Щоголів Яків Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Viiictorrr перейменував сторінку з Щоголев Яків Іванович на Щоголів Яків Іванович поверх перенаправлення: джерела переважають з таким написанням
мНемає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 1: Рядок 1:
{{Письменник
{{Письменник
| bgcolour
| bgcolour
| Ім'я = Щоголев Яків Іванович
| Ім'я = Щоголів Яків Іванович
| Оригінал імені =
| Оригінал імені =
| Фото = Щоголів Я.jpg
| Фото = Щоголів Я.jpg
Рядок 16: Рядок 16:
{{Othernames|Щоголев}}
{{Othernames|Щоголев}}


'''Я́ків Іванович Що́голев''' ({{ДН|5|11|1824|24|10}}, [[Охтирка]] — {{ДС|8|6|1898|27|5}}) — український [[поет]], представник [[Український романтизм|українського романтизму]]. Твори поета після його смерті неодноразово видавали за підписом ''Щоголів'', хоча він категорично забороняв це.
'''Я́ків Іванович Що́голів''', також ''Щоглів'', ''Щоголев'' ({{ДН|5|11|1824|24|10}}, [[Охтирка]] — {{ДС|8|6|1898|27|5}}) — український [[поет]], представник [[Український романтизм|українського романтизму]].


== Біографія ==
== Біографія ==
Рядок 25: Рядок 25:
Навчався в Охтирській повітовій школі, закінчив [[Харківський національний університет імені Василя Каразіна|Харківський університет]] (1848) і працював у різних установах канцеляристом. Друкуватися почав з [[1840]] року в «Литературной газете», «Отечественных записках», [[альманах|альманасі]] «Молодик». Далі поетична творчість Щоголева тривала зі значними перервами. У 1883 році вийшла збірка поезій «Ворскло», у 1898 — «Слобожанщина». Головним джерелом творчого [[натхнення]] автора була поезія Тараса Шевченка і фольклор («Неволя», «Могила» та ін.).
Навчався в Охтирській повітовій школі, закінчив [[Харківський національний університет імені Василя Каразіна|Харківський університет]] (1848) і працював у різних установах канцеляристом. Друкуватися почав з [[1840]] року в «Литературной газете», «Отечественных записках», [[альманах|альманасі]] «Молодик». Далі поетична творчість Щоголева тривала зі значними перервами. У 1883 році вийшла збірка поезій «Ворскло», у 1898 — «Слобожанщина». Головним джерелом творчого [[натхнення]] автора була поезія Тараса Шевченка і фольклор («Неволя», «Могила» та ін.).


Яків Щоголев, якого звуть «спізненим романтиком», оспівував у поезіях давні часи, давній побут, красу природи (зокрема тієї, якої не торкалася людська рука).
Яків Щоголів, якого звуть «спізненим романтиком», оспівував у поезіях давні часи, давній побут, красу природи (зокрема тієї, якої не торкалася людська рука).


У віршах Щоголев часто тужить за своїми дитячими літами, які щасливо провів під оком дбайливої, ніжної матері. Краса рідних краєвидів — недалекий степ, водяні млини, пасіки, ріка Ворскла — все це чаром поезії овівало ніжну душу хлопчини й відбилося згодом у його поетичних творах.
У віршах Щоголів часто тужить за своїми дитячими літами, які щасливо провів під оком дбайливої, ніжної матері. Краса рідних краєвидів — недалекий степ, водяні млини, пасіки, ріка Ворскла — все це чаром поезії овівало ніжну душу хлопчини й відбилося згодом у його поетичних творах.


