Бурлак (робітник): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
уточнення, вікіфікація, доповнення
доповнення, уточнення, джерела
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Ilia Efimovich Repin (1844-1930) - Volga Boatmen (1870-1873).jpg|thumb|344x344px|Картина, [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]]. «[[Бурлаки на Волзі]]», [[1870]]—[[1873]].]]
[[Файл:Ilia Efimovich Repin (1844-1930) - Volga Boatmen (1870-1873).jpg|thumb|344x344px|Картина, [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]]. «[[Бурлаки на Волзі (картина)|Бурлаки на Волзі]]», [[1870]]—[[1873]].]]
{{Otheruses}}
{{Otheruses}}
{{пишу}}
{{пишу}}
'''Бурла́к'''&nbsp;— найманий робітник у Росії XVI&nbsp;— початку XX століть, що в складі артілі тягнув линвою (бичовою) річкове судно вгору проти течії. У «Словнику Брокгауза і Єфрона» зазначається, що «бурлаками» називали всіх селян-заробітчан, але найчастіше саме тих, хто працював на річкових суднах<ref name="ЕСБЕ">{{ВТ-ЕСБЕ|Бурлак}}</ref>.
'''Бурла́к'''&nbsp;— найманий робітник у Росії XVI&nbsp;— початку XX століть, що в складі артілі тягнув линвою (бичовою) річкове судно вгору проти течії.

== Назва ==
У «Словнику Брокгауза і Єфрона» зазначається, що «бурлаками» називали всіх селян-заробітчан, але найчастіше саме тих, хто працював на річкових суднах<ref name="ЕСБЕ">{{ВТ-ЕСБЕ|Бурлак}}</ref>. У Словнику Даля наводяться такі значення слова «бурлак, бурлака»: ''«крестьянин, идущий в чужбину на заработки, особ. на речные суда», «неженатый, холостой, одинокий», «бездомок, шатун, побродяга», «буйный, своевольный, грубый, дикий»''<ref>{{ВТ-ТСД|Бурлака}}</ref>. У «[[Словарь української мови|Словарі української мови]]» Б.&nbsp;Д.&nbsp;Грінченка «бурлак» наводиться як варіант слова «бурлака» і тлумачиться як «бобиль, бездомна людина, робітник удалині від батьківщини» чи «парубок, неодружений»<ref>{{Грінченко|Бурлак|3822-burlak.html#show_point}}</ref>.


== Історія ==
== Історія ==
У Московській державі бурлаки з'явилися наприкінці XVI&nbsp;— початку XVII століть. Основну масу бурлаків становили кріпаки-втікачі та кріпаки, відпущені поміщиками на заробітки («під оброк»). Широке використання бурлацької тяги було зумовлене зростанням обсягів річкового транспорту при недосконалості технічних засобів.
У Московській державі бурлаки з'явилися наприкінці XVI&nbsp;— початку XVII століть. Основну масу бурлаків становили кріпаки-втікачі та кріпаки, відпущені поміщиками на заробітки («під оброк»). Широке використання бурлацької тяги було зумовлене зростанням обсягів річкового транспорту при недосконалості технічних засобів.


