Львівська архієпархія УГКЦ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Aibot (обговорення | внесок)
м →‎Посилання: genfixes за допомогою AWB
Рядок 13: Рядок 13:
==Посилання==
==Посилання==
*[http://www.ugcc.lviv.ua/ офіційний сайт]
*[http://www.ugcc.lviv.ua/ офіційний сайт]



{{Територіальна структура УГКЦ}}
{{Територіальна структура УГКЦ}}
Рядок 20: Рядок 19:
[[Категорія:Львівська архієпархія]]
[[Категорія:Львівська архієпархія]]
[[Категорія:Християнство Львівської області]]
[[Категорія:Християнство Львівської області]]

[[de:Erzeparchie Lemberg (Ukrainer)]]
[[de:Erzeparchie Lemberg (Ukrainer)]]

[[en:Ukrainian Catholic Archeparchy of Lviv]]
[[en:Ukrainian Catholic Archeparchy of Lviv]]
[[it:Arcieparchia di Leopoli degli Ucraini]]
[[it:Arcieparchia di Leopoli degli Ucraini]]

Версія за 16:44, 14 січня 2011

Кафедральний собор св. Юра у Львові
Територіальний поділ УГКЦ (Львівська єпархія відмічена жовтим кольором

Львівська архієпархія — єпархія Української греко-католицької церкви з центром у Львові. Утворена 1677 року як єпархія в результаті прийняття Галицької православної єпархії до берестейської унії. 22 лютого 1807 підвищена до рангу арзхієпархії, a 26 вересня 1808 встановлена як столиця митрополії.

В 1885 з її території була виділена Станіславівська єпархія.

У 1946 році в результаті інсценованого радянською владою «Львівського собору» архієпархія була поставлена поза законом, а архієпископ Йосип Сліпий мав резиденцію у Римі.

1991 року із здобуттям Україною незалежності діяльність архієпархії була відновлена. Протягом 1993- 2000 років територія архієпархії зменшилась через утворення нових єпархій: в 1993 Самбірсько-Дрогобицької, Тернопільської i Зборівської; в 1995 Києво-Вишгородського екзархату, в 2000 Сокальської та Стрийської єпархій.

Кафедральним собором архієпархії є Собор святого Юра у Львові. З 2005 року Архиєпископом Львівським є владика Ігор Возьняк.

Посилання