Координати: 44°34′44″ пн. ш. 33°23′10″ сх. д. / 44.57889° пн. ш. 33.38611° сх. д. / 44.57889; 33.38611
Очікує на перевірку

Севастопольська радіолокаційна станція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Севастопольська радіолокаційна станція
Україна Україна
Координати44°34′44″ пн. ш. 33°23′10″ сх. д. / 44.57889° пн. ш. 33.38611° сх. д. / 44.57889; 33.38611
ТипДніпро (радіолокаційна станція)
Історія об'єкта
БудівникСРСР СРСР
У використанні1968 - 2009

Севастопольська радіолокаційна станція — радянська радіолокаційна станція, яка забезпечувала раннє попередження нападу балістичних ракет. Розташована між мисом Херсонес і допоміжним аеродромом «Херсонес» (Морська авіація Чорноморського флоту) в Севастополі і входив до складу радянської системи попередження нападу ракет. Інформація з цієї станції може бути використана для запуску на запобігання ядерному ракетному удару[1] або залучення протиракетної системи А-135.

Радар займає ділянку 1 км довжиною з видом на Чорне море. Поруч знаходиться колишній радянський флотський дельфінарій[2] і колишній аеродром. Коли станція була побудована, вона знаходилася в тодішньому закритому місті Севастополі, в Українській РСР.

Радар

[ред. | ред. код]

Радар має назву «Днепр» (НАТО дало назву «Hen House»). Він складається з центральної будівлі та двох довгих крил завдовжки понад 250 метрів; кожне крило є окремим радіолокаційним масивом. Один з них мав азимут 172° (спрямований на південь), а другий — 230° (звернений на південний схід)[1]. Радар мав дальність 3 000 км, охоплює південну Європу, Північну Африку та частини Близького Сходу[3][4].

Будівництво почалося на радарі в кінці 1960-х[5]. Деякі джерела стверджують, що він почав свою діяльність в 1975 році[6], інші стверджують, що вона повністю вступила в дію 16 січня 1979 року[1][4].

Після розпаду Радянського Союзу

[ред. | ред. код]

У 1991 році Радянський Союз розпався, а станція опинилася під керівництвом України разом з РЛС у Мукачеві. В 1992 році Росія підписала 15-річну угоду з Україною про оренду обох радарів по 840 000 доларів на рік, хоча на відміну від інших закордонних станцій радіолокаційний апарат повинен був укомплектовуватися українцями, а не росіянами[7][8]. У 2005 році управління радарами було переведено з військових на цивільне Українське національне космічне агентство, а орендна плата збільшилася до 1,3 млн доларів США, хоча Україна вимагала більше[9][4].

У 2008 році Росія вирішила припинити використовувати інформацію з двох українських радіолокаційних станцій[10][11]. На думку деяких експертів, це рішення було прийнято частково через заяви українського уряду щодо вступу до НАТО[10][7]. У 2007 році тодішній командувач російських космічних військ Володимир Поповкін заявив, що Росія має намір дублювати або замінювати іноземні радіолокаційні станції, оскільки не може покластися на них у кризові періоди[12]. Заміна станції зменшить будь-які важелі, які Україна отримувала над Росією завдяки своїй здатності контролювати доступ до даних[7][8][13].

Наведено прагматичні причини припинення оренди. Поповкін заявив, що радари вийшли з гарантії у 2005 році, а модернізація коштує 20 мільйонів доларів. Крім того, Росія заявила, що дані з Севастополя були недостовірними через втручання неліцензованих радіопередач з рибальських човнів у Чорному морі[10][11]. Крім того, він побоювався щодо якості даних через цивільних, а не військових операторів[14].

Україна перестала подавати дані з станції 26 лютого 2009 року, і Росія заявила, що нова воронезька радіолокаційна станція в Армавірі почала працювати в ту ж дату, замінивши втрачене покриття[15][16]. Після цього уряд України оголосив, що станції будуть закриті на місяць для обслуговування, а потім будуть використовуватися неповний робочий день для спостереження за космосом, будучи частиною організації під назвою SKAKO (Автоматична система управління та аналізу космічного простору)[17][18].

