Шкіль Андрій Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 42: Рядок 42:


=== Професійна кар'єра ===
=== Професійна кар'єра ===
Андрію було дванадцять, коли родина втратила батька. Мати багато працювала, йому вже тоді довелося ставати самостійною людиною. В цей час він багато читає. І, як і раніше, любить робити те, що заборонено — приміром, знайомитися з віршами «небажаного» в рамках шкільного курсу [[російська література|російської літератури]] [[Сергій Єсенін|Єсеніна]]. В цей же час він захоплюється спортом: у школі займається боротьбою, на зміну якій пізніше прийде [[дзюдо]]. Іще одна пристрасть Андрія — [[кіно]]. «Львівські кінотеатри були моєю Меккою», — зізнається він.
Андрію було дванадцять, коли родина втратила батька. Мати багато працювала, йому вже тоді довелося ставати самостійною людиною. Він багато читає. І, як і раніше, любить робити те, що заборонено — приміром, знайомитися з віршами «небажаного» в рамках шкільного курсу [[російська література|російської літератури]] [[Сергій Єсенін|Єсеніна]]. Захоплюється спортом: у школі займається боротьбою, на зміну якій пізніше прийде [[дзюдо]]. Іще одна пристрасть Андрія — [[кіно]]. «Львівські кінотеатри були моєю Меккою», — зізнається він.


У [[1981]] році Шкіль закінчив львівську середню школу № 1. З [[1981]]-го по [[1989]]-ий був студентом [[Львівський медичний інститут|Львівського медичного інституту]]. На якийсь час навчання довелося перервати, адже грошей на життя катастрофічно не вистачало, тож протягом [[1983]]–[[1984]] років він працює вантажником готової продукції виробничого об'єднання «Прогрес». Наступна сторінка в біографії — здобуття другої вищої освіти, журналістської, у [[Львівський університет|Львівському державному університеті імені Івана Франка]], одруження у [[1992]] році з Зоряною Гарбар.
У [[1981]] році Шкіль закінчив львівську середню школу № 1. З [[1981]]-го по [[1989]]-ий був студентом [[Львівський медичний інститут|Львівського медичного інституту]]. На якийсь час навчання довелося перервати, адже грошей на життя катастрофічно бракувало, тож протягом [[1983]]–[[1984]] років він працює вантажником готової продукції виробничого об'єднання «Прогрес». Наступна сторінка в біографії — здобуття другої вищої освіти, журналістської, у [[Львівський університет|Львівському державному університеті імені Івана Франка]], одруження у [[1992]] році з Зоряною Гарбар.


=== Політична кар'єра ===
=== Політична кар'єра ===

Версія за 23:28, 27 жовтня 2017

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шкіль.
Андрій Васильович Шкіль
Файл:Шкіль А.jpg
Народився 26 листопада 1963(1963-11-26) (60 років)
Львів, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Львів
Діяльність політик, журналіст
Alma mater Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького і ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов українська
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
 Медаль Захиснику Придністров'я
Сайт shkil.org
Україна Народний депутат України
4-го скликання
УНА-УНСО (БЮТ) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 — 12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012

Андрі́й Васи́льович Шкі́ль (нар. 26 листопада 1963(19631126), Львів, УРСР) — український політик і журналіст. Член партії ВО «Батьківщина», входить до політради. Народний депутат України 4, 5, 6 скликань. Колишній голова «УНА-УНСО», президент фонду Дмитра Донцова, президент «Фонду українсько-європейських ініціатив».

Біографія

Професійна кар'єра

Андрію було дванадцять, коли родина втратила батька. Мати багато працювала, йому вже тоді довелося ставати самостійною людиною. Він багато читає. І, як і раніше, любить робити те, що заборонено — приміром, знайомитися з віршами «небажаного» в рамках шкільного курсу російської літератури Єсеніна. Захоплюється спортом: у школі займається боротьбою, на зміну якій пізніше прийде дзюдо. Іще одна пристрасть Андрія — кіно. «Львівські кінотеатри були моєю Меккою», — зізнається він.

