Ігнатьєв Борис Петрович: відмінності між версіями

	Борис Ігнатьєв
Особисті дані
Повне ім'я	Борис Петрович Ігнатьєв
Народження	5 грудня 1940 (83 роки)
	м. Москва, РРФСР, СРСР
Зріст	175 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР; Росія
Позиція	півзахисник, нападаючий
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди	;
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Борис Ігнатьєв у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 05:31, 17 вересня 2011

Бори́с Ігна́тьєв (нар. 5 грудня 1940, м. Москва, РРФСР) — колишній радянський футболіст, радянський та російський футбольний тренер. Майстер спорту (1963). Заслужений тренер РРФСР (1978).

Кар'єра гравця

Таїнства футболу Ігнатьєв почав осягати у рідному дворі на Неглинній, що знаходилася навпроти Сандуновських лазень, куди наступного дня після матчу часто заходили видатні радянські футболісти кінця 40-х — початку 50-х, які без сумнівів були кумирами місцевих дітлахів. Тож із самого дитинства Борис щиро любив футбол і намагався віддати цій грі якомогу більше власного часу.
Серйозно ж займатися «грою № 1» Ігнатьєв почав у юнацькій школі московського «Спартака», однак пробитися хоча б до дублю «народної команди» не вдалося і молодий півзахисник перейшов до резервного складу «Динамо» (Москва). За словами самого Ігнатьєва, щоб закріпитися у одному з провідних клубів країни, йому не вистачало фізики і, після нетривалого перебування у «Динамо», він перейшов до іжевського «Зеніта».
Якщо розглядати кар'єру Ігнатьєва вцілому, то напевно варто відилити лише один період — перебування у стані клубу «Волга» з міста Горький. Саме з цією командою він, як гравець, досяг найбільшого успіху, отримавши путівку до першої групи класу «А» (аналог вищої ліги) та зігравши там 7 матчів у чемпіонаті 1964 року.
Після «Волги» більше ніж на сезон Борис Петрович затримався лише у Махачкалі, де виступав за місцеве «Динамо». А вояжі у Жуковський, Цілиноград та Уфу тривали не більше сезону.
Коли Ігнатьєву виповнилося 32 роки, він зрозумів, що цю сторінку свого життя час перегортати.

