Перейти до вмісту

Вивірка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ця стаття про рід гризунів. Про грошову одиницю Руси див. Вівериця.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білка (значення).
?Вивірка
Час існування: середній міоцен — сьогодення
Вивірка звичайна типовий
Біологічна класифікація
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Ссавці (Mammalia)
Ряд:Гризуни (Rodentia)
Підряд:Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина:Вивіркові (Sciuridae)
Підродина:Sciurinae
Триба:Sciurini
Рід:Вивірка (Sciurus)
Linnaeus, 1758
Види
  1. Sciurus aberti
  2. Sciurus aestuans
  3. Sciurus alleni
  4. Sciurus anomalus
  5. Sciurus arizonensis
  6. Sciurus aureogaster
  7. Sciurus brasiliensis
  8. Sciurus carolinensis
  9. Sciurus colliaei
  10. Sciurus deppei
  11. Sciurus granatensis
  12. Sciurus griseus
  13. Sciurus ignitus
  14. Sciurus igniventris
  15. Sciurus lis
  16. Sciurus meridionalis
  17. Sciurus nayaritensis
  18. Sciurus nebouxii
  19. Sciurus niger
  20. Sciurus oculatus
  21. Sciurus pachecoi
  22. Sciurus pucheranii
  23. Sciurus pyrrhinus
  24. Sciurus richmondi
  25. Sciurus spadiceus
  26. Sciurus stramineus
  27. Sciurus variegatoides
  28. Sciurus vulgaris
  29. Sciurus yucatanensis
Посилання
Вікісховище:Sciurus
Віківиди:Sciurus
EOL:34612
ITIS:180171
NCBI:10001

Ви́ві́рка[1][2], віве́риця[3][4], або бі́лка[5][6][ком. 1] (Sciurus) — рід гризунів родини вивіркових. Вивірка пристосована до життя на деревах. Рід налічує 29 видів[7], поширених у лісах Європи, Азії та Америки. Вивірки належать до групи немишовидих гризунів. Представники роду — лісові жителі, які живляться переважно насінням і плодами. Вони здебільшого активні вдень і проводять більшість часу на деревах, зрідка спускаючись на землю в пошуках їжі. Вивірки будують гнізда — зазвичай у вигляді кулястої конструкції з гілок і листя, розташовані в дуплах дерев або в розгалуженнях гілок.

Етимологія: наукова назва Sciurus походить від дав.-гр. σκιά — «тінь», οὐρά — «хвіст», σκίουρος — «той, хто в тіні хвоста», — алюзія на положення хвоста, коли тварина сидить вертикально[8].

Опис

[ред. | ред. код]

Це дрібні гризуни з довгастими тілами та довгими пухнастими хвостами. Вага — 176—768 грамів, довжина тіла без хвоста — 160—308 мм, довжина хвоста — 149—313 мм. Верхня губа розділена. Задні кінцівки довші за передні й мають фізіологічні пристосування в ділянці щиколоток, що дозволяють повертати ступні на 180 градусів; ступні п'ятипалі. Моляри — горбкуваті. У представників роду Sciurus спостерігається незначний статевий диморфізм, проте середні показники маси та довжини тіла майже однакові.

Вивірки — всеїдні: крім горіхів, насіння, плодів, грибів і зеленої рослинності, вони також споживають комах, яйця, а іноді навіть дрібних птахів, ссавців і жаб. Навесні живляться також бруньками рослин.

Однією з характерних ознак вивірок є здатність запасати їжу на зиму — зокрема горіхи, закопуючи їх у ґрунт або ховаючи в дуплах дерев. Часто ці запаси залишаються незнайденими, що сприяє поширенню насіння деревних порід.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Гризуни з роду Sciurus ведуть денний спосіб життя і витрачають значну частину свого діяльного дня на пошук їжі та розсіювання насіння. Завдяки своїй деревній природі та фізіологічним пристосуванням до лазіння, вони проводять більшу частину часу на деревах і чудово вміють робити прості розрахунки щодо стрибків між деревами на основі хитання гілок і ваги. Ці види переміщують насіння в невеликі сховища для подальшого вилучення. Вони, зазвичай, будують свої гнізда у вигляді круглястої конструкції з гілок і листя в дуплах дерев або розвилках гілок.

Вони харчуються здебільшого горіхами та іншим насінням, фруктами та деякими частинами рослин і, рідше, випадковою тваринною їжею, як от комахи, яйця, пташенята й інші дрібні тварини.

Види Sciurus мають середню тривалість життя 5–10 років, хоча в неволі цей вік може подвоїтися до майже 20 років.

Надродові таксони

[ред. | ред. код]

Рід вивірка (Sciurus) є типовим для родини вивіркових (Sciuridae) та всіх його мотрійкових складових: триби Sciurini та підродини Sciurinae. Водночас, родина вивіркових є типовою для надродини вивіркуватих (Sciuroidea), підряду вивірковидих (Sciuromorpha) та групи підрядів «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi). Тобто повна мотрійка має такий вигляд (цифри за [1] [Архівовано 3 червня 2010 у Wayback Machine.]):

Найближчі родові групи

[ред. | ред. код]

Найближчими до вивірок гризунами є чотири роди, що разом з вивіркою входять до складу триби Sciurini:

Склад роду: підроди й види

[ред. | ред. код]
Вивірка звичайна — Sciurus vulgaris
Вивірка сіра — Sciurus carolinensis
Вивірка чорна — Sciurus niger
Вивірка юкатанська — Sciurus yucatanensis
Вивірка японська — Sciurus lis

Рід вивірка поділяють на 7 підродів та 30 видів[9]. Номінативний підрід Sciurus s. str. охоплює 13 видів.