Уже під час гімназійного навчання у Харкові він помістив в альманаху «Молодик» (1843—1844) свої перші вірші. Але суворий відгук російського критика Віссаріона Бєлінського став причиною того, що Щоголев спалив свої ще не друковані твори й замовк на тривалий час. Під час університетських студій Яків Щоголев зблизився із професорами Метлинським, Срезневським й Костомаровим, які мали великий вплив на його світогляд. Під впливом Метлинського, що розбудив у нього тугу за минулим України, поет почав знову писати. Ці нові поезії з'явилися в Кулішевій «[[Хата (альманах)|Хаті]]» (1860). Крім того, він користувався підтримкою ректора Харківського університету П. Гулака -Артемовського, встановив зв'язки з поетами - романтиками М. Петренком, А. Чужбинським, з діячами Харківської "громади" -
Уже під час гімназійного навчання у Харкові він помістив в альманаху «Молодик» (1843—1844) свої перші вірші. Але суворий відгук російського критика Віссаріона Бєлінського став причиною того, що Щоголів спалив свої ще не друковані твори й замовк на тривалий час. Під час університетських студій Яків Щоголів зблизився із професорами Метлинським, Срезневським й Костомаровим, які мали великий вплив на його світогляд. Під впливом Метлинського, що розбудив у нього тугу за минулим України, поет почав знову писати. Ці нові поезії з'явилися в Кулішевій «[[Хата (альманах)|Хаті]]» (1860). Крім того, він користувався підтримкою ректора Харківського університету П. Гулака -Артемовського, встановив зв'язки з поетами - романтиками М. Петренком, А. Чужбинським, з діячами Харківської "громади" -


В. Гнилосировим, О. Потебнею, А. Шимановим, дружив з композитором М. Лисенком.
В. Гнилосировим, О. Потебнею, А. Шимановим, дружив з композитором М. Лисенком.


Після закінчення університету Яків Щоголев вступив на державну службу в канцелярії губернатора, але згодом залишив її і проживав у тісному родинному колі, далеко від світового гомону. Багато уваги приділяв сім'ї, дбав про виховання дітей, які тонко розуміли поезію, заохочували батька до творчості.
Після закінчення університету Яків Щоголів вступив на державну службу в канцелярії губернатора, але згодом залишив її і проживав у тісному родинному колі, далеко від світового гомону. Багато уваги приділяв сім'ї, дбав про виховання дітей, які тонко розуміли поезію, заохочували батька до творчості.


У 1883 році він видав збірку поезій «Ворскла»; а 1898 року, у день його похорону, вийшла збірка «Слобожанщина».
У 1883 році він видав збірку поезій «Ворскла»; а 1898 року, у день його похорону, вийшла збірка «Слобожанщина».


Поезія Щоголева багата різноманітними мотивами. Є в нього багато віршів, у яких поет опирається на народні вірування у відьом, вовкулаків, лоскотарочку, у квіт папороті («Климентові млини», «На полюванні», «Ніч під Івана Купала», «Рибалки», «Вовкулака», «Лоскотарочка»). Вони стилізовані на взірець народних пісень. У деяких творах («Ткач», «Кравець», «Мірошник») Щоголев оспівував ремісницький побут та ремісницьку працю.
Поезія Щоголева багата різноманітними мотивами. Є в нього багато віршів, у яких поет опирається на народні вірування у відьом, вовкулаків, лоскотарочку, у квіт папороті («Климентові млини», «На полюванні», «Ніч під Івана Купала», «Рибалки», «Вовкулака», «Лоскотарочка»). Вони стилізовані на взірець народних пісень. У деяких творах («Ткач», «Кравець», «Мірошник») Щоголів оспівував ремісницький побут та ремісницьку працю.