Кар'єра тренера

Ще будучи гравцем, Ігнатьєв чітко уявляв собі, що іншого майбутнього, окрім тренерської справи, він не матиме. Тому постійно конспектував усі тренерські настанови, аналізував слова керманичів та думав, як би він сам чинив у такій ситуації. А у 27 років відніс документи до вищої школи тренерів, хоча відіграв за команди майстрів потім ще п'ять років. У ВШТ йому пощастило займатися разом з таким видатним футболістом як Лев Яшин.
Першим досвідом на тренерському містку стала робота у володимирському «Торпедо», де Борис Петрович почав працювати у 1973 році. А вже через рік отримав посаду головного тренера цього клубу, на якій пропрацював до 1976.
Новим викликом для Ігнатьєва стала робота у юнацькій збірній СРСР, якій він присвятив аж 13 років. Під його керівництвом радянські юнаки перемогли на Чемпіонаті Європи у 1988 році. Проте, для досягнення цієї вершини було проведено немало роботи протягом усього періоду керування збірною. На той час був обраний доволі таки ефективний напрям по вдосконаленню навчання тренерів юнацьких команд країни, згідно з яким досвідом з колегами ділилися такі майстри тренерської справи, як Валерій Лобановський, а трохи раніше Костянтин Бєсков.
Після завершення роботи з молодими радянськими футболістами розпочався закордонний етап кар'єри Ігнатьєва. «Першою ластівкою» став клуб з Обє'днаних Арабських Еміратів. На початковому етапі роботи радянський тренер не мав навіть перекладача, тож доводилося показувати «на пальцях» та використовувати шаблонні заготовки англійських виразів, завбачливо підготованих ще в СРСР.
Вже через рік Ігнатьєв повернувся до СРСР для того, щоб знову його залишити. Він отримав запрошення очолити олімпійську збірну Іраку, яку на той час контролював син Саддама Хуссейна. Справи йшли добре і робота приносила задоволення, проте всі карти зплутала війна у Перській затоці, через яку радянські спеціалісти повернулися на батьківщину.
Після повернення Борис Петрович знову повернувся до звичної справи — тренування збірних команд. З 1991 року по 1996 він пройшов шлях від тренера олімпійської команди до наставника національної збірної Росії. А через два роки був змушений залишити пост керманича головної команди країни, через те, що не витримав зливи критики, яка лилася на нього з преси після кількох не досить вдалих результатів.
Пробувши декілька місяців без роботи, Ігнатьєв прийняв пропозицію московського клубу «Торпедо-ЗІЛ», що виступав на той час у першій лізі. Задача була лише одна — вихід до «вишки». І слід відзначити, що воправся з нею колектив під проводом Ігнатьєва «на відмінно». Однак, далі щось не склалося у стосунках з керівництвом, яке не змогло забезпечити належні умови для успішного виступу у класі найсильніших, а тут якраз стала у нагоді пропозицію від китайського клубу…
Через десять років після свого останнього вояжа закордон Борис Петрович знову узяв під опіку іноземний клуб. На той час у Китаї був справжній футбольний бум і чемпіонат обіцяв бути доволі таки цікавим. Проте складність у роботі з китайськими гравцями полягала у тому, що вони були більш спрямовані на індивідуальні дії, а ось з командними функціями було значно важче.
Знову повернувшись до Росії Ігнатьєв певний час виконував не дуже звичні для себе ролі. Спочатку був тренером-консультантом у владикавказькій «Аланії», а трохи згодом обійняв посаду спортивного директора московського «Локомотива», який на той час тренував Юрій Сьомін. До речі, з Юрієм Павловичем Ігнатьєв потоваришував ще під час спільної роботи у збірній Росії в якості помічників Павла Садиріна.
До тренерської роботи повернувся аж у лютому 2004 року, очолиши підмосковний «Сатурн» ^[1], проте протримався на цій посаді лише 9 місяців ^[2] .
З кінця 2005 до серпня 2006 року обіймав посаду спортивного директора московського «Динамо», в той час як Юрій Сьомін став головним тренером цього клубу.
І знову підмосковне Раменське, і знову місцевий «Сатурн». Старшим тренером цієї команди Ігнатьєв пробув аж до того часу, поки Сьомін не запросив його до свого тренерського штабу у київське «Динамо» ^[3]. У обов'язки Бориса Петровича у новій команді входила робота з молоддю та перегляд ігор і спостереження за гравцями резервних команд київського клубу. Всього за два неповних сезони Сьомін, не без допомоги Ігнатьєва, зміг вивести команду з психологічної та ігрової ями, наслідком чого стало «золото» сезону 2008/09 та пів-фінал Кубку УЕФА 2008/09.
Однак, під час літнього міжсезоння, контракт Сьоміна з «Динамо» було розірвано через бажання Юрія Павловича очолити рідний «Локомотив». Разом з ним до Москви відбув і Борис Ігнатьєв. Справи у «залізничників» на той час йшли не кращим чином, проте суттєво змінити щось Сьоміну з Ігнатьєвим не вдалося. Команда за два сезони не піднялася вище четвертого місця, до того ж зазнала нищівного провалу у Лізі Європи. Президент клубу Ольга Смородська все частіше почала провокувати конфлікти у які втягувала головного тренера і врешті-решт змусила Юрія Сьоміна піти з клубу. Разом з ним «Локомотив» залишив і Борис Ігнатьєв.
23 грудня 2010 року Ігнатьєв уклав новий контракт з київським «Динамо», поповнивши тренерський штаб Юрія Сьоміна, що повернувся до Києва на запрошення Ігора Суркіса.

