Стара Ладога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стара Ладога
рос. Старая Ладога
Coat of Arms of Staraya Ladoga (Leningrad oblast).svg Flag of Staraya Ladoga (Leningrad oblast).svg
Герб села Прапор села
Крепость Старая Ладога с высоты птичьего полета 01.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Flag of Leningrad Oblast.svg Ленінградська область
Муніципальний район Волховський район
Код ЗКАТУ: 412 098 629
Код ЗКТМО: 41609462101
Основні дані
Час заснування початок Х ст.
Перша згадка: середина IX ст.
Населення 1954 особи (2017)
Поштовий індекс 187412
Телефонний код +7 81363
Географічні координати: 59°59′55″ пн. ш. 32°17′49″ сх. д. / 59.99871800002777178° пн. ш. 32.29698900002777862° сх. д. / 59.99871800002777178; 32.29698900002777862Координати: 59°59′55″ пн. ш. 32°17′49″ сх. д. / 59.99871800002777178° пн. ш. 32.29698900002777862° сх. д. / 59.99871800002777178; 32.29698900002777862
Водойма річка Волхов
Мапа
Стара Ладога (Росія)
Стара Ладога
Стара Ладога


CMNS: Стара Ладога у Вікісховищі

Стара́ Ла́дога (рос. Старая Ладога; давньоскан. Aldeigjuborg; до 1703 — місто Ладога[1]) — село Волховського муніципального району Ленінградської області Росії, адміністративний центр Староладозького сільського поселення. Розташоване на лівому березі річки Волхов, за 12 км від Ладозького озера.

Історія та археологія[ред. | ред. код]

Перша літературна згадка про місто зафіксована в «Сазі про Олава Трюґґвасона» монаха Одда Сноррасона. У скальдичних віршах варягів-вікінгів місто звали Aldeigja, а в саговій традиції — Aldeigjuborg. За археологічними даними, місто існувало з 9 століття на торговельному шляху від Балтійського моря на Волгу (в Болгари) і на Дніпро («із варяг в греки») й вважається, що тоді воно було першою князівською резиденцією скандинавської династії Рюриковичів. Скандинави складали верхівку тодішнього суспільства Русі, про що свідчать численні місцеві поховання, досліджені археологами вже в післярадянський час.

Перша слов'янська знахідка в Старій Ладозі — кривицьке срібне височне кільце — відноситься до 750-х років; воно лежало поряд з головкою Одина та двома десятками ковельсько-ювелірних і столярних інструментів явно скандинавського походження[2]. У Ладозі та її околицях знайдено 6 скарбів арабських куфічних срібних монет,[3] у тому числі найдавніший у Східній Європі — 786 року.[4]

У 997 році кам'яні укріплення Ладоґи зруйнували вояки норвезького ярла Ейріка Гаконсона.[5]

У часи князя Ярослава Мудрого в Ладозі був окремий князівський престол, який посідали троюрідний брат княгині Інгігерди Раґнвальд Ульвсон (з 1019 р.) і його син Ульф-Ейлів Раґнвальдсон (пом. 1036/1037).[6]

У «Сазі про Магнуса Доброго» скальди повідомили, що в 1034 році норвезькі гевдінґи Ейнар Тамбарскельфір та Кальв Арнарсон прибули по нього до Ладоґи, звідки вислали гінців до Ярослава Мудрого у Гольмґарді. Після отримання листів безпеки вони прибули до князя та мали у нього авдієнцію.[7]

В ХІXV століттях — це фортеця й торговельно-ремісничий центр Новгородської республіки. Від 1478 року, після завоювання Москвою та підкорення Великого Новгороду, перебуває у складі Московського великого князівства. У 1704 році місто за наказом Петра І перенесли до гирла річки Волхов (Нова Ладога).

Збереглись частина валу і кам'яної фортеці, церкви XII століття (в тому числі й церква Георгія) з фрагментами фресок, залишки житлових кварталів VIII—XII століть.

Музей і пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович Л. Гольмґард… — С. 43.
  2. Войтович Л. Загадки вікінгів: Ладога і Пліснеськ… — С. 154.
  3. див. Дирхам
  4. Войтович Л. Гольмґард… — С. 53.
  5. Войтович Л. Гольмґард… — С. 55.
  6. Войтович Л. Гольмґард… — С. 52.
  7. Там само. — С. 43.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]