Очікує на перевірку

Почобут Андрій Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Почобут Андрій Станіславович
Народився16 квітня 1973(1973-04-16) (51 рік)
Велика Берестовиця, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР
Країна Білорусь
Діяльністьжурналіст, письменник
Галузьжурналіст
Alma materQ126708689? (1998)
Знання мовбілоруська і польська
ЗакладQ43012405?, Газета Виборча, Q3920871?, Q3920735? і Народная Воля
ЧленствоUnion of Poles in Belarusd
Нагороди
Андрій Пачобут у 2005 році
Андрій Пачобут і Марія Пшеломець під час презентації книги «Система Білорусь» у Варшаві, 23 жовтня 2013 р.
Презентація книги System Belarus у Варшаві 23 жовтня 2013 року

Андрій Почобут (біл. Андрэй Пачобут, пол. Andrzej Poczobut) (16 квітня 1973, Велика Берестовиця) — білоруський журналіст, публіцист і блогер, активіст Спілки поляків Білорусі. Політичний в'язень Білорусі, в'язень сумління[1][2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 16 квітня 1973 року в місті Велика Берестовиця Гродненської області. Закінчив юридичний факультет Гродненського державного університету імені Янки Купали (1998). Працював викладачем права у Гродненському державному політехнічному коледжі та недержавному технікумі права та бізнесу (1999—2001). З 2002 року займається журналістикою[3].

Працював у гродненських газетах «Пагоня», «Дзень», «Мясцовы час», «Поверх Немна», а також був кореспондентом мінської незалежної газети «Народная воля». Обіймав посаду головного редактора часопису Спілки письменників Білорусі (СПБ) «Magazyn Polski na uchodźstwie». Активний учасник СПБ, до якої належить з початку 1990-х років. Він завжди говорив про необхідність отримання незалежності організації в рамках білоруського законодавства. Зараз він обіймає посаду керівника Головної ради СПБ, організації, не визнаної білоруською владою.

За свою громадсько-політичну та журналістську діяльність неодноразово був затриманий, оштрафований, підлягав адміністративному арешту[4][5].

З 2006 року він є кореспондентом у Білорусі найбільшого польського видання Gazeta Wyborcza.

Належить до опонентів Олександра Лукашенка, якого неодноразово критикував у своїх статтях.

Експерт у справах, пов'язаних з історією спецслужб СРСР та антирадянського збройного опору на території Західної Білорусі, насамперед щодо діяльності Армії Крайової на цих теренах.

Має дружину та двох дітей (доньку та сина).

Переслідування

[ред. | ред. код]

Пачобут висвітлював події в Мінську 19 грудня 2010 року, за що суддя Жовтневого суду Мінська Наталя Пратасавицька засудила його до 15 діб арешту. Це був другий вирок для журналіста у тій самій справі — «за участь» у несанкціонованому мітингу. Перший раз Пачобута оштрафували на 1 мільйон 750 тисяч. рублів, але прокуратура опротестувала постанову суду як надто м'яку[6].

18 березня 2011 року Гродненська обласна прокуратура порушила справу проти Андрія Пачобута за образу президента Білорусі (ч. 1 ст. 368 КК РБ). 6 квітня Андрія Пачобута затримали, коли він прямував до Мінська для участі в телемості з представниками Європарламенту. Спочатку його затримали на 72 години, але потім взяли під варту на два місяці[7]. Проти нього була порушена ще одна кримінальна справа — за наклеп на А. Лукашенка[8] (ч. 1 ст. 367 КК РБ).

Експертами слідства щодо текстів А. Пачобута були викладач-філолог Гродненського державного університету Олексій Нікітенко та двоє співробітників відділу ідеології Гродненського облвиконкому — Павло Скрабка (начальник) і Віктор Жалезнякович (відповідальний за роботу зі ЗМІ).

Розгляд справи розпочався 14 червня в суді Ленінського району Гродно і проходив у закритому режимі. 5 липня 2011 року А. Пачобута засуджено до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на 2 роки. Суд виправдав журналіста за статтею «Образа президента Республіки Білорусь», але визнав його винним у наклепі.

Того ж дня, 5 липня, А. Пачобута було звільнено в залі суду під підписку про невиїзд (з 6 квітня 2011 року журналіст перебував у слідчому ізоляторі Гродненської тюрми № 1).

Ще одна кримінальна справа (повторне звинувачення в наклепі на главу держави, ч. 2 ст. 367 КК РБ) була порушена проти А. Пачобута влітку 2012 року. 21 червня 2012 року його заарештували вдома у Гродно. Підставою стали замітки А. Пачобута в блозі та його статті на сайтах « Хартія 97» і «Білоруський партизан». 30 червня 2012 року вийшов під заставу[6], а 15 березня 2013 року. другу кримінальну справу проти журналіста закрили за відсутністю складу злочину[6].

23 вересня 2013 року за першою справою його звільнили від відбування умовного покарання. Звільнення відбулося після закінчення дворічного відтермінування[6].

Коли його знову заарештували 25 березня 2021 року, високий представник Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель засудив цей арешт[9]. У лютому 2023 року Пачобута засудили до 8 років колонії суворого режиму[10].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Премія журналу ARCHE «За правдиве слово» (Білорусь, 18 січня 2009 р.)

Премія ім Анджея Войцеховського (Польща, 17 листопада 2011 р.)[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Журналист, обвиняемый в клевете на Лукашенко, выпущен из тюрьмы
  2. ↑ Andrzej Poczobut więźniem sumienia Amnesty International (пол.). Amnesty International. 15 квітня 2011. Архів оригіналу за 19 квітня 2011. Процитовано 25 квітня 2011.
  3. ↑ Хто ёсць хто ў Беларусі / Укладальнікі Л. А. Андросік і інш. — Вільня, 2007. — 256 с. — С.162.
  4. ↑ Спынен пераслед Саюза палякаў, БУНТ, 12 ліпеня 2007. Архів оригіналу за 15 вересня 2009. Процитовано 13 лютого 2023.
  5. ↑ Андрэя Пачобута не выпусцілі з турмы забраць жонку з раддому, Вясна, 19 лютага 2010
  6. ↑ а б в г Андрэй Пачобут. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 13 лютого 2023.
  7. ↑ Андрэя Пачобута пакінулі за кратамі, Радыё Свабода, 9 красавіка 2011
  8. ↑ На Пачобута завялі яшчэ адну крымінальную справу — за паклёп на прэзідэнта, Хартыя 97, 8 красавіка 2011
  9. ↑ EU Demands Immediate Release Of Andżelika Borys, Andrzej Poczobut, All Political Prisoners (англ.). Хартія 97. 25 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  10. ↑ Польшча — Беларусі: Вызваліце Пачобута — адкрыем пераход «Баброўнікі» (біл.). Новы Час. 23 березня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
  11. ↑ 2011 | Strona Nagrody Radia ZET im. Andrzeja Woyciechowskiego. www.nagrodawoyciechowskiego.pl (пол.). 23 квітня 2023. Процитовано 29 січня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Почобут_Андрій_Станіславович&oldid=43408763