Головними районами бурлацтва були Волзький і Дніпровський водні шляхи, всеросійською «столицею» бурлаків був [[Рибінськ]] на Волзі. Серед бурлаків розрізнялися ''корінні'', які були взяті на весь шлях із завдатком, і ''додаткові'', найняті тимчасово, без строку і без завдатків<ref name="ЕСБЕ"/>. У XVIII—XIX століттях основним типом судна, на якому використовувалася бурлацька тяга, була [[розшива]]. Бурлаки зазвичай об'єднувалися в артілі, з чітким розподілом обов'язків. Типовими спеціалізаціями були такі: ''старший водолив'' (відповідав за підмочку товару й виконував обов'язки [[тесляр]]а), ''лоцман'', ''шишка'' (був передовим у лямці), двоє ''косних'' (при плаванні на судні були зобов'язані лазити на щоглу, а при тязі&nbsp;— розпутувати линву і відчіпляти її від перешкод)<ref name="ЕСБЕ"/>. ''Линва'' чи ''бичова́'' ({{lang-ru|бечева}}) мала довжину близько 100 [[сажень|сажнів]] (210 м) і товщину 3 [[дюйм]]и (7,5 см). Бичова кріпилася до розшиви таким чином, щоб кут її напрямку і діаметральної площини судна був якомога меншим (гострим), оскільки в такому разі докладане фізичне зусилля використовувалося найбільш повно. На вільному її кінці кріпилися ''бурлацькі лямки''&nbsp;— шкіряні петлі з ременя довжиною 1 сажень (бл. 210 см) і шириною 4 [[вершк|вершоки]] (бл. 18 см).
Головними районами бурлацтва були Волзький і Дніпровський водні шляхи, всеросійською «столицею» бурлаків був [[Рибінськ]] на Волзі. Серед бурлаків розрізнялися ''корінні'', які були взяті на весь шлях із завдатком, і ''додаткові'', найняті тимчасово, без строку і без завдатків<ref name="ЕСБЕ"/>. У XVIII—XIX століттях основним типом судна, на якому використовувалася бурлацька тяга, була [[розшива]]. Бурлаки зазвичай об'єднувалися в артілі, з чітким розподілом обов'язків. Типовими спеціалізаціями були такі: ''старший водолив'' (відповідав за підмочку товару й виконував обов'язки [[тесляр]]а), ''лоцман'', ''шишка'' (був передовим у лямці), двоє ''косних'' (при плаванні на судні були зобов'язані лазити на щоглу, а при тязі&nbsp;— розпутувати линву і відчіпляти її від перешкод)<ref name="ЕСБЕ"/>. ''Линва'' чи ''бичова́''<ref>{{СУМ-11|Бичова}}</ref> ({{lang-ru|бечева}}) мала довжину близько 100 [[сажень|сажнів]] (210 м) і товщину 3 [[дюйм]]и (7,5 см). Бичова кріпилася до розшиви таким чином, щоб кут її напрямку і діаметральної площини судна був якомога меншим (гострим), оскільки в такому разі докладане фізичне зусилля використовувалося найбільш повно. На вільному її кінці кріпилися ''бурлацькі лямки''&nbsp;— шкіряні петлі з ременя довжиною 1 сажень (бл. 210 см) і шириною 4 [[вершок|вершки]] (бл. 18 см)<ref>[http://www.emomi.com/situations/volokhov/burlaki.htm С.&nbsp;А.&nbsp;Волохов. Тяжело ли было бурлакам?]</ref>.


Розвиток [[пароплав]]ства призводив до поступового занепаду бурлацтва, але вона продовжувала використовуватися й на початку XX століття. У СРСР бурлацька тяга була заборонена 1929 році постановою [[Народний комісаріат шляхів сполучення|НКШС]], у підпорядкуванні якого до 1931 року перебував річковий транспорт.
Розвиток [[пароплав]]ства призводив до поступового занепаду бурлацтва, але вона продовжувала використовуватися й на початку XX століття. У СРСР бурлацька тяга була заборонена 1929 році постановою [[Народний комісаріат шляхів сполучення|НКШС]], у підпорядкуванні якого до 1931 року перебував річковий транспорт.
Рядок 16: Рядок 19:
== Галерея ==
== Галерея ==
<gallery style="text-align:center; font-size:100%" mode="packed" heights="100px">
<gallery style="text-align:center; font-size:100%" mode="packed" heights="100px">
Файл:Burlakwomen.jpg|Жінки-бурлачки, {{nobr|1900-е}}.
Файл:Burlakwomen.jpg|Жінки-бурлачки, 1900-ті.
Файл:Burlak.jpg|Бурлак, {{nobr|1900-е}}.
Файл:Burlak.jpg|Бурлак, 1900-ті.
Файл:Burlaks walking.jpg|Бурлаки на Волзі, {{nobr|1900-е}}.
Файл:Burlaks walking.jpg|Бурлаки на Волзі, 1900-ті.
Файл:Бурлаки.jpg|[[Верещагін Василь Васильович|В. Верещагін]] Бурлаки. 1866
Файл:Бурлаки.jpg|[[Верещагін Василь Васильович|В. Верещагін]] Бурлаки. 1866
Файл:Алексей К. Саврасов - Волга у Юрьевец (1870).jpg|[[Саврасов Олексій Кіндратович|О. Саврасов]]. Волга під [[Юр'євець|Юр'євцем]]. 1871
Файл:Алексей К. Саврасов - Волга у Юрьевец (1870).jpg|[[Саврасов Олексій Кіндратович|О. Саврасов]]. Волга під [[Юр'євець|Юр'євцем]]. 1871

