Стара Ладога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стара Ладога
рос. Старая Ладога
Coat of Arms of Staraya Ladoga (Leningrad oblast).png
Герб села
Крепость Старая Ладога с высоты птичьего полета 01.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Flag of Leningrad Oblast.svg Ленінградська область
Муніципальний район Волховський район
Код ЗКАТУ: 412 098 629
Код ЗКТМО: 41609462101
Основні дані
Час заснування: 753
Перша згадка: 862
Населення 1954 особи (2017)
Поштовий індекс 187412
Телефонний код +7 81363
Географічні координати: 59°59′55″ пн. ш. 32°17′49″ сх. д. / 59.99871800002777178° пн. ш. 32.29698900002777862° сх. д. / 59.99871800002777178; 32.29698900002777862Координати: 59°59′55″ пн. ш. 32°17′49″ сх. д. / 59.99871800002777178° пн. ш. 32.29698900002777862° сх. д. / 59.99871800002777178; 32.29698900002777862
Водойма річка Волхов
Мапа
Стара Ладога (Росія)
Стара Ладога
Стара Ладога

CMNS: Стара Ладога на Вікісховищі

Стара́ Ла́дога (рос. Старая Ладога; давньоскан. Aldeigjuborg; до 1703 — місто Ладоґа[1]) — село Волховського муніципального району Ленінградської області Росії, адміністративний центр Староладозького сільського поселення. Розташоване на лівому березі річки Волхов, за 12 км від Ладозького озера.

Історія та археологія[ред. | ред. код]

Перша літературна згадка про місто зафіксована в «Сазі про Олава Трюґґвасона» монаха Одда Сноррасона. В скальдичних віршах варягів-вікінгів місто звалося Aldeigja, а в саговій традиції Aldeigjuborg. За археологічними даними, місто існувало з 8 століття на торговельному шляху від Балтійського моря на Волгу (в Болгари) і на Дніпро («із варяг в греки») й вважається, що тоді воно було першою князівською резиденцією скандинавської династії Рюриковичів. Скандинави складали верхівку тодішнього суспільства Русі, про що свідчать численні місцеві поховання, досліджені археологами вже в післярадянський час.

У Ладозі та її околицях знайдено 6 скарбів арабських куфічних срібних монет,[2] в т. ч. найдавніший у Східній Європі — 786 року.[3]

У 997 році кам'яні укріплення Ладоґи були зруйновані вояками норвезького ярла Ейріка Гаконсона.[4]

В часи князя Ярослава Мудрого у Ладозі був окремий князівський престол, який посідали троюрідний брат княгині Інґіґерди Ранґвальд Ульвсон (з 1019 р.) і його син Ульф-Ейлів Ранґвальдсон (†1036/37).[5]

У «Сазі про Магнуса Доброго» скальди повідомили, що 1034 року норвезькі гевдінґи Ейнар Тамбарскельфір та Кальв Арнарсон прибули по нього до Ладоґи, звідки вислали гінців до Ярослава Мудрого у Гольмґарді. Після отримання листів безпеки вони прибули до князя та мали у нього авдієнцію.[6]

В ХІХV століттях — це фортеця й торговельно-ремісничий центр Новгородської республіки. Від 1478 року, після завоювання Москвою та підкорення Великого Новгороду, перебуває у складі Московського великого князівства. В 1704 році місто було перенесене Петром І до гирла річки Волхов (Нова Ладога).

Збереглись частина валу і кам'яної фортеці, церкви XII століття (в тому числі й церква Георгія) з фрагментами фресок, залишки житлових кварталів VIII–XII століть.

Музей і пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Староладозький музей-заповідник
  • Староладозька фортеця. Заснована варягами ще наприкінці IX ст. Руїнована пам'ятка оборонної архітектури XIIXVI ст. У фортеці знаходиться Георгіївська церква — церква домонгольської архітектури. Дерев'яна клітська церква Дмитра Солунського — 1901 р.
  • Микольський Староладозький монастир. Споруди XVIIXX ст. Собор Миколи Чудотворця збудований в 1640-х рр. на місці домонгольського храму початку XIII ст.
  • Церква Різдва Іоанна Предтечі колишнього Предтеченського монастиря — 1695 р.
  • Успенський Староладозький монастир (XIIXIX ст.). Успенська церква (1160-і рр.) — споруда домонгольської архітектури.
  • Олексіївська церква. 1833 р., класицизм.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Л. Войтович. Гольмґард… С. 43.
  2. див. Дирхам
  3. Л. Войтович. Гольмґард… С. 53.
  4. Л. Войтович. Гольмґард… С. 55.
  5. Л. Войтович. Гольмґард… С. 52.
  6. Там само. — С. 43.

Література[ред. | ред. код]

  • Л. Войтович. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 37-55. ISSN 0130-5247.
  • Географический энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1989. — С. 586. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]