Помпонія Грецина
| Помпонія Грецина | |
|---|---|
| Pomponia Grecina | |
| Народилася |
1 століття невідомо |
| Померла |
83 рік невідомо |
| Громадянство | Римська імперія |
| Знання мов | латина |
| Конфесія | християнство |
| Батько | Публій Помпоній Грецин |
| Мати | Asiniad |
| У шлюбі з | Авл Плавцій |
| Діти | Plautiad |
Помпонія Грецина (лат. Pomponia Grecina; д/н — 83) — знатна римська матрона, яка належала до династії Юліїв-Клавдіїв, дружина Авла Плавція, який очолював кампанію завоювання Британії. Помпонія Грецина увійшла в історію як особистість, що наважилися публічно оплакувати смерть родички, вбитої імператорською сім'єю. Існують припущення, що вона була християнкою.
Походження[ред. | ред. код]
Точних відомостей про походження Помпонії немає. Імовірно, її батько Гай Помпоній Грецин був консулом-суффектом у 16 році після Різдва Христового і покровителем поета Овідія[1], а матір Азінія була дочкою Віпсанії Агріпіни від її другого шлюбу з Гаєм Асінієм Галлом, онукою Марка Віпсанія Агріппи[2] та правнучкою Тита Помпонія Аттіка, і, таким чином, Помпонія Грецина була пов’язана з імператорською сім’єю Юліїв-Клавдіїв.
Серед інших відомих предків зі сторони її матері історик і сенатор Гай Азіній Полліон, який був консулом у 40 році до Різдва Христового.
Життєпис[ред. | ред. код]
Помпонія вийшла заміж за сенатора і генерала Авла Плавція (ум. до 65 р. Р.Х.). Молодший Авл Плавцій, імовірно, син Помпонії, був убитий імператором Нероном[3].
У 43 році після Різдва Христового родичка Помпонії Юлія, дочка її дядька Друза Юлія Цезаря, за наказом імператора Клавдія була страчена на прохання імператриці Валерії Мессаліни. Наступні сорок років Помпонія провела у відкритому траурі, кидаючи тим самим виклик імператорській сім’ї. Уникнути покарання за це їй більш всього удалося через власне знатне походження та бездоганну військову репутацію чоловіка.
Тацит описує життя Помпонії як довге і сумне. У 57 році нашої ери Помпонію було звинувачено у сповідуванні «superstitionis externae rea» (пер. зовнішньої забобони). Оскільки термін «Surstitio» використовувався з часів Нерона для позначення християнства, деякі приходить до висновку, що Помпонія була християнкою. Якщо це було дійсно так, вона є першою християнкою зі знатного роду, чиє ім'я нам відоме. Оскільки жінки в Стародавньому Римі перебували під юрисдикцією свого pater familia, справа була передана її чоловікові. Авл Плавцій виправдав її.[4]
Помпонія Грецина померла в 83 році нашої ери.[5]
Написи в катакомбах святого Калліста в Римі свідчать про те, що пізніші члени родини Помпонії дійсно були християнами. Археолог Баттіста де Россі суперечливо ототожнює її зі святою Люциною і припускає, що Люцина було ім’ям при хрещенні Помпонії.[6] Римо-католицька церква вшановує Святу Люцину 30 червня.
У художніх творах[ред. | ред. код]
- Помпонія Греціна та її чоловік Авл Плавцій прийомні батьки християнки Лівії, героїні історичного роману Генріка Сенкевича 1895 року «Quo Vadis».
- Помпонія героїня роману Саймона Скарроу «Заволодіння орла» (англ. The Eagle's Conquest).
- Поема Джованні Пасколі «Помпонія Грецина» [7] принесла автору золоту медаль на Certamen Hoeufftianum у 1910 році.
- Помпонія також з'являється в серіалі Девіда Вішарта « Сімейні зобов'язання».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вільям Сміт , Словник грецької та римської біографії та міфології , 1870, том 3 с. 492
- ↑ Вільям Сміт, Словник грецької та римської біографії та міфології , 1870, том. 3 с. 438
- ↑ Светоній, Життя дванадцяти цезарів: Нерон, 35.
- ↑ 13.32Тацит, Аннали
- ↑ Філіп Шафф, Історія християнської церкви, том. 1
- ↑ Чарльз Герберманн, Склеп Люцини ред.(1913).
- ↑ Латинський текст
Джерела[ред. | ред. код]
- Тацит, «Аннали»
Література[ред. | ред. код]
- Пітер Лампе, «Міські римські християни в перші два століття: дослідження соціальної історії» с. 164-165.
- Corbinian Wandinger : Pomponia Graecina Tac. Анн XIII. 32 . Мюнхен 1873
- Кравчук А., Нерон, Варшава, 1988, с. 151-152.
|
