Лобачевський Микола Іванович

Лобачевський Микола Іванович
рос. Николай Иванович Лобачевский
Народився	1 грудня 1792 р. Нижній Новгород
Помер	24 лютого 1856 р. Казань
Поховання	Арський цвинтар
Громадянство	Російська імперія
Місце проживання	Казань
Діяльність	математик, професор, викладач університету
Галузь	математика
Відомий завдяки	один з творців неєвклідової геометрії
Alma mater	Казанський університет
Науковий ступінь	магістр природничих наукd (1811)
Науковий керівник	Бартельс Мартин
Вчителі	Бартельс Мартин і Карл Фукс
Відомі учні	Joseph A. Bolzanod, Зінін Микола Миколайович, Alexander Popovd і Erast Yanishevskyd
Знання мов	російська
Заклад	Казанський університет
Членство	Геттінгенська академія наук
Magnum opus	геометрія Лобачевського, Test of Lobachevskyd і метод Лобачевського — Греффе
Посада	ректор
У шлюбі з	Varvara Alexeyevna Moiseyevad
Автограф
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

|портрет=

Мико́ла Іва́нович Лобаче́вський (20 листопада (1 грудня) 1792, Нижній Новгород — 12 лютого (24 лютого) 1856, Казань) - відомий російський математик, творець неєвклідова геометрія, діяч університетської освіти та народної просвіти. Один з багатьох відомих англійських математиків Вільям Кліффорд назвав Лобачевського «Коперником геометрії».

Біографія

М. І. Лобачевський народився в Ардатовському районі Нижегородської губернії. Його батьками були Іван Максимович Лобачевський (чиновник в геодезичному департаменті) та Прасков'я Олександрівна Лобачевська. У 1800 році після смерті батька мати разом з сім'єю переїхала в Казань. Там Лобачевський закінчив гімназію (1802—1807), а потім (1807—1811) і щойно заснований Казанський імператорський університет, якому віддав 40 років життя. Великий вплив під час навчання в університеті на Лобачевського справив Мартин Федорович Бартельс — друг і вчитель великого німецького математика Карла Фрідріха Гауса. Він взяв шефство над бідним, але обдарованим студентом. На старшому курсі в характеристику Лобачевського включили «мрійливу про себе зарозумілість, наполегливість, непокору», а також «обурливі вчинки» і навіть «ознаки безбожності». Він опинився під загрозою відрахування, але заступництво Бартельса та інших викладачів допомогло відвести небезпеку. По закінченні університету Лобачевський отримав ступінь магістра з фізики та математики з відзнакою (1811) і був залишений при університеті. У 1814 році став ад'юнктом, а через 2 роки - екстраординарним, і у 1822 році - ординарним професором. Студенти високо цінували лекції Лобачевського. Коло його обов'язків було досить широким — від читання лекцій з математики, фізики, астрономії до упорядкування бібліотеки і музею. В списку службових обов'язків було також «спостереження за благонадійністю» всіх студентів Казані. У 1819 році в Казань приїхав ревізор (М. Л. Магницький), який надав вкрай негативний висновок про стан справ в університеті. Магницького призначили попечителем; він звільнив 9 професорів, запровадив сувору цензуру лекцій і казармений режим. Бартельс поїхав в Дерпт, а Лобачевського призначили деканом фізико-математичного факультету. У ці роки він пише підручники з алгебри та геометрії; перший з них було цензуровано за використання метричної системи мір, а другий взагалі не допустили до друку.

Казанський університет у 1830-і роки

У 1826 р. Магницького було усунуто з посади попечителя за зловживання. Призначається новий попечитель (М. Н. Мусін-Пушкін). Лобачевський обирається ректором університету. Він з головою занурюється в господарські справи — реорганізація штату, будівництво механічних майстерень, лабораторій та обсерваторії, підтримка бібліотеки й мінерологічної колекції, бере участь у виданні «Казанського вісника» тощо. Багато що він робить власними руками. Читає науково-популярні лекції з фізики для населення. Одночасно він невтомно розвиває та шліфує справу свого життя - [[геометрія Лобачевського|неєвклідову геометрію]]. У 1832 році Лобачевський одружується на Варварі Олексіївні Моісеєвій. У подружжя народилось семеро дітей. 1834: замість «Казанського вісника» починається видання «Вчених записок Казанського університету». Лобачевський був ректором Казанського університету в період з 1827 по 1846 роки, пережив епідемію холери (1830) та сильну пожежу (1842), що знищила половину Казані. Дякуючи енергії та вмілим діям ректора жертви та втрати в обох випадках були мінімальними. Зусиллями Лобачевського Казанський університет стає першокласним, авторитетним і добре оснащеним учбовим закладом, одним з найкращих в Росії. 20 листопада 1845 року Лобачевського було вшосте затверджено на посаді ректора на наступні чотири роки. Не дивлячись на це, у 1846 році Міністерство грубо відсторонює Лобачевського від посади ректора і професорської кафедри (офіційно — внаслідок погіршення здоров'я). Формально він отримує навіть підвищення — призначений помічником попечителя, проте платні йому на цій посаді не призначили. Незабаром Лобачевського розорено, маєток його дружини було продано за борги. У 1852 році помирає старший син Лобачевського. Його здоров'я підірвано, слабшає зір. Головну працю вченого, «Пангеометрія» записують під диктовку учні сліпого вченого у 1855 році. Поховано на Арському цвинтарі в Казані.

