Ребуція: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Етимологія та українська назва: суміш розкладок, replaced: ХІХ → XIX |
Іванко1 (обговорення | внесок) м суміш розкладок за допомогою AWB |
||
Рядок 64: | Рядок 64: | ||
Рід ''Rebutia'' був описаний в [[1895]] німецьким ботаніком [[Карл Моріц Шуман|Карлом Шуманом]] (1851—1904). |
Рід ''Rebutia'' був описаний в [[1895]] німецьким ботаніком [[Карл Моріц Шуман|Карлом Шуманом]] (1851—1904). |
||
Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В наш час{{коли}} в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як ''Aylostera'', ''Digitorebutia'' (інша звана ''Mediolobivia''), ''Rebutia'', '' |
Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В наш час{{коли}} в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як ''Aylostera'', ''Digitorebutia'' (інша звана ''Mediolobivia''), ''Rebutia'', ''Sulcorebutia'' і ''Weingartia'', що викликає суперечки і таксономічну плутанину, тому що не всі систематики згодні з таким укрупненням. |
||
== Ареал та екологія == |
== Ареал та екологія == |
Версія за 10:59, 14 січня 2013
Ребуція (Rebutia) | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Квітучі ребуції
| ||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Ребу́ція (Rebutia) — рід кактусів.
Етимологія та українська назва
Назва роду носить ім'я французького винороба та садовода П'єра Ребю (фр. Pierre Rebut), який в XIX ст. був відомим експертом по кактусам і продавцем.
В українській літературі з кактусної тематики вживається назва «Ребуція»[1][2] та Ребютія[3]. А. О. Буренков у своїй книзі «Кактуси в гостях та вдома» також наводить назву російською — «Ребютия» (укр. «Ребютія»)[4]. Серед кактусистів та в інтернеті також зустрічається назва «Ребюція» (рос. «Ребюция»).[5][6]
Синоніми
- Aylostera Speg.;
- Digitorebutia Buin.;
- Mediolobivia Backbg.;
- Spegazzinia Backbg.;
- Sulcorebutia Werd.;
- Weingartia Werd.
Систематика
Рід Rebutia був описаний в 1895 німецьким ботаніком Карлом Шуманом (1851—1904).
Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В наш час[коли?] в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як Aylostera, Digitorebutia (інша звана Mediolobivia), Rebutia, Sulcorebutia і Weingartia, що викликає суперечки і таксономічну плутанину, тому що не всі систематики згодні з таким укрупненням.
Ареал та екологія
Батьківщина рослин цього роду — Болівія і північна Аргентина, де вони ростуть в гірських місцевостях на східній стороні Андських гір на висоті 1500-4000 м над рівнем моря, в умовах різкої зміни денних і нічних температур і підвищеної концентрації ультрафіолетових променів. Часто селяться під притінінням чагарникової рослинності.
Опис
Рослини описуються як невеликі кулясті кактуси, багато з яких формують великі групи. У культурі спостерігаються випадки, коли група ребуцій виростає навіть більше розміром, ніж у дикій природі. Ребуції мають велику різноманітність форм і колючок. Колючки зазвичай не жорсткі. З віком рослини дещо змінюють форму, стаючи з кулястих коротко-циліндричними.
Квітки
Рослини цього роду цвітуть легко і рясно. Самозапильні квітки з'являються з нижніх ареол. За кольором вони різноманітні: фіолетові, рожеві, яскраво-червоні, помаранчеві, жовті і білуваті. Квітки середнього розміру: від 1,5 до 4 см в діаметрі. Квіткова трубка гола.
Культура
У більшості випадків вважається, що рід досить простий в культурі і рекомендується для початківців. Ґрунт для цих рослин повинен бути проникним і мати слабокислу реакцію. Освітлення має бути сильним — любителя не повинна вводити в оману уявна ніжність цих рослин, однак навесні вони можуть бути схильні до опіків. Полив повинен бути регулярним, але між поливами земляний ком повинен повністю просохнути. Переливу ці рослини не прощають — не варто забувати про те, що на батьківщині рослини часто ростуть на крутих схилах, де вода не затримується, при дощі скочуючись вниз. Вітається розташування ні свіжому повітрі. У зимовий період ребуції здатні витримувати низькі температури, але краще утримувати їх при температурі 6-8 °C. Коли рослини молоді, їх потрібно пересаджувати щорічно. Але з віком їх краще замінити нечастими акуратними перевалками, при яких додається свіжа землесуміш.
Розмноження ребуцій — вегетативне (відростками) або генеративне (насінням). Насіння ребуцій краще проростає при температурі 16-18 °C.
Маючи ніжну шкірку, ребуції часто вражаються павутинним кліщем.
Примітки
- ↑ С. М. Приходько. Кактуси. − Видавництво «Наукова думка», 1974 (укр.)
- ↑ Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986г., — 286с., ил. (рос.)
- ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- ↑ Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007г., — 472с. — ISBN 978-966-651-431-1
- ↑ Азбука кактусовода (рос.)
- ↑ Кактуси (рос.)
Джерела
Література
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007г., — 472с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
- Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986г., — 286с., ил. (рос.)