Типовим видом роду є вивірка звичайна (Sciurus vulgaris).

В Україні, як і по всій Європі, поширений один вид цього роду — Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris). Найближчий у географічному вимірі інший вид вивірок — вивірка кавказька (Sciurus anomalus), розповсюджена у Грузії і в Закавказзі.

Назва роду українською мовою

[ред. | ред. код]

Словник Б. Грінченка подає українське «вивірка» (з варіантами «веві́рка», «вевю́рка»[10]; останнє тотожне пол. wiewiórka) як відповідник до російського «бѣлка»[2], але також наводить синоніми «білка»[6] і «біли́ця»[11], «віве́риця»[12] (останнє — на Галичині[12]). Словник Дубровського подає такі синоніми до назви виві́рка: цубі́рка, ве́врик, вевю́рка[13].

Слово «вѣверица» засвідчене в давньоруській мові. Воно походить від праслов'янських форм *věverъka, *věverica. Вважають, що праслов'янська назва вивірки утворена від подвоєння праіндоєвроп. кореня *ver («вигинати», «виправляти»), з якого походить також лат. viverra (див. «Вівера»)[14].

«Білка», «білиця» — пізні утворення від д.-рус. бѣла вѣверица («біла вівериця»). Первісно «білицями» («білками») звали лише вивірок з білою шерстю (таке хутро цінувалося особливо високо), потім це слово стало загальним позначенням всіх вивірок[14][15].

В українській теріологічній літературі існує дві видозміни родової назви Sciurus. У хронології в теріологічних оглядах рід згадується так[16]:

У працях зоологів до 1932 року і після 1991 при позначенні роду Sciurus (якому присвячено цю сторінку) переважає назва «вивірка», у період 1933—1991 року родову назву «вивірка» ставили синонімом до видової назви «білка» або вилучали[джерело?]. Поза зоологічною літературою становище дещо інше: більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка[17], Огієнка[18] та Тимченка[19], а також Енциклопедія українознавства[20]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» для позначення роду Sciurus невідоме, замість нього вживають слово «білка»[18].

Вивірка у художній літературі

[ред. | ред. код]

Вивірка доволі часто згадується в українській художній літературі. Кілька прикладів вживання:

  • Як «вивірка»:

Ольга Кобилянська, повість «Через кладку» (1913):

Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах, і мовчали.

Іван Ле, повість «Кленовий лист» (1960):

Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток.

Олександр Кузьменко, замальовка «Зустріч» (1968):

Притулившись до дерева, я упродовж усієї боротьби розважаю: сонячна вивірка щастя мешкає поряд із тим, хто жадає володіти нею, однак переплигує на інше місце, як тільки людина намагається перехопити її собі в обладу.

Іван Багряний, «Тигролови» (1944):

Перед очима, по буйній яскравій зелені, бігали сонячні зайчики. Десь реготала вивірка.

Дмитро Павличко, «Поля, немов токи скляні» (1965):

Край хати — журавель-батіг, Соснова кучерява шапка, Де сонця золотий горіх Тримає вивірка у лапках.
  • Як «білка»:

Олесь Гончар[21], «Бригантина» (1973):

Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись, шастають, мов білки, між гіллям, меткі, верткі, тільки листя шелестить та лоби крізь кетяги черешень проблискують…

Осип Назарук[21], «Роксоляна» (1930):

Почала бігти [Ель Хуррем] парком дрібними ніжками, оглядаючись на нього, як молода вивірка-білка.

Олесь Донченко[21]:

Десь у хвойній верховині завовтузилася білка.

Іван Нехода[22]:

І падає сніг, і шумлять дерева… Десь лускає білка горішки дебелі.

Також з назвою роду пов'язані фразеологізми «крутитися як (наче) [та] білка в колесі» та «обідрати як (мов, наче) білку»[23].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Коментарі
  1. ↑ Див. інші синоніми у розділі «Назва роду українською мовою»
Виноски
  1. ↑ Вивірка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ а б Вивірка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. ↑ Вівериця // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  4. ↑ Вівериця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. ↑ Білка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ а б Білка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 02.10.2022.
  8. ↑ Palmer T. S. Index Generum Mammalium: A List of the Genera and Families of Mammals // North American Fauna. — 1904. — Вип. 23. — С. 625.
  9. ↑ Види ссавців світу, 2005[недоступне посилання]
  10. ↑ Вевірка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. ↑ Білиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. ↑ а б Вівериця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. ↑ Дубровський В. Словник московсько-український. — Київ : Рідна мова, 1918. — С. 22.
  14. ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  15. ↑ Ю. В. Откупщиков. Белка и беличий // К истокам слова. Рассказы о науке этимологии. — М. : Авалон, 2005. — С. 27.
  16. ↑ І.В. Загороднюк. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України (PDF). Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013.
  17. ↑ Словарь української мови. Том I. Київ, 1907 (репринт. вид., Київ, 1958). с. 65
  18. ↑ а б Іван Огієнко. Український стилістичний словник. Львів, 1924. c. 52 [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Історичний словник українського язика (під ред. Е. Тимченка). Харків, 1930. с. 170
  20. ↑ Енциклопедія українознавства (гол. ред. В. Кубійович). Париж — Нью-Йорк, 1955. с. 130
  21. ↑ а б в білка // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  22. ↑ Орфографічний словник [Архівовано 2013-07-13 у Wayback Machine.] Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
  23. ↑ білка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
У Вікісловнику є сторінка вивірка.
У Вікісловнику є сторінка білка.


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вивірка&oldid=45973195