Київська гавань: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Створена сторінка: '''Київська гавань''' розрашована на правому березі Дніпра в межах міста Київ.... |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Близько [[1712]] року в косі між Почайною та Дніпром прямо до «Притики» було прокопано судноплавний [[Канал (гідротехніка)|канал]], що мав скоротити шлях [[судно|суден]] навкруги цієї коси. Згодом цей канал розмило, і піщану косу врешті-решт було знесено Дніпром під час [[повінь|повені]] [[1829]] року. |
Близько [[1712]] року в косі між Почайною та Дніпром прямо до «Притики» було прокопано судноплавний [[Канал (гідротехніка)|канал]], що мав скоротити шлях [[судно|суден]] навкруги цієї коси. Згодом цей канал розмило, і піщану косу врешті-решт було знесено Дніпром під час [[повінь|повені]] [[1829]] року. |
||
У листопаді [[1896]] року [[Київська міська дума|Міською думою]] і правлінням Київського округу шляхів сполучення було прийнято рішення організувати в Олександрівській гавані пароплавні ремонтні майстерні та елінги (нині - «[[Київський суднобудівно-судноремонтний завод]]» ). |
|||
У [[1897]]-[[1899]] роках за [[проект]]ом [[інженер]]а [[Максимович Микола Іванович|Миколи Максимовича]] в середній частині [[русло|русла]] Почайни, що тоді являла собою невелику [[затока|затоку]], було проведено масштабні гідротехнічні роботи з влаштування нової гавані Київського річкового [[порт]]у. Її [[довжина]] сягала двох [[кілометр]]ів, [[ширина]] - від 180 до 240 [[метр]]ів. |
У [[1897]]-[[1899]] роках за [[проект]]ом [[інженер]]а [[Максимович Микола Іванович|Миколи Максимовича]] в середній частині [[русло|русла]] Почайни, що тоді являла собою невелику [[затока|затоку]], було проведено масштабні гідротехнічні роботи з влаштування нової гавані Київського річкового [[порт]]у. Її [[довжина]] сягала двох [[кілометр]]ів, [[ширина]] - від 180 до 240 [[метр]]ів. |
||
Версія за 18:53, 12 січня 2018
Київська гавань розрашована на правому березі Дніпра в межах міста Київ. Обмежена сучасними вулицями Набережно-Хрещатицька, Набережно-Лугова, Електриків та Рибальським островом.
Історія
За часів Київської Русі за гавань Києву правило гирло річки Почайна, яка тоді протікала поруч зі Старокиївською горою паралельно Дніпру, відокремлювалася від нього піщаною косою, і зливалася з Дніпром нижче урочища Хрещатик. У гирлі Почайни було влаштовано дерев'яні кліті, до яких причалювали («притикали») баржі, тому це місце називали «Притика». Пристань була однією з найважливіших на водному шляху «з варяг у греки».
Близько 1712 року в косі між Почайною та Дніпром прямо до «Притики» було прокопано судноплавний канал, що мав скоротити шлях суден навкруги цієї коси. Згодом цей канал розмило, і піщану косу врешті-решт було знесено Дніпром під час повені 1829 року.
У листопаді 1896 року Міською думою і правлінням Київського округу шляхів сполучення було прийнято рішення організувати в Олександрівській гавані пароплавні ремонтні майстерні та елінги (нині - «Київський суднобудівно-судноремонтний завод» ).
У 1897-1899 роках за проектом інженера Миколи Максимовича в середній частині русла Почайни, що тоді являла собою невелику затоку, було проведено масштабні гідротехнічні роботи з влаштування нової гавані Київського річкового порту. Її довжина сягала двох кілометрів, ширина - від 180 до 240 метрів.
У радянські часи почалося розширення Гавані в бік Оболоні. Було підсипано та укріплено береги Рибальського острова. Наприкінці 1930-х років було реконструйовано верфі заводу «Кузня на Рибальському» (тодішня назва - «Ленінська кузня»).
23 вересня 1963 року через Гавань було відкрито Рибальський вантовий міст, котрий забезпечив прямий автомобільний і пішохідний рух між Рибальським островом і Подолом. Через аварійний стан конструкцій цього мосту на початку 1990-х років ним було припинено автомобільний рух, а 2 лютого 2009 року Рибальський вантовий міст було взагалі закрито.
Сучасність
Протягом 2005-2010 років у місці, де Гавань сполучається з Дніпром, було споруджено новий Гаванський міст, що з'єднує Набережно-Хрещатицьку вулицю з Набережно-Рибальською дорогою.
Джерела
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
 | Ця стаття в процесі редагування користувачем Sergklim певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Sergklim (внесок, журнали) о 18:53 UTC (3323842 хвилини тому). |