Очікує на перевірку

Прокопенко Ігор Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Прокопенко
рос. Игорь Прокопенко
Народився8 лютого 1965(1965-02-08) (59 років)
Павлівськ, Воронезька область, РРФСР, СРСР[1] або Павловськ, Пушкінський район Санкт-Петербурга, Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Місце проживанняРосія
Діяльністьжурналістика
Галузьдокументознавство[1], воєнна журналістика[1] і телевізійна публіцистикаd[1]
Відомий завдякитележурналіст, телеведучий
Alma materДонецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку
Знання мовросійська[1]
Роки активності1989 — тепер. час
БатькоСтаніслав Прокопенко
У шлюбі зБарковська Оксана[2]
Нагородипремія ФСБ[ru], премія СЗР РФ[ru], Лаврова гілка[ru], ТЕФІ, Золотий Георгій, премія Артема Боровика й ін.
IMDbID 7402895
Сайтprokopenko.tv

Прокопенко Ігор Станіславович (рос. Прокопенко Игорь Станиславович, нар.8 лютого 1965 р., м. Павловськ) — російський тележурналіст, документаліст, пропагандист, ведучий програми «Військова таємниця» на «РЕН ТВ», фахівець з таємним змовам, заступник генерального директора з документальних та публіцистичних проектів телекомпанії «РЕН ТВ», телеведучий, шестиразовий лауреат премії ТЕФІ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Павловськ Воронезької області. Закінчив середню загально-світною школу. Служив у військах Протиповітряної оборони.

Завершив навчання в Донецькому вищому військово-політичному училищі інженерних військ і військ зв'язку[3].

З 1989 р. працював військовим оглядачем газет «Червона зірка», «Московський комсомолець», «Російська газета» та ін[3]. Публікував військові репортажі з «гарячих точок».

З 1994 р. працював на Центральній телерадіостудії Міністерства Оборони РФ «ВоєнТВ» і був військовим оглядачем новинних програм «Час», «Сьогодні», «Вісті».

У 1995 р. зняв перший документальний фільм «Брошка на галуні» на каналі «ОРТ».

У 1996—1997 рр. вів авторську програму «Присяга» на каналі «РТР»[3].

У 1998 р. переходить на телеканал «РЕН ТВ» за запрошенням Ірени Лесневської та Володимира Молчанова[3]. З 6 вересня 1998 р. став ведучим авторської програми «Військова таємниця» на каналі «РЕН ТВ»[4].

З 2004 р. — став заступником генерального директора телеканалу з суспільно-політичного і документального мовлення[5].

З 2006 р. — став керівником відділу документального проекту «Штурм свідомості» на телеканалі[6][7].

Автор і продюсер документальних проектів «Чорнобиль: приречена АЕС»[8], «Армії світу», «По обидві сторони Перемоги»[9][10], «Хроніка світового тероризму», «Розсекречене століття»[11], «Таємна дипломатія», «Чеченський капкан», документального циклу «Віддзеркалення», «Територія помилок»[12], з січня 2007 р. — щоденного документального циклу «Історії…».

З 30 березня 2009 р. став керівником проекту «Гучна справа».

З 2014 р. — генеральний продюсер і один з творців шоу «Мої прекрасні…» з Павлом Раковим на телеканалі «РЕН-ТВ»[13].

Член Академії Російського телебачення[14]. Автор серії книг «Військова таємниця» видавництва «Ексмо»[15].

Праці

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. О документалистике и о мечте. Телевидение и радиовещание, сайт ООО "ГРОТЕК". 17 квітня 2007. (рос.)
  3. а б в г «У меня нет задачи образовывать зрителя». Создатель «Военной тайны» — о жизни на Марсе и миссии документального вещания РЕН ТВ. Lenta.ru. 27 лютого 2014. (рос.)
  4. Сергеева Ольга, Огонек: ВОЕННАЯ ТАЙНА ИГОРЯ И ОКСАНЫ [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], № 52, сайт «Огонек» (рос.)
  5. Прокопенко Игорь Станиславович [Архівовано 2014-07-05 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Игорь Прокопенко. «Пришельцы государственной важности», 2011 г., сайт «Комсомольская правда» (рос.)
  7. Игорь Прокопенко: «Тема цензуры у нас во многом надуманна» - Новости - Лениздат.РУ. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 18 лютого 2013. (рос.)
  8. Новая версия аварии на Чернобыле. Время новостей. 17 квітня 2001. (рос.)
  9. REN TV покажет обе стороны Победы. сайт ЗАО «Аргументы и факты». 27 квітня 2005. (рос.)
  10. Когда даже правда звучит как ложь. Новая газета. 24 червня 2015. (рос.)
  11. Надежда Куприна (7 жовтня 2010). РЕН ТВ поменял «Братанов» на «Военную тайну». Агентство федеральных расследований. (рос.)
  12. Игорь Прокопенко: "Обвинения в обмане напрасны. А манипулирование было, есть и будет всегда". сайт ИД "Собеседник". 1 грудня 2014. (рос.)
  13. Укротитель женских душ. Новое шоу РЕН ТВ научит быть счастливой. сайт "Наша Версия". 16 квітня 2014. (рос.)
  14. «Прокопенко Игорь Станиславович» (биография). фонд "Академия Российского телевидения". Архів оригіналу за 09-06-2016. Процитовано 9 червня 2016. (рос.)
  15. Военная тайна с Игорем Прокопенко [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.], сайт «ЭКСМО» (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]