Львівська єпархія УПЦ (МП)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівська єпархія
Кафедральна церква святого Георгія
Кафедральна церква святого Георгія
Основні дані
Церква Українська православна церква (Московського патріархату)
Заснована початок 12 століття[1], 1539[1], 1945[2], 1990
Юрисдикція Львівська область
Єпархіальний центр Львів
Кафедральний собор Церква святого Георгія (тимчасово)
Благочинь 13
Парафій 72 (2014 рік)[3]
Монастирів 2
Священиків 83
Ченців і черниць 17
Офіційний сайт http://upc.lviv.ua/
Титул правлячого
архієрея
Львівський і Галицький
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей архієпископ Філарет (Кучеров)
Львівська єпархія УПЦ(МП).png

Львівська єпархія (також Львівська і Галицька єпархія) — єпархія Української православної церкви (Московського патріархату) на території Львівської області з центром у Львові. Очолюється архієпископом Львівським і Галицьким Філаретом (Кучеровим).

Особливістю єпархії є те, що в деяких парафіях богослужіння звершуються за, так званим, галицьким обрядом, церквнослов'янською мовою з українською вимовою (київським ізводом), а також широко застосовується практика непоминання патріарха Московського за богослужінням. Також, наявні випадки, коли відмовляються брати за здоров'я так званих, неканонічних[4].

Історія[ред. | ред. код]

Єпархія вважає себе так званою спадкоємницею давньої Галицько-Львівської православної єпархії, заснованої в 12 столітті, яка в певний період була окремою митрополією Константинопольського патріархату, а у 1700 році прийняла унію[5], але цьому не має підтвердження, крім як тверджень самої єпархії.

У 1787 році австро-угорський імператор Йосип II визнав львівську православну громаду і дав їй право мати церкву, збудовану у 1901 році. Храм підпорядковувався спочатку Буковинській митрополії (самоврядній церкві), а з 1930 року — Польській православній церкві.

Після анексії Галичини Радянським Союзом внаслідок Другої світової війни в межах Українського екзархату Російської православної церкви була утворена так звана Львівська єпархія. Після псевдособору у Львові в березні 1946 Українська Греко-Католицька Церква була ліквідована на території СРСР. Значну частину її майна передано Російській Православній Церкві, а вірних і духовенство насильно змушували зрікатися своєї Церкви. З легалізацією УГКЦ в 1989 році, насильно приєднані до РПЦ греко-католицькі священики повернулися до Української Греко-Католицької Церкви.

У жовтні 1990 року Український екзархат було перетворено на Українську православну церкву (тепер МП), самоврядну з правами широкої автономії. Львівська єпархія стала її складовою.

Відновлена УГКЦ справедливо прагнула повернути майно, що колись забрали на користь різних православних церков. Греко-католикам було повернуто багато храмів на чолі з кафедральним Собором святого Юра (новою катедрою стала Покровська церква).

У зв'язку з напруженою ситуацією, єдиним виходом з ситуації вбачалося проголошення автокефалії УПЦ. Тому наприкінці 1990 року керівники трьох галицьких єпархій єпископи Івано-Франківський Феодосій (Дикун), Тернопільський Лазар (Швець) та Львівський Андрій (Горак) звернулися до митрополита Київського і всієї України Філарета з пропозицією просити в РПЦ автокефалію[6]. Після того, як Архієрейський собор Російської православної церкви навесні 1992 року за умову надання автокефалії поставив зречення Філарета з посади митрополита Київського, єпископ Львівський і Дрогобицький Андрій з більшістю вірних підтримав його, увійшовши до новоствореної Української православної церкви Київського патріархату.

14 липня 1992 року Священний Синод тієї частини Української православної церкви, що залишилася в складі Московського патріархату звільнив Андрія (Горака) з посади керівника Львівської єпархії позбавив архієрейського сану[7]. Тимчасовим керівником єпархії було призначено єпископа Тернопільського і Кременецького Сергія (Генсицького).

Рішенням Священного Синоду від 16 вересня 1992 року єпископом Львівським і Дрогобицьким призначений протоієрей Адам Маркевич, клірик Житомирської єпархії. 20 вересня над ним була звершена хіротонія.

В цей час єпархія нараховувала близько 15 парафій, її було знято з державної реєстрації, не було кафедрального собору та єпархіального управління, які перейшли до Української православної церкви Київського патріархату. Після приїзду єпископа Августина до Львова під його резиденцію було перелаштовано плебанію церкви святого Георгія, яка стала виконувати функції кафедрального собору. Невдовзі було відновлено реєстрацію єпархії[8].

У 1990-х роках в єпархії відбулася серія конфліктів з УГКЦ, УАПЦ та УПЦ КП за право служіння в храмах[5]. Згодом ситуація стабілізувалася. Дещо виросло число парафій: у 1998 році їх було близько 50, у 2008 — 62, однак це не показник справжньої кількості вірян[8][9].

