Зелений тариф

Зелена економіка
Концепції
Зелена економіка Відновлювана енергетика (Сонячна енергія, Гідроенергетика, Біоенергетика, Вітроенергетика, Геотермальна енергетика,Енергія морських хвиль, Воднева енергетика, Припливна електростанція) Енергетична ієрархія Енергозбереження Енергоефективність Економіка природокористування Енергетичний перехід
Політики
Збір за забруднення довкілля Податок Піґу
Динаміка
Зелений парадокс Зелені (політика)
Обмеження вуглецевих викидів
Низьковуглецева економіка Торгівля викидами Зелений тариф Вуглецевий податок Вуглецевий слід
Сталий розвиток
Сталий розвиток Індикатори сталого розвитку Стабільне місто Сталий туризм
Ефективне використання ресурсів
Ощадливе виробництво

Зелений тариф (в англійській мові зазвичай використовується термін Feed-in tariff) — економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів:

• Гарантований доступ до енергомережі;
• Довгострокові контракти на придбання електроенергії;
• Встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії.

Регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов'язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. У багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів.

Станом на 2009 рік зелені тарифи використовувались в тій чи іншій формі у 63 країнах світу, включно з Україною.

Світовий досвід

Вперше ідея пільгових тарифів була реалізована у США в 1978 році. У відповідь на енергетичну кризу, що посилювалась, а також з метою боротьби із щодалі більшим забрудненням атмосферного повітря, президент Джиммі Картер підписав Національний енергетичний закон (National Energy Act) та Закон щодо комунального господарства (Public Utilities Regulatory Policy Act). Мета цих законів — заохочення енергозбереження та розвиток національних енергетичних ресурсів, в тому числі відновлюваних джерел енергії, таких як вітрова та сонячна енергія.

У 1990 році Німеччина прийняла «Закон про постачання електроенергії в мережу» («Stromeinspeisungsgesetz»), який зобов'язував постачальників купувати електроенергію з поновлюваних джерел за фіксованою ціною. Для сонячної та вітрової енергії така ціна була встановлена на рівні 90 % роздрібних цін на електроенергію, у той час як інші технології, такі як малі ГЕС та виробництво енергії з біомаси отримали гарантовану ціну у 65-80 % від роздрібної. Результатом дії закону стало розгортання 4400 МВт нових потужностей вітроенергетики в період між 1991 і 1999 роками, або ж однієї третини встановленої потужності вітрової енергетики у світі, яка існувала на той час.

Очікувано, що у 2025 році поновлювані джерела енергії стануть найбільшим джерелом виробництва електроенергії в світі, забезпечуючи одну третину світової електроенергії, покладуть кінець п'ятдесятирічному домінуванню вугілля в якості основного джерела енергії в світі.

Законодавство України

Структура виробництва електроенергії в Україні з відновлювальних джерел (СЕС,ВЕС,МГЕС,Біоенергетика) в 2011 році.

Потужності електрогенерації з відновлювальних джерел в Україні після запровадження «Зеленого тарифу» станом на 04.01.2020.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення „зеленого“ тарифу» був прийнятий 25 вересня 2008 року. Закон передбачає обов'язкове придбання постачальниками електроенергії (енергоринком) від наступних джерел:

• Малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт);
• Вітрові електростанції;
• Сонячні електростанції;
• Електростанції, що використовують біомасу як паливо.

Зелений тариф може використовуватись виробником протягом 10 років з моменту встановлення. Експерти критикують поточну редакцію закону, зокрема через неможливість застосування зеленого тарифу для виробників електроенергії, які використовують біогаз.

Закон України від 04.06.2015 р. № 514-VIII щодо створення конкурентних умов для виробництва «чистої» енергії. Відповідно до чинного Закону «зелений» тариф прив'язано до курсу євро до 2030 року, що дозволяє нівелювати ризики інфляції. Також скасовано вимогу щодо «місцевої складової» та запроваджено надбавку до тарифу за використання українського обладнання. Загалом «зелені» тарифи в Україні сьогодні є одними з найбільших в Європі.

В липні 2020 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про вдосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», який закріплює ключові положення Урядового меморандуму з виробниками «зеленої» енергетики. Цей закон дасть змогу зменшити тариф для сонячних електростанцій на 15%, а для вітрових електростанцій — на 7,5%.

Ставки зеленого тарифу в Україні

Ставка зеленого тарифу періодично встановлюється постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) у розмірі «подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенерувальних компаній … за рік, що передує року встановлення тарифу». У разі значних коливань курсу гривні щодо євро НКРЕ зобов'язана внести відповідні корективи до ставок зеленого тарифу.

