Пігментний ретиніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Термін пігментна ретинопатія або пігментний ретиніт (RP), також відомий як синдром Патермана, стосується дегенерації сітківки, спричиненої спадковістю або мимовільною мутацією, під час якої фоторецептори руйнуються. Про пігментний псевдоретиніт (або фенокопію) говорять, коли неспадкові захворювання показують симптоми пігментної ретинопатії, наприклад, внаслідок токсичності (зокрема, через тіоридазин, хлорохін).

Назва пігментний ретиніт була введена голландцем Франсом Дондерсом 1855 року.[1] Однак, оскільки це переважно не запалення, хвороба була перейменована на пігментну ретинопатію. Водночас оригінальне позначення, все ще застосовується як синонім і навіть частіше, ніж нова назва.

Подібне захворювання у тварин, (ветеринарія) називається наростальною атрофією сітківки (ПАС).

Поширення[ред. | ред. код]

Близько трьох мільйонів людей у ​​всьому світі - для прикладу лише у Німеччині, приблизно від 30 000 до 40 000 - страждають на одну з різних форм пігментної ретинопатії. Через млявий перебіг захворювання, кількість незасвідчених випадків, ймовірно, буде ще більшою. Отож, поширеність становить один випадок на 3000-7000 мешканців.[2]

Захворювання зазвичай виникає в підлітковому або середньому віці, з першими ознаками (куряча сліпота); зір поступово погіршується. Весь перебіг погіршення зору, є поступовим і зазвичай триває десятиліттями. Цей розвиток також пов'язаний зі значним психологічним навантаженням. Приблизно у половини всіх пацієнтів з ПР розвивається катаракта в дорослому віці.[3]

Симптоми та перебіг[ред. | ред. код]

Очне дно особи з пігментною ретинопатією (в даному разі синдром Рефсума)

Зазвичай виникають такі симптоми:

  •     Куряча сліпота (перші ознаки)
  •     Тунельний зір, концентрична втрата поля зору (ранні ознаки)
  •     Порушення контрастного зору
  •     Порушення кольорового зору
  •     Поступова втрата зору аж до повної сліпоти

У плині захворювання, здебільшого, спочатку спостерігається нічна сліпота, втрата зору, а потім повільне обмеження поля зору аж до постійно звужуваного тунельного зору. Захворювання зазвичай призводить до сліпоти на пізній стадії. Через курячу сліпоту та тунельне бачення, пацієнти навряд чи зможуть безпечно пересуватися без використання особливих умов орієнтації для сліпих і тростини. Тривалість цієї послідовності змінюється залежно від відповідного дефекту гена, що запускає RP.[4]

Загибель фоторецепторів, спочатку паличок, зазвичай відбувається від периферії (край поля зору) до макули (центр поля зору). Зокрема, Дондерс описав пігментні відкладення, схожі на кісткові клітини, і судинні звуження в оку, що дало назву пігментної ретинопатії. Однак ці зміни зазвичай, стаються внаслідок дегенерації фоторецепторів.

Генетика[ред. | ред. код]

Наразі виявлено понад 80 генів, ушкодження яких можуть викликати пігментну ретинопатію.[5] Більшість генів, ідентифікованих на даний час, мають моногенетичну спадковість. Захворювання викликається аутосомно-домінантним, аутосомно-рецесивним, а також гоносомальними спадковими чинниками (по суті, Х-хромосомою).[2][3]

Синдроми[ред. | ред. код]

Близько 25% хворих, страждають від супутньої пігментної ретинопатії. У разі супутньої ПР, окрім очей, ознаки захворювання, виявляють й інші органи тіла, тобто є синдром.[2] Деякі з цих симптомів, котрі часто виникають разом із пігментною ретинопатією, це розлади слуху, паралічі та порушення ходьби, серцева аритмія, м’язова слабкість, розлади розумового розвитку, тощо. Тут також, причиною є генетичні дефекти. Найбільш відомі синдроми:

  •     синдром Ашера,
  •     синдром Рефсума,
  •     синдром NBIA,
  •     синдром Сальдіно-Майнцера.

Розпізнавання[ред. | ред. код]

Пігментний ретиніт можна діагностувати в ранньому дитинстві за допомогою електроретинограми. Очні тести на курячу сліпоту в офтальмолога, пропонують інші діагностичні можливості. У разі наявності синдромів, інші симптоми надають відомості про точне захворювання (наприклад, розлади слуху або показники крові). Визначити точний дефект гена можливо лише за допомогою аналізу ДНК. ДНК і білкові чіпи все ще розробляються, що повинно дозволити швидшу діагностику.