У 1998 році титул правлячих архієреїв із «Львівський і Дрогобицький» змінено на «Львівський і Галицький».

У 1998, 2001, 2008 та 2009 роках єпархію відвідував настоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).

Через зайнятість архієпископа Августина роботою в синодальних установах 27 січня 2007 року Священний Синод УПЦ МП створив Дрогобицьку вікарну кафедру, призначивши на неї архімандрита Києво-Печерської лаври Гліба (Диню). 29 березня того ж року рішення було скасоване через стан здоров'я архімандрита. 23 грудня 2010 року на цю кафедру було призначено клірика Київської єпархії архімандрита Філарета (Кучерова), хіротонія якого відбулася 2 січня 2011 року[10]. У 2012 році Філарета признечено керівником єпархії[11].

Устрій[ред. | ред. код]

Львівська єпархія ділиться на 13 благочинь (деканатів): Бродівське, Дрогобицьке, Жовківське, Мостиське, Пустомитівське, Радехівське, Самбірське, Сокальське, Старосамбірське, Стрийське, Турківське, Центральне та Яворівське.

Єпархіальне управління розташоване за адресою 79008, м. Львів, вул. Короленка, 3 в плебанії Церкви святого Георгія, яка виконує функції кафедрального собору.

При єпархіальному управлінні діють Львівські богословські курси; засновані у 1997 році, як Вищі богословські курси, перетворені рішенням Священного Синоду УПЦ МП від 18 квітня 2008 року на Львівські богословські курси[12].

Видаються єпархіальна газета «Світло Православ'я», молодіжна газета «Церква і молодь», газета для ув'язнених «Помилуй і спаси» та дитячий журнал «Божа нивка». Діє Духовно-просвітницький центр на честь святих праведних Богоотців Йоакима і Анни та шість братств[13]:

  • Братство в ім'я святих апостолів Петра і Павла
  • Молодіжне братство в честь Почаївської чудотворної ікони Божої Матері
  • Сестринство в ім'я великомучениці Варвари
  • Православне військове братство святого великомученика Димитрія Солунського
  • Медичне братство святого великомученика Пантелеймона
  • Єпархіальне братство тверезості «Метанойя»[14]

Станом на 2012 рік в єпархії діяли 64 парафії. Духовенство становлять 63 священики та 12 дияконів[15].

Монастирі[ред. | ред. код]

В єпархії є два монастирі:

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 16 липня 2006 року у селі Кострина Великоберезянського району Закарпатської області, на канонічній території Мукачівської єпархії, було засновано Покровський чоловічий монастир, підпорядкований Львівській єпархії через архієпископа Львівського Августина, якого призначено священноархімандритом монастиря[20]. 23 грудня 2010 року Священний Синод звільнив архієпископа з цієї посади, повернувши монастир під управління Мукачівської єпархії[21]. Таке безпрецедентне рішення було продиктоване бажанням єпархії мати свій чоловічий монастир, однак, після закладання Онуфріївського монастиря, потреба в цьому відпала.

Також, Московському патріархату належить Свято-Троїцька церква на Антоновича, 100 у місті Львові.

Правлячі архієреї[ред. | ред. код]

Вікарні архієреї[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б як Галицька єпархія
  2. як Львівська єпархія Українського екзархату
  3. Про єпархію. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  4. Російська православна церква в Західній Україні. Микола Митрохін, Релігійно-інформаційна служба України
  5. а б Довідка про Львівську єпархію. Стара версія офіційного сайту Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  6. Львівський православний митрополит. Штрихи до портрета владики Андрія (Горака). Юрій Дорошенко, офіційний сайт Української православної церкви — Київського патріархату
  7. Андрей (Горак). Древо (рос.)
  8. а б Львовская епархия. Древо (рос.)
  9. Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1.01.2010. 
  10. Дрогобычская епархия. Древо (рос.)
  11. Журнали засідання Священного синоду Української православної церкви від 20 липня 2012 року. Офіційний сайт УПЦ
  12. Офіційний сайт Львівських богословських курсів (рос.)
  13. Православні організації. upc.lviv.ua (ru-ru). Процитовано 2018-01-15. 
  14. Метанойя. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  15. Про єпархію. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  16. Львівський Свято-Преображенський жіночий монастир. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  17. Свято-Онуфріївський чоловічий монастир. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  18. Архієпископ Августин заклав наріжний камінь у фундамент храму на честь Собору Галицьких святих Свято-Онуфріївського чоловічого монастиря. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  19. Освячено храм на честь Собору Галицьких святих у Свято-Онуфріївському чоловічому монастирі. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  20. Журнали засідань Священного Синоду Української Православної Церкви від 13 липня 2006 року. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  21. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 грудня 2010 року. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)

Посилання[ред. | ред. код]