Помпонія Грецина
| Помпонія Грецина | |
|---|---|
| Pomponia Grecina | |
| Народилася |
поч. I ст. н.е. невідомо |
| Померла |
83 рік невідомо |
| Громадянство | Римська імперія |
| Знання мов | латина |
| Конфесія | християнство |
| Батько | Публій Помпоній Грецин |
| Мати | Asiniad |
| У шлюбі з | Авл Плавцій |
| Діти | Plautiad |
Помпонія Грецина (лат. Pomponia Grecina; ? — 83) — знатна римська матрона, яка належала до династії Юліїв-Клавдіїв,[⇨] дружина полководця Авла Плавція, який очолював кампанію завоювання Британії. Помпонія Грецина увійшла в історію як особа, що наважилися публічно оплакувати смерть родички, вбитої імператорською сім'єю. Є припущення, що вона була християнкою.
Походження[ред. | ред. код]
Точних відомостей про походження Помпонії немає. Імовірно, її батько Гай Помпоній Грецин був консулом-суффектом у 16 н. е. і покровителем поета Овідія,[1] а матір Азінія була дочкою Віпсанії Агріпіни від її другого шлюбу з Гаєм Асінієм Галлом, онукою Марка Віпсанія Агріппи[2] та правнучкою Тита Помпонія Аттіка, і, таким чином, Помпонія Грецина була пов'язана з імператорською сім'єю Юліїв-Клавдіїв.
Ще одним відомим предком з боку матері був історик і сенатор Гай Азіній Полліон, що обіймав посаду консула у 40 році до н. е.
Життєпис[ред. | ред. код]
Помпонія вийшла заміж за сенатора і полководця Авла Плавція (пом. перед 65 н. е.). Молодший Авл Плавцій, імовірно, син Помпонії, був убитий імператором Нероном.[3]
У 43 н. е. родичка Помпонії Юлія, дочка її дядька Друза Юлія Цезаря, за наказом імператора Клавдія, була страчена на прохання імператриці Валерії Мессаліни. Наступні сорок років Помпонія провела у відкритому траурі, кидаючи тим самим виклик імператорській сім'ї. Напевно, уникнути покарання за це їй вдалося завдяки власному знатному походженню та бездоганній військовій репутації чоловіка.
Тацит описує життя Помпонії як довге і сумне. У 57 н. е. Помпонію було звинувачено у сповідуванні «superstitionis externae rea» (перекладається як «зовнішні забобони» або «іноземне марновірство»). Оскільки термін «Surstitio» використовувався з часів Нерона для позначення християнства, деякі дослдіники приходить до висновку, що Помпонія була християнкою. Якщо це було дійсно так, вона є першою християнкою зі знатного роду, чиє ім'я нам відоме. Оскільки жінки в Стародавньому Римі перебували під юрисдикцією свого pater familia, справа була передана її чоловікові. Авл Плавцій виправдав її.[4]
Помпонія Грецина померла в 83 н. е.[5]
Написи в катакомбах святого Калліста в Римі свідчать про те, що пізніші члени родини Помпонії дійсно були християнами. Археолог Баттіста де Россі суперечливо ототожнює її зі святою Люциною і припускає, що Люцина було ім'ям при хрещенні Помпонії.[6] Римо-католицька церква вшановує Святу Люцину 30 червня.
У художніх творах[ред. | ред. код]
- Помпонія Греціна та її чоловік Авл Плавцій прийомні батьки християнки Лівії, героїні історичного роману Генріка Сенкевича 1895 року «Quo Vadis».
- Помпонія героїня роману Саймона Скарроу «Заволодіння орла» (англ. The Eagle's Conquest).
- Поема Джованні Пасколі «Помпонія Грецина» [7] принесла автору золоту медаль на Certamen Hoeufftianum у 1910 році.
- Помпонія також з'являється в серіалі Девіда Вішарта « Сімейні зобов'язання».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вільям Сміт, Словник грецької та римської біографії та міфології , 1870, том 3 с. 492
- ↑ Вільям Сміт, Словник грецької та римської біографії та міфології , 1870, том. 3 с. 438
- ↑ Светоній, Життя дванадцяти цезарів: Нерон, 35.
- ↑ 13.32Тацит, Аннали
- ↑ Філіп Шафф, Історія християнської церкви, том. 1
- ↑ Чарльз Герберманн, Склеп Люцини ред.(1913).
- ↑ Латинський текст
Джерела[ред. | ред. код]
- Тацит, «Аннали»
Література[ред. | ред. код]
- Пітер Лампе, «Міські римські християни в перші два століття: дослідження соціальної історії» с. 164-165.
- Corbinian Wandinger : Pomponia Graecina Tac. Анн XIII. 32 . Мюнхен 1873
- Кравчук А., Нерон, Варшава, 1988, с. 151-152.
|