Анексія Криму

[ред. | ред. код]

Після анексії Криму Російською Федерацією нова російська адміністрація розглядають можливість модернізації та повного відкриття станції до 2023 року[19][20].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Podvig, Paul (1994-08). The operational status of the Russian space‐based early warning system. Science & Global Security. Т. 4, № 3. с. 363—384. doi:10.1080/08929889408426407. ISSN 0892-9882. Процитовано 4 листопада 2019.
  2. ↑ BBC News | MIDDLE EAST | Iran buys kamikaze dolphins. news.bbc.co.uk. Процитовано 4 листопада 2019.
  3. ↑ ОАО РТИ - РЛС ДРЛО. web.archive.org. 21 червня 2009. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 4 листопада 2019. [Архівовано 2012-12-30 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б в Russia Won't Rent Ukrainian Radar - Kommersant Moscow. web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  5. ↑ Іванцов, Віктор. От "Днестра" до "Днепра". VKO.ru (рос.) . Архів оригіналу за 2 грудня 2012. [Архівовано 2013-04-17 у Archive.is]
  6. ↑ Отечественной СПРН – 40 лет. И.Маринин. «Новости космонавтики». web.archive.org. 20 травня 2012. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 4 листопада 2019.
  7. ↑ а б в Russia starts to dismantle the Soviet early warning system | Centre for Eastern Studies. web.archive.org. 13 серпня 2011. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 4 листопада 2019. [Архівовано 2011-08-13 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Арифметика СПРН: минус два "Днепра", плюс один "Воронеж". РИА Новости (рос.). 20090226T1640+0300Z. Процитовано 4 листопада 2019.
  9. ↑ Kommersant - New Russia's First Independent Newspaper. web.archive.org. 23 лютого 2005. Архів оригіналу за 23 лютого 2005. Процитовано 4 листопада 2019. [Архівовано 2005-02-23 у Wayback Machine.]
  10. ↑ а б в Russia to stop using Ukrainian radars. sputniknews.com (англ.). Процитовано 4 листопада 2019.
  11. ↑ а б Podvig, Pavel (25 січня 2008). Russia pulls out of an early-warning arrangement with Ukraine. Russian Strategic Nuclear Forces. Процитовано 4 листопада 2019.
  12. ↑ Marinin, I.; Kuznetsov, A. (22 серпня 2007). The First Voronezh on Experimental Combat Duty. Armaments and Military Technology. Процитовано 4 листопада 2019.
  13. ↑ Russia will deploy the new early-warning radar deal with U.S. anti-mi…. archive.is. 21 лютого 2013. Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 4 листопада 2019. [Архівовано 2013-02-21 у Archive.is]
  14. ↑ Podvig, Pavel (13 липня 2007). Russia will no longer use early-warning radars in Ukraine. Russian Strategic Nuclear Forces. Процитовано 4 листопада 2019.
  15. ↑ Podvig, Pavel (26 лютого 2009). Armavir radar fills the gap. Russian Strategic Nuclear Forces. Процитовано 4 листопада 2019.
  16. ↑ Galeotti, Mark. (2010). The politics of security in modern Russia. Farnham, Surrey, England: Ashgate Pub. Co. ISBN 9780754691723. OCLC 731677654.
  17. ↑ Ukrainian radars withdrawn form operation in Russia's interests to undergo technical maintenance - Feb. 26, 2009. KyivPost. 26 лютого 2009. Процитовано 4 листопада 2019.
  18. ↑ Source: Ukraine radar to be used to protect German satellites - Feb. 09, 2010. KyivPost. 9 лютого 2010. Процитовано 4 листопада 2019.
  19. ↑ «Такой объект не способствует курорту». Крым.Реалии (рос.). Процитовано 4 листопада 2019.
  20. ↑ В Севастополе "Днепр" заменят "Воронежем" к 2023 году | Вести Севастополь Новости. Вести Севастополь (Russian) . Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Севастопольська_радіолокаційна_станція&oldid=43727992