Олександр Рослін

Олександр Рослін
Alexander Roslin
Автопортрет 1790 р.
При народженні	Олександр Рослін
Народження	15 липня 1718 Мальмьо, Швеція
Смерть	5 липня 1793
	Париж
Поховання	Цвинтар Монмартр
Країна	ШвеціяФранція
Жанр	портрет
Діяльність	художник, митець-портретист
Напрямок	рококо, реалізм
Член	Королівська академія живопису і скульптури, Шведська королівська академія вільних мистецтв і Академія витончених мистецтвd
Твори	портрети,
У шлюбі з	Марі Сюзанна Рослін
Діти	Joseph Alexandre Roslind
Родичі	Adélaïde Roslind
Роботи в колекції	Музей Прадо, Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії, Національний музей Швеції, Скуклостер, Королівський замок у Варшаві, Museum of the History of Franced, Національна портретна галерея Швеції, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Державний музей мистецтв, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Гетеборзький художній музей, Національний музей у Варшаві, Ермітаж, Rijksmuseum Twenthed, Музей мистецтва Мальме, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Національний музей у Кракові, Детройтський інститут мистецтв, Національна галерея Ірландії, Музей Кон'як-Жеd, Королівські музеї витончених мистецтв, Національний музей образотворчого мистецтва, Версальський палац, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Художній музей Крокера, Princeton University Art Museumd, Museum of Fine Arts of Reimsd, Musée Boucher-de-Perthesd, Музей Боуз, Musée d'Art et d'Histoire de Choletd, Оксфордський музей природної історії, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві і Палац Німфенбург
Нагороди
Автограф
Олександр Рослін у Вікісховищі

Олександр Рослін(Alexander Roslin, 15 липня 1718, Мальме — 5 липня 1793, Париж) — відомий шведський художник доби пізнього бароко і рококо, портретист.

Біографія коротко

Народився в місті Мальме, Швеція. Художне навчання отримав в столиці — місті Стокгольм , у Г.Шрьодера . Працював в різних країнах Європи — Німеччині, Італії, Російській імперії, Польщі, Франції. З 1752 року мешкав в Парижі, де через рік став членом Королівської Академії живопису. Два роки (1775—1777)працював в Петербурзі, в 1778-му в Варшаві, потім повернувся в столицю Франції, де помер у 1793 р.

Жіночі портрети Росліна

Вважають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв'язки сусідніх країн і панівні моди доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах. Стилистику рококо мають живопис Франції, Італії, німецьких князівств, Австрії (і Чехії в її складі),Російської імперії, найменше Голландії, Португалії, Іспанії (ранішні твори Гойї).

Рослін, що перебрався в Париж у 1752 р., аби мати успіх, повинен був укладатись в панівну моду розвиненого рококо. І його портрети цього періоду цілком в стілістиці рококо — трохи збряклі кольори, перевага в палітрі ніжних відтінків рожевого і блакитного, добре відтворення мод(Віконтеса Маргарита де Гріньян, 1753 р.) Але його художня манера зазнала еволюції. Міцні реалістичні традиції мистецтва Швеції і класицизм Франції з його різкістю і конкретністю спричинили появу портретів на межі стилів — «Дама під покривалом», 1768 р. Кольори яскраві, манера портрета різка і реалістична, від стилістики рококо залишилися лише модна сукня і галантна поведінка. В портреті королеви Швеції 1775 р. Рослін просто покинув компліменти і малює стару королеву старою, ніяк не приховуючи хворобливого і зморшкуватого обличчя, не роблячи королеву ні молодою, ні надто люб'язною. Ще більш різким і реалістичним він був в чоловічих портретах, де від рококо лише маска галантності чи люб'язна посмішка.

• 
  Анастасья Трубецька, 1740 рр.
• 
  Віконтесса д'Едмонт Піньятеллі, 1763 Р.
• 
  Ерцгерцогиня Марія-Христина, Відень, Альбертіна.

• 
  Ульріка Луїза, королева Швеції, 1775 р.
• 
  Дама під покривалом( држина - Марі Сюзанна Рослін), 1768 р.
• 
  Віконтеса Маргарита де Гріньян, 1753 р.

Ніяких компліментів собі не робить Рослін і на пізньому автопортреті 1790 року. Лише багатий костюм — свідок матеріального успіху, що досяг художник. Обличчя спокійне, зморшкувате, старість ніяк не прихована.

• 
  Маркіз де Маріньї,1764 р.
• 
  Луї Дюбертон, 1791 р.
• 
  Колін де Вермон.

Портрет архітектора Жана Перроне з дружиною

Карл Лінней

Художниця Анна Вальє Косте

Серед портретів Росліна заслуговують уваги зовнішньо скромні і досить правдиві портрети митців-колег — старого Франсуа Буше , жінки-художниці Анни Вальє Косте, вченого Карла Ліннея, архітектора Ж. Перронне.

Останній ( Портрет архітектора Перроне з дружиною ) — це подвійний портрет. Дружина архітектора зручно розмістилася в кріслі біля столу, де працює чоловік. На ній вишукана сукня з квітами і мереживом, на обличчі — багато косметики, що робить її обличчя схожим на порцелянову ляльку. Галантна поза і урочиста сукня справляють враження, що вона присіла на хвилинку, аби підскочити і швидко попрямувати на чергове свято, до яких була така жага в добу рококо у аристократів. Її портрет на тлі завіси міг спокійно бути окремим жіночим портртом, яких багато малював художник. Але поряд з нею стоїть чоловік, що зайнятий творчістю.

В його руках циркуль і модель павільйону. Він щойно виміював щось на моделі і наче випадково обернувся до художника. Він зовсім не грає натхнення , не удає з себе працівника, як деякі аристократи з паперами і книжками. Архітектор дійсно працює. Робоча поза, момент творчого пошуку — рідкісні в живопису рококо, що так вигідно відрізняє і цей твір Росліна.

Країни світу, де зберігають твори Росліна

• Іспанія
• Росія
• США
• Франція
• Швеція

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр Рослін

• Використані матеріали англійської, російської вікіпедій.