Стара Ладога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стара Ладога
рос. Старая Ладога
Coat of Arms of Staraya Ladoga (Leningrad oblast).png
Герб села
Крепость Старая Ладога с высоты птичьего полета 01.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Flag of Leningrad Oblast.svg Ленінградська область
Муніципальний район Волховський район
Код ЗКАТУ: 412 098 629
Код ЗКТМО: 41609462101
Основні дані
Час заснування початок Х ст.
Перша згадка: середина IX ст.
Населення 1954 особи (2017)
Поштовий індекс 187412
Телефонний код +7 81363
Географічні координати: 59°59′55″ пн. ш. 32°17′49″ сх. д. / 59.99871800002777178° пн. ш. 32.29698900002777862° сх. д. / 59.99871800002777178; 32.29698900002777862Координати: 59°59′55″ пн. ш. 32°17′49″ сх. д. / 59.99871800002777178° пн. ш. 32.29698900002777862° сх. д. / 59.99871800002777178; 32.29698900002777862
Водойма річка Волхов
Мапа
Стара Ладога (Росія)
Стара Ладога
Стара Ладога


CMNS: Стара Ладога у Вікісховищі

Стара́ Ла́дога (рос. Старая Ладога; давньоскан. Aldeigjuborg; до 1703 — місто Ладога[1]) — село Волховського муніципального району Ленінградської області Росії, адміністративний центр Староладозького сільського поселення. Розташоване на лівому березі річки Волхов, за 12 км від Ладозького озера.

Історія та археологія[ред. | ред. код]

Перша літературна згадка про місто зафіксована в «Сазі про Олава Трюґґвасона» монаха Одда Сноррасона. У скальдичних віршах варягів-вікінгів місто звали Aldeigja, а в саговій традиції — Aldeigjuborg. За археологічними даними, місто існувало з 9 століття на торговельному шляху від Балтійського моря на Волгу (в Болгари) і на Дніпро («із варяг в греки») й вважається, що тоді воно було першою князівською резиденцією скандинавської династії Рюриковичів. Скандинави складали верхівку тодішнього суспільства Русі, про що свідчать численні місцеві поховання, досліджені археологами вже в післярадянський час.

Перша слов'янська знахідка в Старій Ладозі — кривицьке срібне височне кільце — відноситься до 750-х років; воно лежало поряд з головкою Одина та двома десятками ковельсько-ювелірних і столярних інструментів явно скандинавського походження[2]. У Ладозі та її околицях знайдено 6 скарбів арабських куфічних срібних монет,[3] у тому числі найдавніший у Східній Європі — 786 року.[4]

У 997 році кам'яні укріплення Ладоґи зруйнували вояки норвезького ярла Ейріка Гаконсона.[5]

У часи князя Ярослава Мудрого в Ладозі був окремий князівський престол, який посідали троюрідний брат княгині Інгігерди Раґнвальд Ульвсон (з 1019 р.) і його син Ульф-Ейлів Раґнвальдсон (пом. 1036/1037).[6]

У «Сазі про Магнуса Доброго» скальди повідомили, що в 1034 році норвезькі гевдінґи Ейнар Тамбарскельфір та Кальв Арнарсон прибули по нього до Ладоґи, звідки вислали гінців до Ярослава Мудрого у Гольмґарді. Після отримання листів безпеки вони прибули до князя та мали у нього авдієнцію.[7]

В ХІXV століттях — це фортеця й торговельно-ремісничий центр Новгородської республіки. Від 1478 року, після завоювання Москвою та підкорення Великого Новгороду, перебуває у складі Московського великого князівства. У 1704 році місто за наказом Петра І перенесли до гирла річки Волхов (Нова Ладога).

Збереглись частина валу і кам'яної фортеці, церкви XII століття (в тому числі й церква Георгія) з фрагментами фресок, залишки житлових кварталів VIII—XII століть.

Музей і пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович Л. Гольмґард… — С. 43.
  2. Войтович Л. Загадки вікінгів: Ладога і Пліснеськ… — С. 154.
  3. див. Дирхам
  4. Войтович Л. Гольмґард… — С. 53.
  5. Войтович Л. Гольмґард… — С. 55.
  6. Войтович Л. Гольмґард… — С. 52.
  7. Там само. — С. 43.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]