Вивірка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вивірка
Час існування: Середній Міоцен — сьогодення
Вивірка звичайна
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Вивірковиді (Sciuromorpha}
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Підродина: Sciurinae
Триба: Sciurini
Рід: Вивірка (Sciurus)
Linnaeus, 1758
Підроди
Tenes
Sciurus
Hesperosciurus
Otosciurus
Guerlinguetus
Hadrosciurus
Urosciurus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sciurus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sciurus
EOL logo.svg EOL: 34612
ITIS logo.svg ITIS: 180171
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 10001

Ви́вірка[1] (лат. Sciurus від грец. σκιά — тінь, грец. οὐρά — хвіст), або білка[2][3] — рід гризунів родини вивіркових. Вивірка пристосована до життя на деревах. Містить багато видів, поширених у лісах Європи, Азії й Америки. Вивірки належать до групи немишовидих гризунів. Представники роду — лісові жителі, які харчуються переважно насінням і плодами. Вони в основному денні й проводять більшу частину свого часу на деревах, зрідка спускаючись на землю в пошуках їжі. Вони будують свої гнізда, як правило, у вигляді сферичної конструкції гілок і листя в порожнинах дерев або у розгілках.

Опис[ред.ред. код]

Довгасті тіла; верхня губа розділена; задні кінцівки довші за передні; моляри горбкуваті; ступні п'ятипалі; хвіст довгий, пухнастий, з волосками спрямованими з боків.

Надродові таксони[ред.ред. код]

Рід вивірка (Sciurus) є типовим для родини вивіркових (Sciuridae) та всіх його мотрійкових складових: триби Sciurini та підродини Sciurinae. У свою чергу, родина вивіркових є типовою для надродини вивіркуватих (Sciuroidea), підряду вивірковидих (Sciuromorpha) та групи підрядів «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi). Тобто, повна мотрійка має такий вигляд (цифри за [1]):

Найближчі родові групи[ред.ред. код]

Найближчими до вивірок гризунами є чотири роди, що разом з вивіркою входять до складу триби Sciurini:

Склад роду: підроди й види[ред.ред. код]

Вивірка звичайна — Sciurus vulgaris
Вивірка сіра — Sciurus carolinensis

Рід вивірка поділяють на 7 підродів та 30 видів[4]. Номінативний підрід Sciurus s. str. включає 13 видів.

Типовим видом роду є вивірка звичайна (Sciurus vulgaris).

В Україні, як і по всій Європі, поширений один вид цього роду — Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris). Найближчий у географічному мірилі інший вид вивірок — вивірка кавказька (Sciurus anomalus), поширена у Грузії і в Закавказзі.

Назва роду українською мовою[ред.ред. код]

За словником Б. Грінченка, українське «вивірка» (з варіантами «вевірка», «вевюрка»[5]) подається як відповідник до російського «бѣлка»[6], але також наводяться синоніми «білка»[3] і «білиця»[7].

Слово «вивірка» (дав.-рус. засвідчені форми вѣверица, виверица) походить від праслов'янських форм *věverъka, *věverica. Вважається, що праслов'янська назва вивірки утворена від праіндоєвроп. кореня *ver («вигинати», «виправляти») з якого походить також лат. viverra (див. «Вівера»)[8].

«Білка», «білиця» — пізні утворення від дав.-рус. бѣла вѣверица («біла вивірка»). Первісно «білицями» («білками») звали лише вивірок з білою шерстю (таке хутро цінувалося особливо високо), потім це слово стало загальним позначенням всіх вивірок[9][8].

В українській теріологічній літературі існує дві версії родової назви Sciurus. У хронології в теріологічних оглядах рід згадується так (за [2]):

У працях до 1932 року і після 1991 переважає назва вивірка, у період 1933—1991 року назву «вивірка» ставили синонімом до «білка» або вилучали.

Вивірка у художній літературі[ред.ред. код]

Вивірка доволі часто згадується в українській художній літературі. Наведемо кілька прикладів:

Ольга Кобилянська, повість «Через кладку» (1913):

Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах, і мовчали.

Іван Ле, повість «Кленовий лист» (1960):

Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток.

Олександр Кузьменко, замальовка «Зустріч» (1968):

Притулившись до дерева, я упродовж усієї боротьби розважаю: сонячна вивірка щастя мешкає поряд із тим, хто жадає володіти нею, однак переплигує на інше місце, як тільки людина намагається перехопити її собі в обладу.

Іван Багряний, «Тигролови» (1944):

Перед очима, по буйній яскравій зелені, бігали сонячні зайчики. Десь реготала вивірка.

Дмитро Павличко, «Поля, немов токи скляні» (1965):

Край хати — журавель-батіг, Соснова кучерява шапка, Де сонця золотий горіх Тримає вивірка у лапках.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Вивірка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Білка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Білка // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 65.
  4. Види ссавців світу, 2005
  5. Вевірка // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 130.
  6. Вивірка // Словник української мови Бориса Грінченка
  7. Білиця // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 65.
  8. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  9. Ю. В. Откупщиков Белка и беличий // К истокам слова. Рассказы о науке этимологии. — М. : Авалон, 2005. — С. 27.

Джерела[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.