Кольцов Микола Костянтинович
Микола Костянтинович Кольцо́в | |
---|---|
рос. Никола́й Константинович Кольцо́в | |
Народився |
15 (3) червня 1872 Москва, Російська імперія |
Помер |
2 грудня 1940 (68 років) Ленінград, СРСР ·отрути |
Поховання | Введенське кладовище |
Місце проживання | СРСР |
Країна |
Російська імперія СРСР Російська СФРР |
Національність | росіянин |
Діяльність | біолог, генетик, викладач університету |
Alma mater | Московський державний університет (1899) |
Галузь | біологія |
Заклад | Московський державний університет, Москва; Інститут експериментальної біології АН СРСР, Москва; |
Вчене звання | академік ВАСГНІЛ, член-кореспондент АН СРСР |
Науковий ступінь | доктор наук |
Науковий керівник | Михайло Мензбір |
Відомі учні | Микола Тимофеєв-Ресовський |
Аспіранти, докторанти |
Nikolay Dubinind Рапопорт Йосип Абрамович Скадовський Сергій Миколайович G. G. Vinbergd Vladimir Sakharovd Q23656168? Тимофєєв-Ресовський Микола Володимирович |
Членство |
Академія наук СРСР Петербурзька академія наук |
Відомий завдяки: | генетика |
Нагороди |
Микола Костянтинович Кольцо́в (нар. 15 (3) червня 1872, Москва, Російська імперія — 2 грудня 1940, Ленінград, СРСР) — російський генетик, засновник Інституту експериментальної біології, дослідник клітинної біофізики і генетики. Академік ВАСГНІЛ, член-кореспондент АН СРСР. Передбачив принцип матричного синтезу молекул спадковості.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в родині купця. Навчався в Московському університеті, який закінчив у 1895 році та здав іспити на ступінь магістра. Далі працював у лабораторії Вальтера Флеммінга в Кілі й на біологічних станціях в Неаполі, Роскові та Вілла-Франке[en]. З 1899 працював на посаді приват-доцента в Московському університеті.
У 1901 захистив магістрську дисертацію «Розвиток голови міноги». З 1903 також викладав на Вищих московських жіночих курсах і в Народному університеті ім. А. Л. Шанявського[ru]. Під час студентських заворушень 1905-06 років підтримує студентів, відмовляється захищати написану докторську дисертацію. За це підлягає переслідуванням з боку адміністрації, включно зі своїм вчителем Михайлом Мензбіром. Але вже у 1911, коли Мензбір сам звільнився з університету на знак протесту проти політики міністерства народної освіти щодо університетської автономії, приймає його на Вищих жіночих курсах.
У 1907 одружується з Марією Садовниковою.
Член-кореспондент Петербурзької та Російської академій наук з 1916 року, академік ВАСГНІЛ з 1929 року.
Заснував та керував Інститутом експериментальної біології (1917—1939). У 1920 році заарештований та засуджений до смертної кари, проте звільнений наказом Леніна за заступництва Максима Горького і Луначарського. Голова Російського євгенічного товариства. У кінці 1930-х піддавався переслідуванням.
Помер у грудні 1940 року.
Науковий внесок[ред. | ред. код]
Вперше описав внутрішньоклітинний цитоскелет.[1] Вивчав хімічні основи спадковості. Передбачив вплив іонізуючої радіації на мутагенез та принцип матричного синтезу хромосом (хоча помилково вважав гени білковими структурами).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Інститут експериментальної біології був названий іменем Кольцова.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. Сойфер. Мужество великого Кольцова. Наука и Жизнь, № 8, 2002 [Архівовано 2 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Біографія Кольцова на сайті «Видатні вчені» [Архівовано 6 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Біографія Кольцова в Енциклопедії Кирила і Мефодія
|