Козацьке коло: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Іванко1 (обговорення | внесок) стильові правлення |
|||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://pohodd.ru/article_info.php?articles_id=482 Заповіді Ігната] |
* [http://pohodd.ru/article_info.php?articles_id=482 Заповіді Ігната] |
||
* [http://militera.lib.ru/bio/astapenko/02.html На південних рубежах] |
* [http://militera.lib.ru/bio/astapenko/02.html На південних рубежах] |
||
{{Без категорій}} |
Версія за 08:53, 28 березня 2011
Козацьке коло (козачий круг) — основа життя і громадського управління козаків, як донських так і запорозьких,яка існувала в степу з давніх давен[джерело?]. Козацький круг іншими словами це козача рада[джерело?], зібрання всіх вільних дорослих чоловіків (козаків) тої чи іншої місцевості чи населеного пункту. Козацький круг (громада) вирішував всі питання козацького життя і його рішенням мусіли всі підпорядковуватись. На козачому крузі обирали і затверджували отаманів, священнослужителів, приймали послів, вирішували спірні питання, укладали і розривали шлюби і т. д[джерело?].
Аналогами козацького кола в різні часи можна вважати такі суспільні інститути як народні збори у Греції та Римі, народне віче на Русі, сільські сходи в Україні і Росії, християнську церкву (коло віруючих, слово спільного походження зі словами circle і цирк), церковні і земські собори (зібрання), кагали і синагоги (грец. зібрання) у старожитніх єврейських громадах до XIX століття тощо[джерело?].
Серед пам'яток козачого звичаєвого права, в яких розглядається поняття кола і які дійшли до наших днів важливе місце належить Завітам Ігната, записаному звичаєвому праву козаків-некрасовців, які у XVIII столітті перейшли в підданство Османської імперії.
Відомі випадки (до XX століття) відмови козаків визнавати православних священнослужителів, які відмовлялися підкоритися рішенню кругу і конфліктів на цьому грунті з вищою церковною ієрархією Російської імперії.
Козачий круг і шлюб
Цитата з книги [1]:
«Пам'ятаю, батько казали, як діди наші одружувалися. Козак брав наречену і вів її до кола. Вклонившись на всі чотири сторони і назвавши її на ім'я, казав: «Ти будеш мені дружиною». А та, вклонившись козакові в ноги, говорила: «Ти будеш мені чоловіком». Після цього вони цілувалися, брали від кола поздоровлення і шлюб вважався законним. І розходилися легко. Козак, взявши за руку дружину, вводив її в коло і казав: "Друзі, вірні козаки. Я деякий час мав дружину. Вона була мені послужливо, вірною дружиною, тепер вона мені не дружина, а я їй не чоловік. Хто її бажає, може взяти «. Відмовлено дружину будь-хто міг взяти собі за дружину, прикривши її полою свого одягу.»
Козачий круг і освіта
Потреба у старих мала різні прояви. Але головним було те, що головною умовою виживання козаків в складних умовах навколишньої дійсності було потрібно накопичувати, аналізувати і засвоювати досвід попередніх поколінь. Саме в цій сфері були задіяні функції старих людей (на Січі — січових дідів). Все життя козака від колиски і до гробу було напруженим і невпинним навчанням. Спочатку козачок, а потім молодий і навіть не дуже молодий козак дуже уважно слухав старших і засвоював їх життєвий досвід і досвід їх попередників, збережений і донесений до нового покоління у думах і піснях, казках і переказах. По мірі появи власного досвіду і самі козачата ставали вчителями, навчаючи тих, хто був молодший за них, і так далі. Від успішного засвоєння досвіду своїх попередників, від розуміння справжніх причин їх успіхів і невдач в дуже великій мірі залежали власні успіхи і невдачі, а часто і саме життя козака. Хто погано вчився, того часто вбивали в першому ж бою. Всі стандартні і нестандартні ситуації, в яких опинялись їх батьки, діди, прадіди на війні, на полюванні, в побутових ситуаціях — вивчались, запам'ятовувались і були чудово відомі їх внукам і правнукам. Вони місяцями програвали ці ситуації, неспішно рухаючись безмежними просторами Євразії. Проходячи кіньми дороги вони не співали, а «грали» свої неповторні пісні. Але самі ці пісні і перекази з'являлись на світ і отримували право на подальше життя в більшості випадків на посиденьках в колі старих дідів.
Посилання
- ↑ Астапенко М., Левченко В. Будет помнить вся Россия (російською)
Джерела
Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. |