Версія за 20:25, 22 серпня 2019

Картина, Ілля Рєпін. «Бурлаки на Волзі», 1870—1873.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бурлак.
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач В.Галушко (внесок, журнали) о 20:25 UTC (2485089 хвилин тому).

Бурла́к — найманий робітник у Росії XVI — початку XX століть, що в складі артілі тягнув линвою (бичовою) річкове судно вгору проти течії.

Назва

У «Словнику Брокгауза і Єфрона» зазначається, що «бурлаками» називали всіх селян-заробітчан, але найчастіше саме тих, хто працював на річкових суднах[1]. У Словнику Даля наводяться такі значення слова «бурлак, бурлака»: «крестьянин, идущий в чужбину на заработки, особ. на речные суда», «неженатый, холостой, одинокий», «бездомок, шатун, побродяга», «буйный, своевольный, грубый, дикий»[2]. У «Словарі української мови» Б. Д. Грінченка «бурлак» наводиться як варіант слова «бурлака» і тлумачиться як «бобиль, бездомна людина, робітник удалині від батьківщини» чи «парубок, неодружений»[3].

Історія

У Московській державі бурлаки з'явилися наприкінці XVI — початку XVII століть. Основну масу бурлаків становили кріпаки-втікачі та кріпаки, відпущені поміщиками на заробітки («під оброк»). Широке використання бурлацької тяги було зумовлене зростанням обсягів річкового транспорту при недосконалості технічних засобів.

Головними районами бурлацтва були Волзький і Дніпровський водні шляхи, всеросійською «столицею» бурлаків був Рибінськ на Волзі. Серед бурлаків розрізнялися корінні, які були взяті на весь шлях із завдатком, і додаткові, найняті тимчасово, без строку і без завдатків[1]. У XVIII—XIX століттях основним типом судна, на якому використовувалася бурлацька тяга, була розшива. Бурлаки зазвичай об'єднувалися в артілі, з чітким розподілом обов'язків. Типовими спеціалізаціями були такі: старший водолив (відповідав за підмочку товару й виконував обов'язки тесляра), лоцман, шишка (був передовим у лямці), двоє косних (при плаванні на судні були зобов'язані лазити на щоглу, а при тязі — розпутувати линву і відчіпляти її від перешкод)[1]. Линва чи бичова́[4] (рос. бечева) мала довжину близько 100 сажнів (210 м) і товщину 3 дюйми (7,5 см). Бичова кріпилася до розшиви таким чином, щоб кут її напрямку і діаметральної площини судна був якомога меншим (гострим), оскільки в такому разі докладане фізичне зусилля використовувалося найбільш повно. На вільному її кінці кріпилися бурлацькі лямки — шкіряні петлі з ременя довжиною 1 сажень (бл. 210 см) і шириною 4 вершки (бл. 18 см)[5].

Розвиток пароплавства призводив до поступового занепаду бурлацтва, але вона продовжувала використовуватися й на початку XX століття. У СРСР бурлацька тяга була заборонена 1929 році постановою НКШС, у підпорядкуванні якого до 1931 року перебував річковий транспорт.

У культурі

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б в Бурлак // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. ↑ Бурлака // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  3. ↑ Бурлак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. ↑ Бичова // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ С. А. Волохов. Тяжело ли было бурлакам?

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бурлак (робітник)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бурлак_(робітник)&oldid=25954564