Пам'ять

Пам'ятник Миколі Івановичу Лобачевському в Казані

У 1892 році в Росії і в інших країнах широко відзначили 100-річний ювілей Лобачевського. Було засновано міжнародну премію (Медаль Лобачевського, 1895), в Казані відкрито пам'ятник вченому (1896). 200-річчя Лобачевського святкувалось у 1992 році. Банком Росії было випущено пам'ятну монету в серії «Видатні особистості Росії». На честь Лобачевського названо кратер на Місяці. Його ім'я носять також вулиці в Москві та Казані, наукова бібліотека Казанського університету. 20 березня 1956 року вийшов указ президіуму Верховної Ради СРСР про присвоєння Горківському (Нижегородському) університету ім'я М. І. Лобачевського.

Геометрія Лобачевського

Основна стаття: Геометрія Лобачевського

Збереглися студентські записи лекцій Лобачевського (від 1817 року), де ним робилась спроба довести п'ятий постулат Євкліда, але в рукопису підручника «Геометрія» (1823) він вже відмовився від цієї спроби. В «Оглядах викладання чистої математики» за 1822/23 і 1824/25 Лобачевський вказав на «до цих пір непереможену» важкість проблеми паралелізму та на необхідність приймати в геометрії в якості вихідних понять, безпосередньо набуваємі з природи. 7 лютого 1826 року Лобачевський представив для друку в Записках фізико-математичного відділу твір: «Стислий виклад початків геометрії зі строгим доведенням теореми про паралельні» (на французькій мові). Але видання не відбулося. Рукопис та відгуки не збереглися, проте сам твір було включено Лобачевським в його працю «Про початки геометрії» (1829—1830), надрукований в журналі «Казанський вісник». Цей твір став першою в світовій літературі серйозною публікацією по неєвклідовій геометрії або геометрії Лобачевського. Лобачевський вважає аксіому паралельності Євкліда довільним обмеженням. З його точки зору, ця вимога занадто жорстка, обмежуюча можливості теорії, описуючої властивості простору. В якості альтернативи він пропонує іншу аксіому: на площині через точку, що не лежить на даній прямій, проходить більше ніж одна пряма, не перетинаюча дану. Розроблена Лобачевським нова геометрія не включає в себе євклідову геометрію, проте євклідова геометрія може бути з неї отримана граничним переходом (при прямуванні кривизни простору до нуля). В самії геометрії Лобачевського кривизна від'ємна. Проте наукові ідеї Лобачевського не були зрозумілими для сучасників. Його праця «Про початки геометрії», представлена у 1832 році радою університету в Академію наук, отримала у М. В. Остроградського негативну оцінку. Серед колег його майже ніхто не підтримує, зростають нерозуміння та глузливі насмішки.

Вінцем цькування став знущальний анонімний пасквіль, з'явившийся в журналі Ф. Булгаріна «Син вітчизни» у 1834 році:

Як можна подумати, щоб пан Лобачевський, ординарний професор математики, написав з якою-небудь серйозною метою книгу, яка небагато б принесла честі і останньому шкільному вчителю? Якщо не вченість, то принаймні здоровий глузд повинен мати кожен вчитель, а в новій геометрії нерідко невистачає і цього останнього.

Файл:Tytulnyi Arkush Knygy Lobachevskogo.jpg

Титульний аркуш книги Лобачевського

Але Лобачевський не здається. У 1835—1838 роках він публікує у «Вчених записках» статті про «уявну геометрію», а потім виходить найбільш повна з його праць «Нові початки геометрії з повною теорією паралельних». Не знайшовши розуміння на батьківщині, він намагається знайти однодумців за кордоном. У 1840 році Лобачевський друкує на німецькій мові «Геометричні дослідження по теорії паралельних», де мітиться чітке викладення його основних ідей. Один екземпляр отримує Гаус, «король математиків» тих часів. Як згодом з'ясувалося, Гаус і сам потайки розвивав неєвклідову геометрію, проте так і не наважився опублікувати що-небудь на цю тему. Ознайомившись з результатами Лобачевського, він побічно висловив свою симпатію до ідей вченого: рекомендував обрати Лобачевського іноземним членом-кореспондентом Геттингенського королівського товариства. Захопливі відгуки про Лобачевського Гаус довірив тільки своїм щоденникам і самим близьким друзям. Це обрання відбулося у 1842 році. Проте положення Лобачевського воно не зміцнило. Йому залишалось працювати в рідному університеті ще чотири роки. Лобачевський не був єдиним дослідником у цій новій області математики. Венгерський математик Янош Бояї незалежно від Лобачевського у 1832 році опублікував свій опис неєвклідової геометрії. Але і його роботи залишились неоціненими сучасниками.