У 1981 році Шкіль закінчив львівську середню школу № 1. З 1981-го по 1989-ий був студентом Львівського медичного інституту. На якийсь час навчання довелося перервати, адже грошей на життя катастрофічно бракувало, тож протягом 1983–1984 років він працює вантажником готової продукції виробничого об'єднання «Прогрес». Наступна сторінка в біографії — здобуття другої вищої освіти, журналістської, у Львівському державному університеті імені Івана Франка, одруження у 1992 році з Зоряною Гарбар.

Політична кар'єра

19 серпня 1991 року Шкіль разом з однодумцями розробляє у своїй львівській квартирі план захисту Львова від радянських танків.[джерело?] Пізніше з цього наміру самому боронити власну державу, ідею і мету народиться УНСО — Українська народна самооборона.[джерело?]

Втім, ще й до 1991-го Андрій Шкіль втягується у вир політичного життя. Він бере активну участь у творенні Спілки націоналістичної української молоді (СНУМ), яка потім переросте в Українську міжпартійну асамблею (УМА), а ще згодом — в Українську національну асамблею (УНА).

У той же час 90-ті роки були для нього надзвичайно плідні як для журналіста (був головним редактором львівської газети УНА-УНСО "Голос нації" та керівником Інформаційного агенства "УНА-Захід", в яких тісно співпрацював з українським філософом Олегом Гуцуляком).

Андрій Шкіль (крайній зліва) під час акції «Україна без Кучми»

Після подій Україна без Кучми 9 березня 2001 року Шкіль потрапляє за ґрати за звинуваченням «в організації масових безпорядків» (саме так СБУ, в чиєму провадженні знаходилась справа, охрестила протестні антикучмівські виступи опозиції). Його тюремні ходіння по муках включають дев'ять місяців одиночного ув'язнення в слідчому ізоляторі СБУ та ще чотири місяці в Лук'янівському СІЗО.

Під час затримання в одному з міліцейських райвідділів Шкіля піддають тортурам — за ґрати він потрапляє вже з надзвичайно тяжкими травмами голови і хребта. Протестуючи проти закритості судового процесу, Шкіль разом з іншими обвинуваченими розпочинає голодування. Без їжі йому вдається протриматись 39 діб, однак цей протест мало не стає для нього останнім — у стані коми Шкіль потрапляє до тюремного шпиталю.

31 березня 2002 року за політв'язня Андрія Шкіля віддають голоси 34150 виборців 121-го Городоцького округу. Перемога Шкіля на тодішніх парламентських виборах супроводжується ще й його значним відривом від суперників — представників партії «За Єдину Україну!» та «Нашої України». Тим часом владу в УНА-УНСО перебирають спеціально заангажовані для цієї місії особи, що призводить до її розламу на багато дрібних відгалужень, а відтак — до повного руйнування. Шкіль-парламентарій входить у 2002-му до опозиційної фракції «Блок Юлії Тимошенко», стає членом партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і обирається до складу її політради. Був головою підкомітету з питань підготовки законопроектів Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Активно долучався до масштабних протестних акцій «Повстань, Україно!» у 2002—2003 рр.

На парламентських виборах 2006 року Андрій Шкіль займає тринадцяту позицію у виборчому списку «Блоку Юлії Тимошенко», вдруге стає народним депутатом України. Заступник голови Комітету у закордонних справах. 12 червня 2007 року достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної ради.

На дострокових Парламентських виборах в Україні 2007 року Андрій Шкіль займає чотирнадцяту позицію у виборчому списку «Блоку Юлії Тимошенко», стає народним депутатом України втретє. Голова підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету у закордонних справах та член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.

У 2010 році став жертводавцем будівництва меморіалу «Борцям за волю України» у селі Зміївка на Херсонщині.[4]

Голова Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї НАТО.

Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Тунісом, Малайзією, Бразилією, Хорватією, Францією, Панамою.

Інше

Мати Марія Василівна (1930) — головний інженер МК-21, пенсіонер. Дружина Зоряна Зіновіївна (1968) — художник-модельєр.

Володіє українською, польською, російською французькою та англійською мовами. Захоплюється тенісом, хокеєм, класичною музикою.

Відзнаки і нагороди

Примітки

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ На Херсонщині з'явився меморіал «Борцям за волю України». Український Херсон. — 24 серпня 2010
  5. ↑ Указ Президента України № 578/2006 від 26 червня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України»

Посилання

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2013)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шкіль_Андрій_Васильович&oldid=21332258