Проничев Володимир Єгорович
Проничев Володимир Єгорович | |
---|---|
Перший заступник директора ФСБ — керівник прикордонної служби ФСБ Росії | |
1 липня 2003 — березень 2013 | |
Президент | Володимир Путін |
Попередник | посада заснована він же як тво директора ФПС Росії (11 березня 2003 — 1 липня 2003) |
Наступник | Володимир Кулішов |
Начальник Управління ФСК Росії/ФСБ Росії по Республіці Карелія | |
1994 — 1996 | |
Попередник | Микола Патрушев |
Народився | 1 березня 1953 (71 рік) Мелітополь, Запорізька область, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | військовослужбовець |
Країна | Росія і СРСР |
Alma mater | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Політична партія | КПРС |
Діти | Q117348021? і Q117353030? |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Володимир Єгорович Проничєв (нар. 1 березня 1953, Мелітополь) — діяч російських спецслужб, керівник Прикордонної служби ФСБ Росії (2003—2013), генерал армії (2005). Герой Російської Федерації (2002).
Народився у місті Мелітополь Запорізької області Української РСР.
У 1968 році вступив до комсомолу.
Член КПРС до листопада 1991 року.
Дочка — Катерина, очолювала ВДНГ з 2015 по 2018 роки[1].
На військовій службі з 1970 року. У 1974 році закінчив Алма-Атинське вище прикордонне командне училище КДБ при Раді Міністрів СРСР імені Ф. Е. Дзержинського. Потім служив у прикордонних військах Закавказького, Східного та Північно-Західного прикордонних округів.
У 1981 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1986—1989 роках брав участь в Афганській війні.
З вересня 1993 — заступник командувача Північно-Західним прикордонним округом — начальник Оперативної групи (м. Петрозаводськ)[2]. З березня 1994 — заступник командувача військами прикордонного округу — начальник оперативно-військового відділу (з місцем дислокації в Петрозаводську) Північно-Західного прикордонного округу[3].
У 1994 призначений начальником Управління ФСК (з 1995 — ФСБ) Росії по Республіці Карелія, змінивши на цій посаді Миколу Патрушева.
Із 1996 року — у центральному апараті Федеральної служби безпеки Російської Федерації. У 1998 призначений заступником директора ФСБ — начальником Департаменту по боротьбі з тероризмом ФСБ Росії. У 1999 році призначений начальником Департаменту захисту конституційного ладу і боротьби з тероризмом і першим заступником директора Федеральної служби безпеки Російської Федерації.
За масового захоплення чеченськими терористами заручників у театральному центрі на Дубровці 23-26 жовтня 2002 року у Москві (див. Терористичний акт на Дубровці), Проничєв був включений до оперативного штабу зі звільнення заручників і був одним із його керівників. Під час проведення силової частини операції знищено всіх терористів, не допущено підрив численних вибухових пристроїв у залі та «поясів шахідів» на їхніх тілах. Водночас оперативний штаб не зумів запобігти значним людським жертвам. Усипляючий газ справив надмірно вплив на виснажених фізично і морально людей, не була налагоджена оперативна евакуація постраждалих у лікарні, лікарям не повідомлялися дані про усипляючий газ та антидот, унаслідок чого вони не могли надавати необхідну в даній ситуації медичну допомогу, місця в лікарнях для заручників не були підготовлені. Вина за ці недоліки повністю лягає на керівництво оперативного штабу спецоперації, зокрема персонально на Проничєва. Проте «закритим» указом Президента РФ В.Путіна, генерал-полковнику Проничєву у 2003 (за іншими даними в грудні 2002 року) присвоєно звання Герой Російської Федерації, що викликало негативну реакцію в суспільстві[4].
11 березня 2003 року указом Президента РФ було скасовано Федеральну прикордонну службу Російської Федерації. На її основі була створена Прикордонна служба Федеральної служби безпеки Російської Федерації, керівником якої 1 липня 2003 призначений Володимир Проничєв (з 11 березня 2003 був тимчасово виконуючим обов'язки директора ФПС Росії[5]). Указом Президента РФ В. В. Путіна від 9 травня 2005 року Проничєву Володимиру Єгоровичу присвоєно військове звання генерал армії.