Станом на Березень 2020 року діють такі ставки зеленого тарифу:

Тип генерувальних потужностей	Тариф, коп./кВт-год
Сонячна енергія	460,43
Біомаса	134,46
Вітроелектростанції	295,77
Малі ГЕС	84,18

В квітні 2019 р. був прийнятий закон "Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" , який фактично припинив прив'язку до Євро "Зеленого тарифу" для приватних наземних сонячних станцій та майже повністю паралізував розвиток приватних СЕС до кінця літа. Ця подія викликала бурхливе обговорення як в новинних сайтах так і на спеціалізованих форумах.

Тариф

Тариф на електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 30 кВт та які введені в експлуатацію:

Час	Ціна коп/кВт·год
з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року	1015,38
з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року	913,23
з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року	567,15
з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року	538,18
з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року	512,26
з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року	460,43

Статистика

За 6 місяців 2017 року введено 126,5 МВт потужностей об'єктів відновлюваної електроенергетики, що працюють за «зеленим» тарифом. За підрахунками експертів, для їх встановлення залучено до 130 млн доларів інвестицій. Для порівняння за весь 2016 рік встановлено 121 МВт таких потужностей. Фактично, за півроку запущено «зелених» проектів більше, ніж за весь 2016 рік.

Більшу частину введених у І півріччі 2017 року потужностей, а саме — 118,1 МВт, складають об'єкти сонячної енергетики. Ще 5,5 МВт — це електростанції на біогазі, а 2,9 МВт — об'єкти малої гідроенергетики.

Електроенергія, вироблена вітрогенераторами, реалізується за зеленим тарифом.

Критика

Незважаючи на широке впровадження у багатьох країнах, необдумане застосування зеленого тарифу піддається критиці. Так, основною передумовою є те, що при закладанні вартості викупу електроенергії не враховується і важко прогнозується швидкість розвитку технологій у галузі будування сонячних панелей та супутнього обладнання, а головним чином, його здешевлення та підвищення доступності. Іншими словами, панелі та технології робляться більш ефективними, прибутковість бізнесу може диспропорційно зростати, неефективно вимиваючи великі суми коштів з бюджету.

Як приклад та імовірний сценарій розвитку в українських реаліях можна подати приклад Іспанії, яка у свій час запровадила високу ціну закупівлі сонячної енергії. Високий тариф було запроваджено у середині 2000-х для нових сонячних потужностей (у 2008 вони становили 32 євроценти). Станом на 2007 рік, сумарна кількість сонячних потужностей Іспанії становила 637 МВт, в 2008 — 3355 МВт, тобто, зросли в п'ять разів. Швидка динаміка росту виплат забезпечила вимивання у 2012-му $10.6 мільярдів субсидій з бюджету, складаючи третину від вартості всієї виробленої електроенергії в країні при складовій частці сонячної енергії у енергосистемі всього у 4-5 %. Після багатомільярдних виплат, програма провалилась, залишивши країну у судових справах, недовірі до уряду та повною зупинкою розвитку сонячної енергетики в зв'язку з недовірою до уряду. Як наслідок, у 2013 р. були прийняті реформи в сторону розвитку невідновних джерел електроенергії.

Загрози визнання тарифу неконституційним

У 2020 році Українські асоціації відновлюваних джерел енергії об'єдналися, щоб довести Конституційному суду небезпеку ініціативи перегляду конституційності зеленого тарифу, — саме з таким поданням до КС звернулися 47 народних депутатів.

Загроза визнання зеленого тарифу неконституційним резонансна з трьох причин, кажуть представники асоціацій ВДЕ. Перша — це напряму впливає на інвестклімат України. Якщо КС визнає цей тариф неконституційним — про інвестиційну привабливість України можна буде забути. Друга — це вплине на економіку України загалом: постраждають не лише девелопери та будівельники ВДЕ, а й вся структура, яка розвивається навколо зеленої генерації, зокрема і банки, в тому числі міжнародні. Третя причина –  відміна зеленого тарифу означатиме порушення Україною її міжнародних зобов'язань.

У жовтні 2020, борг покупця зеленої енергетики склав 30 млрд грн, а джерелом для покриття боргів «Гарантованого покупця» зазначено НЕК «Укренерго», яка зобов'язана покривати нестачу коштів за рахунок тарифу на передачу електроенергії, а уряд зобов'язався 40 % накопичених перед «зеленою» генерацією боргів виплатити в четвертому кварталі 2020 р.

Див. також

• Відновлювана енергетика
• Список галузевих журналів відновлюваної енергетики

Посилання

• 8. Подключение зеленого тарифа в Украине и на какой доход можно расчитывать домохозяйству.
• Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення „зеленого“ тарифу»
• Національна комісія регулювання електроенергетики України
• European Commission, 2008. Commission Staff Working Document, Brussels, 57, 23 January 2008
• Зелений тариф в країнах Євросоюзу (англ.)