У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.
У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.
Рядок 48: Рядок 48:
||video4=[https://www.youtube.com/watch?v=_os-NAuP_Rc Іван Лузан (Сонцесвіт)_Косарі (2 бер. 2010 р.)]
||video4=[https://www.youtube.com/watch?v=_os-NAuP_Rc Іван Лузан (Сонцесвіт)_Косарі (2 бер. 2010 р.)]
}}
}}
Щоголев був одним з представників Харківської школи [[романтизм|романтиків]], і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого [[Україна|України]], насамперед [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]] й [[козак|козаччини]] («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щоголева перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі [[вірш]]і Щоголева позначені соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні видання творів Щоголева: «Твори. Повний збірник» (X. [[1919]]), «Поезії» (К. [[1926]]), «Твори», І — II ([[1930]]), «Поезії» (К. [[1958]]), «Твори» (К. [[1961]]).
Щоголів був одним з представників Харківської школи [[романтизм|романтиків]], і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого [[Україна|України]], насамперед [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]] й [[козак|козаччини]] («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щоголіва перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі [[вірш]]і Щоголева позначені соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні видання творів Щоголева: «Твори. Повний збірник» (X. [[1919]]), «Поезії» (К. [[1926]]), «Твори», І — II ([[1930]]), «Поезії» (К. [[1958]]), «Твори» (К. [[1961]]).


== Література для дітей ==
== Література для дітей ==
Яків Щоголев написав для дітей багато поетичних творів. Найперший вірш, який варто згадати – це «Осінь». Тут йдеться не тільки про пору року, а й у підтексті про осінній період людського життя. Щоголев наголошує на тому, що людське життя не має таких чітких циклів, воно може зупинитися будь-якої хвилини. Не менш популярними були і є вірші, в яких поет малює українську природу. «Завірюха», «Листопад», «Степ» – це справжні перлини пейзажної лірики. У своїх пейзажних поезіях Яків Щоголев зумів засобами слова передати звукові, кольорові, дотикові відчуття, виступив знавцем та любителем рідної української природи, із глибокою повагою та зачаруванням постають у його поезіях образи рослин, птахів та звірів. Природу Я. Щоголев називає цікавою книгою, з неї багато дечого можна навчитись і дорослому, і дитині. Промовистий такий факт з його життя. Продавши через
Яків Щоголів написав для дітей багато поетичних творів. Найперший вірш, який варто згадати – це «Осінь». Тут йдеться не тільки про пору року, а й у підтексті про осінній період людського життя. Щоголів наголошує на тому, що людське життя не має таких чітких циклів, воно може зупинитися будь-якої хвилини. Не менш популярними були і є вірші, в яких поет малює українську природу. «Завірюха», «Листопад», «Степ» – це справжні перлини пейзажної лірики. У своїх пейзажних поезіях Яків Щоголів зумів засобами слова передати звукові, кольорові, дотикові відчуття, виступив знавцем та любителем рідної української природи, із глибокою повагою та зачаруванням постають у його поезіях образи рослин, птахів та звірів. Природу Я. Щоголів називає цікавою книгою, з неї багато дечого можна навчитись і дорослому, і дитині. Промовистий такий факт з його життя. Продавши через
економічну скруту власний будинок у Харкові, не тільки не сумує, а навпаки, радіє, що тепер зможе бути ближче до природи.<p>Яскравим прикладом лірики для дитячої категорії можна згадати вірш «Тестамент» (Заповіт), в якому автор звертається до дітей із закликами: ''«Вчіться, діти: мудра книжка / Скаже вам'' чогось багато / З того, що колись другими І посіяно, й пожато.»; «Йдіть на гори, тихий берег, / В гай, зеленую діброву / Там ви вчуєте щось друге, Інші річі, іншу мову.»; «Перед Сильним не згинайтесь;/ Хто ж на землю впав без сили, Щоб того нагодували, Щоб того ви напоїли!»''.''</p><p>Письменник в цьому вірші намагається виховувати дітей, які любили б книжки, любили б рідну країну, можна сказати, що цей вірш – своєрідний заповіт формування людських якостей. </p><p>Добре знаючи психологію і запити дітей, він пише ряд майстерних поезій про їхнє життя, таких, як «Вівчарик», «Чередничка», «Півень, «Захистя». У характеристиці персонажів поезій «Вівчарик» і «Чередничка» визначальним постає переживання ними свого сирітства. Відмінним є спосіб розкриття: опис зовнішніх проявів внутрішнього стану хлопчика, який спостерігає за лебідкою з пташенятами, –  у першому випадку, монолог скарга дівчинки-сирітки – у другому. Не може не зачепити трагічні історії діток, які залишилися одні у всьому світі.</p>Таким чином, усі його поезії наповнені великою любов’ю до рідного краю, вони поширюють кругозір, навчають любити природу, свою батьківщину, чаруватися красою рідної пісні і мови.
економічну скруту власний будинок у Харкові, не тільки не сумує, а навпаки, радіє, що тепер зможе бути ближче до природи.<p>Яскравим прикладом лірики для дитячої категорії можна згадати вірш «Тестамент» (Заповіт), в якому автор звертається до дітей із закликами: ''«Вчіться, діти: мудра книжка / Скаже вам'' чогось багато / З того, що колись другими І посіяно, й пожато.»; «Йдіть на гори, тихий берег, / В гай, зеленую діброву / Там ви вчуєте щось друге, Інші річі, іншу мову.»; «Перед Сильним не згинайтесь;/ Хто ж на землю впав без сили, Щоб того нагодували, Щоб того ви напоїли!»''.''</p><p>Письменник в цьому вірші намагається виховувати дітей, які любили б книжки, любили б рідну країну, можна сказати, що цей вірш – своєрідний заповіт формування людських якостей. </p><p>Добре знаючи психологію і запити дітей, він пише ряд майстерних поезій про їхнє життя, таких, як «Вівчарик», «Чередничка», «Півень, «Захистя». У характеристиці персонажів поезій «Вівчарик» і «Чередничка» визначальним постає переживання ними свого сирітства. Відмінним є спосіб розкриття: опис зовнішніх проявів внутрішнього стану хлопчика, який спостерігає за лебідкою з пташенятами, –  у першому випадку, монолог скарга дівчинки-сирітки – у другому. Не може не зачепити трагічні історії діток, які залишилися одні у всьому світі.</p>Таким чином, усі його поезії наповнені великою любов’ю до рідного краю, вони поширюють кругозір, навчають любити природу, свою батьківщину, чаруватися красою рідної пісні і мови.


