Шведсько-московська війна (1610—1617)

Інґерманландська війна
Орєшек
Дата: 1610 - 1617 Місце: Інґерманландія Привід: Територіальні суперечки: Результат: укладання Столбовського миру Територіальні зміни: Втрата Московією виходу до Балтійського моря
Сторони
Річ Посполита	Швеція	Московське царство

Шведсько-московська війна 1610–1617 років (швед. Ingermanländska kriget, рос. Русско-шведская война (1614—1617)) — період Смутного часу в Московському царстві, коли відбулася спроба посадити шведського герцога на Московський престол.

Війна мала два етапи:

• 1610—1611 роки — після походу Якоба Делаґарді, завершився окупацією Карельської та Іжорської землі, Новгорода.
• 1611—1617 — після коронації молодого шведського короля Густава Адольфа, завершилася підписанням 27 лютого 1617 року Столбовского мирного договору.

Передумови

Під час смутного часу Московське царство звернулося до Швеції з проханням військової допомоги. В результаті протягом 1609 року у Виборзі між Швецією і Московським царством було укладено Виборзький трактат, за умовами якого Швеція в обмін на фортецю Корела з повітом повинна була надати корпус найманців. Утримання корпусу мало забезпечувати Московське царство.

У секретному протоколі до Виборзького трактату обумовлювалося, що через 11 тижнів після початку надання допомоги фортеця і місто Корела будуть передані шведській строні. На виконання цього договору в 1609 - на початку 1610 року Швеція знарядила 12 тис. експедиційний корпус під командуванням генерал-лейтенанта Якоба Делаґарді.

Московська влада порушила умови Виборзького трактату: в обумовлений термін і опісля місто Корела шведській стороні передане не було, також виникали затримки виплат Москвою щодо утримання війська.

Похід Делагарді

25-26 березня 1609 року експедиційний корпус Делагарді, відповідно до умов Виборзького трактату, перейшов кордон Московського царства і рушив до Новгорода на з'єднання з військом Василя Шуйського, яким командував Михайло Скопин-Шуйський. В Новгороді Делаґарді отримав вірчі грамоти та частку оплати на утримання війська (що викликало невдоволення у війську Делаґарді).

2 травня Делаґарді та московське військо рушили до обложеної прихильниками Лжедмитрія II Москви, вступаючи в сутички з прихильниками Лжедмитрія (під Кам'янкою, Торжком, Твер'ю). На середину літа через затримку платні в корпусі Делаґарді виникли бунти найманців — спочатку фінів, а потім французів і німців, частина з них покинула корпу; таким чином в корпусі лишилося біля 1200 вояків, які були змушені проживати грабуванням місцевого населення.

Надалі корпус приймав участь в битвах проти прихильників Лжедмитрія II під Калязіним та в деблокуванні Москви.

4 липня 1610 року корпус Делагарді в складі війська Дмитра Шуйського (брата московського царя Василя Шуйського) приймав участь в битві під Клушином на Смоленщині з польським військом гетьмана Станіслава Жолкевського, але був покинутий сам на сам — біля 30 тис. московського війська розбіглося по лісах, а Дмитро Шуйський з 5000 стрільців і 18 гарматами просидів у власному обозі. В результаті, корпус Делаґарді, відносно якого не були виконані умови договору і який на той момент не отримував платні, капітулював перед поляками і, зберігши зброю, вийшов з бою (частина найманців з війська Делагарді, в основному, англійських, приєдналась до війська Жолкевського).

17 серпня московські бояри визнали царем королевича Владислава. Для Делаґарді це означало зближення московської держави і Польщі, з якою Швеція перебувала в стані війни, тому, вже на початку серпня, враховуючи інструкції короля, він попрямував до Корели, маючи намір взяти обіцяне силою. Не маючи достатньо сил (через дезертирство фінів, французів та німців, та перехід англійців на бік Жолкевського), Делаґарді з вересня 1610 року по березень 1611 року утримував фортецю в облозі, в результаті якої гарнізон Корели здався.

Війна за часів Густав II Адольф Ваза

В липні П'єр де Лавіль, командир французьких найманців з корпусу Делагарді, захопив московську фортецю Стара Ладога.

Новгородці, довідавшись про це, вирішили повернути власність і попросили короля посадити на трон одного з його синів — Карла Філіпа або Густава Адольфа.

У цей час королем став Густав Адольф. Молодий король, як і його брат, вирішив претендувати на російський престол, незважаючи на те, що його вже зайняв Михайло Романов.

1613 року вони підійшли до Тихвина і безуспішно обложили місто. Восени 1613 з Москви в похід на Новгород, захопленого шведами 1611 року, виступило військо боярина князя Дмитрія Трубецького. У Торжку, де Трубецькой залишався кілька місяців, армія поповнилася. Між дворянською частиною війська і козаками, а також між різними групами козаків відбувалися гострі зіткнення. На початку 1614 року багато козачих загонів, мабуть, давно не отримували платні, вийшли з-під контролю царських воєвод. Тим часом, шведи захопили Гдов.

Наступного року вони обложили Псков, але московські бояри Морозов і Бутурін протрималися до 27 лютого 1617 року, коли був укладений Столбовський мир за умовами якого Московське царство втрачало доступ до Балтійського моря і міста Івангород, Ям, Копор'є, Орєшек. Новгород і Гдов були повернуті Московії.

У результаті війни Московське царство на 100 років позбулося виходу до Балтійського моря.

Див. також

• Історія Швеції
• Історія Росії
• Російсько-шведські війни

Посилання

• Svenskt Militärhistoriskt Bibliotek (швед.)

Джерела

• Göransson, Göte (1994) Gustav II Adolf och hans folk. Höganäs: Bra böcker ISBN 91-7119-128-3 (швед.)