Координати: 50°4′3″ пн. ш. 26°8′41″ сх. д. / 50.06750° пн. ш. 26.14472° сх. д. / 50.06750; 26.14472
Очікує на перевірку

Потуторів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Потуторів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Кременецький район
Тер. громада Шумська міська громада
Код КАТОТТГ UA61020150320069223
Облікова картка Потуторів 
Основні дані
Засноване 1440
Населення 445
Територія 2.192 км²
Поштовий індекс 47142
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°4′3″ пн. ш. 26°8′41″ сх. д. / 50.06750° пн. ш. 26.14472° сх. д. / 50.06750; 26.14472
Водойми Кума
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Лепесівка
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради 47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59
Карта
Потуторів. Карта розташування: Україна
Потуторів
Потуторів
Потуторів. Карта розташування: Тернопільська область
Потуторів
Потуторів
Мапа
Мапа

CMNS: Потуторів у Вікісховищі

Поту́торів — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Кума (права притока р. Вілії), на сході району. У селі 130 дворів.

Населення — 445 осіб (2016).

Історія

[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про Потуторів – 1440 рік, згодом згадане у 1513 році, коли село почало належати Боговитину. У 1853 році власником села був Станіслав Лащ.

Імовірно, що назва села походить від словосполучення «по ту сторону», бо колись село ділилося на дві частини. Відомо, що волиняни в період російської окупації у XVIII ст. перейменували село із чужої їм назви Потуторов на зрозумілу Полуторів (від Полутор); можливо, походить від прізвища Полутор.

Наприкінці ХІХ ст. у селі було 98 дворів, 661 житель. За переказами, у 1911 році в селі було 311 десятин великої земельної власності. У 1931 році Потуторів нараховував 857 жителів.

У селі діяли філії «Просвіти» та інших товариств.

Від початку липня 1941 року до 2 березня 1944 року село було під нацистською окупацією. У жовтні 1944 року сталася велика пожежа, під час якої згоріла половина будівель села. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь понад 40 осіб. За радянської влади репресовано 27 родин. Із мобілізованих на фронти ІІ Світової війни загинуло 32 чоловіки, 20 пропало безвісти.

У 1949 р. примусово організовано колгосп. Нині земельні паї селян орендують ФГ «Лотос», агрофірми «Мрія» та «Шумськ-Агро».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.[1]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.[2]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У селі побудовані кам’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці (1799 року), 3 муровані фігури.

Споруджено пам’ятник односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968).

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

У селі працюють клуб,спортивний зал(GYM) фельдшерський пункт.

У селі народилися господарник, літератор Володимир Остап’юк (1949 р.н.); самодіяльний режисер, актор, заслужений працівник культури УРСР Василь Скрип’юк (1928-2005 рр.).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Література

[ред. | ред. код]