Рядок 62: Рядок 62:
=== Література ===
=== Література ===
{{Вікіпосилання
{{Вікіпосилання
|Тема = Яків Щоголев
|Тема = Яків Щоголів
|Портал =
|Портал =
|Портал-зображення =
|Портал-зображення =
Рядок 71: Рядок 71:
|Вікісловник =
|Вікісловник =
|Вікіпідручник =
|Вікіпідручник =
|Вікіцитати = Щоголев Яків Іванович
|Вікіцитати = Щоголів Яків Іванович
|Вікіджерела = Щоголев Яків Іванович
|Вікіджерела = Щоголів Яків Іванович
|Віківиди =
|Віківиди =
|Вікіновини =
|Вікіновини =

Версія за 07:02, 7 червня 2019

Щоголів Яків Іванович
Народився 5 листопада 1824(1824-11-05)
Охтирка
Помер 8 червня 1898(1898-06-08) (73 роки)
Харків, Російська імперія[1][2]
Країна  Російська імперія
Діяльність поет
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
CMNS: Щоголів Яків Іванович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щоголев.

Я́ків Іванович Що́голів, також Щоглів, Щоголев (24 жовтня (5 листопада) 1824(18241105), Охтирка — 27 травня (8 червня) 1898) — український поет, представник українського романтизму.

Біографія

Народився 5 листопада 1824 року в Охтирці, Харківська губернія. Походив із давнього дворянського роду. Іван Петрович та Олександра Петрівна, батьки поета, як і більшість охтирців, жили тихим узвичаєним життям із дотриманням релігійних і народних звичаїв. Дід був священиком. Родина жила у скромних достатках. Батько мав власний дерев'яний будиночок і десять десятин землі, був дрібним урядовцем, але по службі просунувся невисоко.