Ювілейна медаль 1895 року

Лобачевський помер невизнаним. Через декілька десятиріч ситуація в науці докорінно змінилася. Більшу роль у визнанні праць Лобачевського відіграли дослідження Е. Бельтрамі (1868), Ф. Клейна (1871), [[Пуанкаре, Жюль Анрі|А. Пуанкаре]] (1883) та інші. Поява моделі Клейна довела, що геометрія Лобачевського такаж несуперечлива, як і євклідова. Усвідомлення того, що у євклідової геометрії є повноцінна альтернатива, справило велике враження на науковий світ і надало імпульс іншим новаторським ідеям в математиці і фізиці.

Інші математичні досягнення

Лобачевський отримав ряд цінних результатів і в інших розділах математики: так, в алгебрі він розробив новий метод наближеного розв'язання рівнянь, в математичному аналізі отримав ряд тонких теорем протригонометричні ряди, уточнив поняття неперервної функції тощо. У різні роки він опублікував декілька декілька блискучих статей по математичному аналізу, алгебрі та теорії ймовірностей, а также по механіці, фізиці, та астрономії.

У популярній культурі

У 50-ті роки американський сатирик, співак і математик Том Лерер написав сатиричну пісню, присвячену Лобачевському, яка користувалася популярністю в інтелектуальних колах США. У цій пісні він представив Лобачевського як свого вчителя, який навчив його плагіату. Варто зауважити, що Лобачевський потрапив в цю пісню в основному тому, що його прізвище було співзвучне до героя пародуємої Лерером пісні - Станіславському. В фантастичному романі Пола Андерсона «Операція „Хаос“» привид Лобачевського був викликаний героями, щоб допомогти їм з вимірами, які підпорядковуються законам неєвклідової геометрії.

Див. також

• Аксіома паралельності Євкліда
• Бояї Янош
• Гаус Карл Фрідріх
• Геометрія Лобачевського
• Ознака Лобачевського

Праці

• М. І. Лобачевський. Повне зібрання творів в п'яти томах.

Том 1, 1946 рік.

Геометричні дослідження по теорії паралельних ліній.

Про початки геометрії.

Том 2, 1949 рік.

Геометрія. Нові початки геометрії з повною теорією паралельних.

Том 3, 1951 рік.

Уявна геометрія.

Застосування уявної геометрії до деяких інтегралів.

Пангеометрія.

Томи 4-5, 1951 рік: праці в інших областях, листи.

• М. І. Лобачевський.

Геометричні дослідження по теорії паралельних ліній, Переклад, коментарі, вступні статті та примітки професора В. Ф. Кагана. М.-Л.: вид-во Академії Наук ССРСР, 1945, 176 с, djvu.

• М. І. Лобачевський.

[http://imwerden.de/cat/modules.php?name=books&pa=showbook&pid=1681 Геометричні дослідження по теорії паралельних ліній.] 1941, pdf.

• М. І. Лобачевський. Про початки геометрії.(1 частина). Уявна геометрія. (1 частина). Нові початки геометрії з повною теорією паралельних (Вступ).
• Про основи геометрії. Збірник класичних праць по геометрії Лобачевського і розвитку її ідей. М.: Держтехвидав, 1956.

Література

• Белл Е. Т. [http://www.math.ru/lib/book/djvu/istoria/bell.djvu

Творці математики.] М.: Просвіта, 1979, 256 c., глава 15.

• Васильєв О. В. Микола Іванович Лобачевський. — М.: Наука. 1992. —

229 с (Науково-біографічна серія).

• Глейзер Г. І. Історія математики в школі. — М. : Просвіта, 1964. — С. 345-350.
• [http://gov.cap.ru/hierarhy.asp?page=./5149/5151/124085/124332/124528

Історико-краєзнавчий Будинок-музей М. І. Лобачевського] у м. Козловка, Чувашия.

• Каган В. Ф.

Лобачевський. М.-Л.: вид-во АН СРСР, 1948, 507 с.+ 17 вклейок.

• Микола Васильович Лобачевський. Біографія.