Член Морської колегії при Уряді Російської Федерації з жовтня 2003 року. Член Ради безпеки Російської Федерації з 2004 року. Голова Ради командувачів прикордонних військ країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав із вересня 2003 р. Голова Громадсько-державної організації «Всеросійське фізкультурно-спортивне товариство „Динамо“».
У березні 2013 року звільнений з посади директора Прикордонної служби ФСБ Росії та звільнений з військової служби з досягненням граничного віку.
Голова Центральної Ради ВФСТ «Динамо» (з 2000 по серпень 2016 року). З вересня 2015 — член ради директорів[6], а з травня по листопад 2016 — голова ради директорів футбольного клубу «Динамо» (Москва)[7].
- генерал-майор (30 березня 1994 року)[8]
- генерал-лейтенант
- генерал-полковник
- генерал армії (9 травня 2005 року)
- Герой Російської Федерації (2002)
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ступеня
- Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІІ ступеня
- Орден «За заслуги перед Батьківщиною» IV ступеня
- Орден Червоного Прапора
- Орден Червоної Зірки
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня
- «Заслужений співробітник органів безпеки Російської Федерації» (2000)
- Медаль «За відмінність в охороні державного кордону СРСР»
- Почесний громадянин Республіки Карелія (2006)[9]
- Орден «Алгис» («Подяка») (6 березня 2013, Казахстанський митрополичий округ)[10]
- ↑ Собянин назначил новое правительство Москвы. РБК. 21 вересня 2018. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации «О назначении на должность и увольнении с военной службы офицеров федеральных органов государственной безопасности и Пограничных войск Российской Федерации, для которых штатом предусмотрены воинские звания высших офицеров» № 1439 от 24 сентября 1993 г.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации «О назначении на должность, освобождении от должности и увольнении с военной службы офицеров Пограничных войск Российской Федерации» № 459 от 10 марта 1994 г.
- ↑ Расследование «Новой газеты». 10 лет «Норд-Осту». Что мы узнали. Новая газета (рос.). Novayagazeta.ru. 22 жовтня 2012. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ указ Президента Российской Федерации № 324 от 11 марта 2003 г.
- ↑ Алексей Фомин (20 травня 2016). Владимир Проничев возглавил совет директоров ФК «Динамо» (рос.). Известия. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ Арнольд Кабанов. «Динамо» осталось без генерала.//«Коммерсантъ», 15 ноября 2016 г.
- ↑ [Указ Президента Российской Федерации «О присвоении воинских званий высших офицеров военнослужащим Пограничных войск Российской Федерации» № 613 от 30 марта 1994 года.]
- ↑ Лучшим людям Карелии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2010.
- ↑ Митрополит Астанайский и Казахстанский Александр наградил руководителя пограничной службы России, генерала армии В. Е. Проничева орденом «Ал?ыс»
- Проничєв Володимир Єгорович / К. Ф. Білоусов // Карелія: енциклопедія. У 3 т. Т. 2. К-П. — Петрозаводськ, 2009. — С. 439.
- Пронічєв В. Є. // Органи безпеки Карелії: іст. нариси, спогади, біогр. — Петрозаводськ, 2008. — С. 384.
- Народились 1 березня
- Народились 1953
- Уродженці Мелітополя
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Члени КПРС
- Герої Російської Федерації
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 2 ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 3 ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону»
- Нагороджені медаллю «За відзнаку у військовій службі»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Нагороджені медаллю «За вірність долгу» (ДФС РФ)
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
- Нагороджені медаллю «200 років Міністерству оборони»
- Кавалери таджицького ордена Дружби
- Нагороджені медаллю «За доблесть у службі» (МВС РФ)
- Нагороджені медаллю «200 років МВС Росії»
- Доктори юридичних наук
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Працівники ФСБ