У 1832—1835 роках Яків учився у трикласному повітовому училищі в рідному місті, потім вступив до Першої харківської гімназії. Саме там він захопився художньою літературою, читав твори В. Скотта, М. Гоголя.

Навчався в Охтирській повітовій школі, закінчив Харківський університет (1848) і працював у різних установах канцеляристом. Друкуватися почав з 1840 року в «Литературной газете», «Отечественных записках», альманасі «Молодик». Далі поетична творчість Щоголева тривала зі значними перервами. У 1883 році вийшла збірка поезій «Ворскло», у 1898 — «Слобожанщина». Головним джерелом творчого натхнення автора була поезія Тараса Шевченка і фольклор («Неволя», «Могила» та ін.).

Яків Щоголів, якого звуть «спізненим романтиком», оспівував у поезіях давні часи, давній побут, красу природи (зокрема тієї, якої не торкалася людська рука).

У віршах Щоголів часто тужить за своїми дитячими літами, які щасливо провів під оком дбайливої, ніжної матері. Краса рідних краєвидів — недалекий степ, водяні млини, пасіки, ріка Ворскла — все це чаром поезії овівало ніжну душу хлопчини й відбилося згодом у його поетичних творах.

Уже під час гімназійного навчання у Харкові він помістив в альманаху «Молодик» (1843—1844) свої перші вірші. Але суворий відгук російського критика Віссаріона Бєлінського став причиною того, що Щоголів спалив свої ще не друковані твори й замовк на тривалий час. Під час університетських студій Яків Щоголів зблизився із професорами Метлинським, Срезневським й Костомаровим, які мали великий вплив на його світогляд. Під впливом Метлинського, що розбудив у нього тугу за минулим України, поет почав знову писати. Ці нові поезії з'явилися в Кулішевій «Хаті» (1860). Крім того, він користувався підтримкою ректора Харківського університету П. Гулака -Артемовського, встановив зв'язки з поетами - романтиками М. Петренком, А. Чужбинським, з діячами Харківської "громади" -

В. Гнилосировим, О. Потебнею, А. Шимановим, дружив з композитором М. Лисенком.

Після закінчення університету Яків Щоголів вступив на державну службу в канцелярії губернатора, але згодом залишив її і проживав у тісному родинному колі, далеко від світового гомону. Багато уваги приділяв сім'ї, дбав про виховання дітей, які тонко розуміли поезію, заохочували батька до творчості.

У 1883 році він видав збірку поезій «Ворскла»; а 1898 року, у день його похорону, вийшла збірка «Слобожанщина».

Поезія Щоголева багата різноманітними мотивами. Є в нього багато віршів, у яких поет опирається на народні вірування у відьом, вовкулаків, лоскотарочку, у квіт папороті («Климентові млини», «На полюванні», «Ніч під Івана Купала», «Рибалки», «Вовкулака», «Лоскотарочка»). Вони стилізовані на взірець народних пісень. У деяких творах («Ткач», «Кравець», «Мірошник») Щоголів оспівував ремісницький побут та ремісницьку працю.

У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.

Творчий доробок

Зовнішні відеофайли
Гей, була в мене коняка - cossack song (9 груд. 2010 р.)
Зимовий ранок - Яків Щоголів (25 лют. 2013 р.)
Яків Щоголів Листопад (12 бер. 2013 р.)
Іван Лузан (Сонцесвіт)_Косарі (2 бер. 2010 р.)

Щоголів був одним з представників Харківської школи романтиків, і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого України, насамперед Запорізької Січі й козаччини («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щоголіва перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі вірші Щоголева позначені соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні видання творів Щоголева: «Твори. Повний збірник» (X. 1919), «Поезії» (К. 1926), «Твори», І — II (1930), «Поезії» (К. 1958), «Твори» (К. 1961).

