Рукевич Михайло Іванович
| Рукевич Михайло Іванович | |
|---|---|
 Рукевич Михайло Іванович, грудень 1832 р. – січень 1833 р. Акварельний портрет художника-декабриста Бестужева Миколи Олександровича. Автограф Рукевича. | |
| Народився | 1796 Підляське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер | 30 серпня 1841 Іркутська губернія, Східносибірське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | революціонер, військовослужбовець |
| Відомий завдяки | ініціатор створення Товариства військових друзів, організатор виступу Литовського пионерного батальйону |
| Alma mater | Імператорський віленський університетd |
| Учасник | Наполеонівські війни |
| Членство | Товариство філоматів, TPPZd, Філарети і Товариство військових друзів |
| Суспільний стан | шляхтич[d] |
Рукевіч Михайло Іванович (1796 — 30 серпня 1841) — ініціатор створення Товариства військових друзів.
З дворян Білостоцької області. Мав у Білостоці будинок у спільному володінні з сестрами. Служив в 1 полку гвардії Красінського фурьером з 1812 року, вийшов у відставку через хворобу — 23 лютого 1815 року. У 1820 році закінчив Віленський університет зі ступенем кандидата юриспруденції. Заарештований у справі про таємні товариства у Віленському університеті в листопаді 1823 року, звільнений за браком доказів — 30 січня 1824 року.
У 1825 році з його ініціативи біло створено Товариство військових друзів. Один з організаторів виступу Литовського піонерного батальйону. Заарештований 15 січня 1826 року і утримувався в Білостоці під слідством. Військовим судом визнаний винним у тому, що керував таємним товариством і у середині грудня 1825 року налаштував Ігельстрома не присягати Миколі І і підготувати до обурення частини Литовського окремого корпусу на відмову від присяги імператору, для чого радив йому послати в полки корпусу своїх товаришів по Товариству.[1] Засуджений до смертної кари, по найвищій конфірмації 15 квітня 1827 року засуджений до позбавлення дворянства і засланні на 10 років в каторжні роботи і довічного поселення в Сибіру. Каторгу відбував разом з декабристами в Читі і Петровському заводі. За указом 8 листопада 1832 року звернений на поселення в с. Коркино Іркутської губернії. Виїхав з Петровського заводу — 17 січня 1833 року. У Коркино вів велику торгівлю вивіркою, хлібом, ситцем, тканиною китайського виробництва, займався продажем вина.
Дружина (громадянська) — місцева уродженка (Коркино) Єлизавета Іванівна Ісакова, мав двох дітей; сестри Антоніна (в шлюбі Крамковская), Ксаверія і Корнелія. Ксаверія і Корнелія також проходили у справі про заворушення в Литовському пионерному батальйоні.
- ↑ Общество военных друзей. Извлечение из выписки, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 359
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М.В.Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с. 16о (рос.)
- Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988 (рос.)
- Общество военных друзей. Извлечение из выписки, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 355 — 366. (рос.)