд продав поетичну барокову церкву св. Михайла Архангела, яку у другій половині ХІХ століття розбирали на цеглу. У 1842 році в будівлях колегіуму встановили в'язницю, яка проіснувала до кінця 80-х років ХХ століття[5]. Після його закриття, у 1989–1991 рр. і у 2007–2008 рр. на території колишнього колегіуму були проведені археологічні розкопки. Після їх завершення було проведено часткову реконструкцію поетичного комплексу. З 2014 року в головній будівлі колегіума, оздобленою годинниковою вежею, розміщена дитяча бібліотека, художня галерея та виставковий зал, а в колишніх будівлях музичної бурси знаходиться Будинок ремесел.

Інтер'єри відновленого коледжу[ред. | ред. код]

Ректори Оршанського єзуїтського колегіуму[ред. | ред. код]

  • Геранім Книський (Superior, 1609—1613, 1619—1623)
  • Юрій Рава (старший, 1613—1619)
  • Станіслав Радомийський (1623—1629)
  • Крістоф Залеський (1629—1636)
  • Вожинець Гашинський (1636—1641)
  • Ян Вишкович (1641—1646)
  • Шиман Яблоновський (1646—1654)
  • Міхал Комар (старший з 1662; у 1664—1667 — ректор)
  • Ян Партанті (1667—1671)
  • Даниїл Скажемський (проректор, 1671—1674)
  • Мартін Калаковський (1674—1677)
  • Шіман Вдековський (1677—1678)
  • Міхал Ялжевський (1679—1682)
  • Флоріан Решко (1682—1685)
  • Міхал Домбровський (1685—1688)
  • Якуб Хжанстовський (1688—1691)
  • Самуїл Кастюкевич (1691—1692)
  • Міхал Вяжховський (1692—1697)
  • Максим Плавіц (1697—1700)
  • Бенедикт Биковський (1700—1704)
  • Крістоф Шульц (1704—1707, 1713—1717)
  • Ян Лукашевич (1707—1710)
  • Павло Радевич (1710—1713)
  • Юрій Шашкевич (1717—1720)
  • Казимир Францкевич (1720—1727)
  • Ян Іллініч (1727—1738)
  • Ян Парецький (1738—1741)
  • Степан Гінтила (1741—1744)
  • Антоній Хандінський (1744—1748)
  • Антоній Биковський (1748—1759)
  • Людвік Луп'я (1759—1762)
  • Йосиф Новацький (1762—1765)
  • Мартін Щепковський (1765—1766)
  • Макілай Трабицький (1766—1770)
  • Міхал Крушевський (1770—1776)
  • Ян Герцик (1777)
  • Францішак Карю (1779—1786)
  • Геранім Вікерт (1786—1799, 1803—1809)
  • Петро Естка (1799—1802)
  • Антоній Люстиг (1802—1803)
  • Казимир Островський (1809—1814)
  • Станіслав Свентаховський (1814—1817, 1819—1820)
  • Десідерий Річард (проректор, 1817—1819)

Відомі викладачі[ред. | ред. код]

Відомі випускники[ред. | ред. код]

  • Францішак Дзеружинський (1779–1850) — білоруський релігійний діяч, один із засновників освітньої системи католицької церкви в США.
  • Францішак Карю
  • Нікодам Мусніцький
  • Францішак Стаховський

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Шаблон:Університет: категорія Категорія:Навчальні заклади, засновані 1612 не існує.
  2. ↑ а б Królikowska, A. Ezuickie seminaria nauczycielskie — pierwsze instytucjonalne formy kształcenia nauczycieli w Polsce / A.Królikowska // Przeglad historyczno-oswiatowy. Kwartalnik Związku Nauczycielstwa Polskiego poświęcony dziejom oświaty i wychowania. — Rok LIX 3–4 (233—234) 2016. — s. 35.
  3. ↑ а б Bieś, A.P. Jezuickie instytucje edukacyjne w Orszy 1773—1820 / A.P. Bieś // Studia Paedagogica Ignatiana; Vol 19, No 3 (2016): Edukacja na ziemiach polskich na przełomie XIX i XX wieku. Ludzie i instytucje. — Krakow: Akademia Ignatianum w Krakowie, 2016. — s. 31-32. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  4. ↑ Grzebień, L. (Ed.), Encyklopedia Wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy, 1996. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  5. ↑ Свірко, І. Аршанскія вандроўкі. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.

Література[ред. | ред. код]

Знак «Історико-культурна цінність» Об'єкт Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь, № 212Г000113
  • Коллегиум иезуитов. Возвращение / К. Дятликович // Мастерская. Современное строительство: белорусский аналитический журнал для практиков строительного дела. ― 2008. ― № 6. — С.62—64. (3ОК13063)
  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 1: А — Беліца / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачов; Маст. Э. Э. Жакевіч . — Мн.: БелЭн, 1993. — 494 с., [8] к.: іл. ISBN 5-85700-074-2.
  • Bieś, A.P. Jezuickie instytucje edukacyjne w Orszy 1773—1820 / A.P. Bieś // Studia Paedagogica Ignatiana; Vol 19, No 3 (2016): Edukacja na ziemiach polskich na przełomie XIX i XX wieku. Ludzie i instytucje. — Krakow: Akademia Ignatianum w Krakowie, 2016. — s. 15-34.
  • Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / oprac. L. Grzebień. — Kraków: Wyd-wo WAM, 1996. — 882 s.
  • Giżycki, J.M. Materyały do dziejów Akademii Połockiej i szkół odniej zależnych / J.M. Giżycki. — Kraków: Druk. W. Anczyca i spółki, 1905. — 288 s.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оршанський_єзуїтський_колегіум&oldid=38201619