Література для дітей

Яків Щоголів написав для дітей багато поетичних творів. Найперший вірш, який варто згадати – це «Осінь». Тут йдеться не тільки про пору року, а й у підтексті про осінній період людського життя. Щоголів наголошує на тому, що людське життя не має таких чітких циклів, воно може зупинитися будь-якої хвилини. Не менш популярними були і є вірші, в яких поет малює українську природу. «Завірюха», «Листопад», «Степ» – це справжні перлини пейзажної лірики. У своїх пейзажних поезіях Яків Щоголів зумів засобами слова передати звукові, кольорові, дотикові відчуття, виступив знавцем та любителем рідної української природи, із глибокою повагою та зачаруванням постають у його поезіях образи рослин, птахів та звірів. Природу Я. Щоголів називає цікавою книгою, з неї багато дечого можна навчитись і дорослому, і дитині. Промовистий такий факт з його життя. Продавши через

економічну скруту власний будинок у Харкові, не тільки не сумує, а навпаки, радіє, що тепер зможе бути ближче до природи.

Яскравим прикладом лірики для дитячої категорії можна згадати вірш «Тестамент» (Заповіт), в якому автор звертається до дітей із закликами: «Вчіться, діти: мудра книжка / Скаже вам чогось багато / З того, що колись другими І посіяно, й пожато.»; «Йдіть на гори, тихий берег, / В гай, зеленую діброву / Там ви вчуєте щось друге, Інші річі, іншу мову.»; «Перед Сильним не згинайтесь;/ Хто ж на землю впав без сили, Щоб того нагодували, Щоб того ви напоїли!».

Письменник в цьому вірші намагається виховувати дітей, які любили б книжки, любили б рідну країну, можна сказати, що цей вірш – своєрідний заповіт формування людських якостей.

Добре знаючи психологію і запити дітей, він пише ряд майстерних поезій про їхнє життя, таких, як «Вівчарик», «Чередничка», «Півень, «Захистя». У характеристиці персонажів поезій «Вівчарик» і «Чередничка» визначальним постає переживання ними свого сирітства. Відмінним є спосіб розкриття: опис зовнішніх проявів внутрішнього стану хлопчика, який спостерігає за лебідкою з пташенятами, –  у першому випадку, монолог скарга дівчинки-сирітки – у другому. Не може не зачепити трагічні історії діток, які залишилися одні у всьому світі.

Таким чином, усі його поезії наповнені великою любов’ю до рідного краю, вони поширюють кругозір, навчають любити природу, свою батьківщину, чаруватися красою рідної пісні і мови.

Вшанування пам'яті

В Охтирці існує провулок Якова Щоголева[3].

Джерела та література

Література

Яків Щоголів
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Яків Щоголів у Вікісховищі?
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Каспрук А. Яків Щоголів. Нарис життя і творчості. — К., 1958.
  • Каспрук А. Талановитий майстер поетичного слова. Про Я. Щоголева. Літературно-критичний нарис // Яків Щоголів. Поезії. — Київ: Радянський письменник, 1958. — С. 3-52.
  • Білецький О. До розуміння творчості Я. Щоголева // Від давнини до сучасности, І. — К., 1960;
  • Волинський П. Яків Щоголев. У кн. Матеріали до вивчення іст. укр. літератури, III. — К., 1960.
  • Погрібний А. Г. Яків Щоголев. Нарис життя і творчості. — К.: Дніпро, 1986. — 166 с. (Літературний портрет).
  • Навчальний посібник з харківщинознавства
  • Стаття з Української радянської енциклопедії

Ресурси

S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.

Примітки

  1. ↑ Каспрук А. А. Щоголев // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 8.
  2. ↑ Щоголев Яков Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ [1]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щоголів_Яків_Іванович&oldid=25362927