Лікування[ред. | ред. код]

Voretigen neparvovec (торговельна назва: Luxturna; виробник: Spark Therapeutics, дочірня компанія Roche) — це різновид передової терапії, яка називається генною терапією. Ці ліки діють шляхом введення генів в організм. Luxturna був призначений орфанним препаратом для лікування двох форм захворювання в різний час (пігментний ретиніт: липень 2015 р.; вроджений амавроз Лебера: квітень 2012 р.).[6]

Лікар Ботонд Роска, який отримав премію Кербера 2020 року, досліджує, як можна вилікувати пошкоджену сітківку за допомогою генної терапії. 2021 року, міжнародній дослідницькій групі вперше вдалося частково відновити зір 58-річному пацієнту, який осліп через пігментний ретиніт, за допомогою оптогенетичної терапії.[7]

Лікування стовбуровими клітинами також досліджується для відновлення дегенерованої сітківки.[8][9][10][11] Також у розробці перебувають так звані імплантати сітківки (зоровий нейропротез), у котрих мікросистемна технологія як протез, призначена для заміни функцій пошкодженої сітківки.[12]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • C. Hamel: Retinitis pigmentosa. In: Orphanet Journal of Rare Diseases. 1, 2006, S. 40.
  • Aleksandra Polosukhina, Jeffrey Litt u. a.: Photochemical Restoration of Visual Responses in Blind Mice. In: Neuron. 75, 2012, S. 271–282, doi:10.1016/j.neuron.2012.05.022.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Donders, F. C. (1855-03). Beiträge zur pathologischen Anatomie des Auges. Albrecht von Graefes Archiv für Ophthalmologie. Т. 2, № 1. с. 106—118. doi:10.1007/bf02720791. ISSN 0721-8494. Процитовано 3 квітня 2023.
  2. ↑ а б в Daiger, Stephen P. (1 лютого 2007). Perspective on Genes and Mutations Causing Retinitis Pigmentosa. Archives of Ophthalmology. Т. 125, № 2. с. 151. doi:10.1001/archopht.125.2.151. ISSN 0003-9950. Процитовано 3 квітня 2023.
  3. ↑ а б Hartong, Dyonne T; Berson, Eliot L; Dryja, Thaddeus P (2006-11). Retinitis pigmentosa. The Lancet. Т. 368, № 9549. с. 1795—1809. doi:10.1016/s0140-6736(06)69740-7. ISSN 0140-6736. Процитовано 3 квітня 2023.
  4. ↑ Sandberg, Michael A.; Rosner, Bernard; Weigel-DiFranco, Carol; McGee, Terri L.; Dryja, Thaddeus P.; Berson, Eliot L. (1 грудня 2008). Disease Course in Patients with Autosomal Recessive Retinitis Pigmentosa due to theUSH2AGene. Investigative Opthalmology & Visual Science. Т. 49, № 12. с. 5532. doi:10.1167/iovs.08-2009. ISSN 1552-5783. Процитовано 3 квітня 2023.
  5. ↑ Sahel, José-Alain; Boulanger-Scemama, Elise; Pagot, Chloé; Arleo, Angelo; Galluppi, Francesco; Martel, Joseph N.; Esposti, Simona Degli; Delaux, Alexandre; de Saint Aubert, Jean-Baptiste (24 травня 2021). Partial recovery of visual function in a blind patient after optogenetic therapy. Nature Medicine. Т. 27, № 7. с. 1223—1229. doi:10.1038/s41591-021-01351-4. ISSN 1078-8956. Процитовано 3 квітня 2023.
  6. ↑ Hildt, Eberhard (18 жовтня 2022). Übersicht über die in der EU zugelassenen COVID-19-Impfstoffe – von der Technologie über die klinische Prüfung zur Zulassung. Bundesgesundheitsblatt - Gesundheitsforschung - Gesundheitsschutz. Т. 65, № 12. с. 1237—1243. doi:10.1007/s00103-022-03600-4. ISSN 1436-9990. Процитовано 3 квітня 2023.
  7. ↑ Bionisches Auge lässt Blinde wieder sehen. CME. Т. 11, № 1. 2014-01. с. 19—19. doi:10.1007/s11298-014-0034-x. ISSN 1614-371X. Процитовано 3 квітня 2023.
  8. ↑ Goodwin, Peter (2008-05). Hereditary retinal disease. Current Opinion in Ophthalmology. Т. 19, № 3. с. 255—262. doi:10.1097/icu.0b013e3282fc27fc. ISSN 1040-8738. Процитовано 3 квітня 2023.
  9. ↑ Mooney, Ingrid; Lamotte, James (1 січня 2008). A review of the potential to restore vision with stem cells. Clinical and Experimental Optometry. Т. 91, № 1. с. 78—84. doi:10.1111/j.1444-0938.2007.00184.x. ISSN 0816-4622. Процитовано 3 квітня 2023.
  10. ↑ Beltran, William A.; Cideciyan, Artur V.; Iwabe, Simone; Swider, Malgorzata; Kosyk, Mychajlo S.; McDaid, Kendra; Martynyuk, Inna; Ying, Gui-Shuang; Shaffer, James (12 жовтня 2015). Successful arrest of photoreceptor and vision loss expands the therapeutic window of retinal gene therapy to later stages of disease. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 112, № 43. doi:10.1073/pnas.1509914112. ISSN 0027-8424. Процитовано 3 квітня 2023.
  11. ↑ Bassuk, Alexander G.; Zheng, Andrew; Li, Yao; Tsang, Stephen H.; Mahajan, Vinit B. (27 січня 2016). Precision Medicine: Genetic Repair of Retinitis Pigmentosa in Patient-Derived Stem Cells. Scientific Reports. Т. 6, № 1. doi:10.1038/srep19969. ISSN 2045-2322. Процитовано 3 квітня 2023.
  12. ↑ Alteheld, Nils; Roessler, G.; Walter, P. Towards the bionic eye — the retina implant: surgical, opthalmological and histopathological perspectives. Operative Neuromodulation. Vienna: Springer Vienna. с. 487—493. ISBN 978-3-211-33080-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пігментний_ретиніт&oldid=40640731