Тренерські досягнення

Переможець юнацького чемпіонату Європи з футболу (1988)

Нагороди

Орден Дружби Російської Федерації (1997)

Сім'я

Борис Ігнатьєв одружився у 1963 році під час виступів у "Волзі". Син Генадій грав у ФШМ "Торпедо", проте вирішив пов'язати свою долю зі збройними силами. Отримав звання майора і виїхав до Німеччини, де одружився на громадянці цієї країни, етнічній польці. Має двох синів (онуків Бориса Ігнатьєва), яких звуть Каміл та Олександр. Каміл займався у футбольній школі "Штутгарта".

Примітки

Посилання

Інтерв'ю

Б.Ігнатьєв: Живу від гри до гри (рос.), 02.06.1993
Запонки від Авеланжа (рос.), 17.12.2004
Б.Ігнатьєв: Зараз видовищність відходить на другий план (рос.), 05.12.2007
Б.Ігнатьєв: Цілиноград залишився в душі (рос.), 30.05.2008
Б.Ігнатьєв: Більше чотирьох місяців без роботи не сидів (рос.), 18.06.2009
Б.Ігнатьєв: Нашим тренерам не вистачає пофігізму (рос.), 13.01.2010
Б.Ігнатьєв: У футболі немає єдиної правди (рос.), 07.04.2011

[1] Головним тренером "Сатурна" став Борис Ігнатьєв

[2] Наставник ФК "Сатурн" пішов у відставку

[3] У "Динамо" перейшов ще один тренер збірної Росії

[1]

[2]

[3]

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 | юнацькі-клуби =
 | роки = 1960—1961<br />1962<br />1963—1967<br />1968—1969<br />1970<br />1971<br />1972
-| клуби = {{Прапорець|URS}} [[ФК_Іжевськ|Зеніт (Іжевськ)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Ракета (Сормово)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Волга_(Нижній_Новгород)|Волга (Горький)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Динамо (Махачкала)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Метеор (Жуковський)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[ФК_Астана|Динамо (Цілиноград)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Нафтовик_(Уфа)|Будівельник (Уфа)]]
+| клуби = {{Прапорець|URS}} [[ФК Іжевськ|Зеніт (Іжевськ)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Ракета (Сормово)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Волга (Нижній Новгород)|Волга (Горький)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Динамо (Махачкала)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Метеор (Жуковський)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[ФК Астана|Динамо (Цілиноград)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Нафтовик (Уфа)|Будівельник (Уфа)]]
 | ігри(голи) = <br /><br />7 (0)<br />53 (3)<br /><br />? (2)<br />
-| тренер-сезон =1974—1975<br/>1976—1989<br/>1989—1990<br/>1990<br/>1990—1991<br/>1992—1993<br/>1996—1998<br/>1998—2000<br/>2001<br/>2004
+| тренер-сезон =1974—1975<br />1976—1989<br />1989—1990<br />1990<br />1990—1991<br />1992—1993<br />1996—1998<br />1998—2000<br />2001<br />2004
-| тренер-команда ={{Прапорець|URS}} [[Торпедо (Володимир)]]<br/>{{Прапорець|URS}} [[Збірна_СРСР_з_футболу|СРСР]] (U-19)<br/>{{Прапорець|UAE}} клуб з [[ОАЕ]]<br/>{{Прапорець|IRQ}} [[Збірна_Іраку_з_футболу|Ірак]] (олімп.)<br/>{{Прапорець|URS}} [[Збірна_СРСР_з_футболу|СРСР]] (олімп.)<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Молодіжна_збірна_Росії_з_футболу|Росія]](мол.)<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Збірна_Росії_з_футболу|Росія]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[ФК_Москва|Торпедо-ЗІЛ (Москва)]]<br/>{{Прапорець|CHN}} [[Шандунь Луйнен]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Сатурн (Раменське)]]
+| тренер-команда ={{Прапорець|URS}} [[Торпедо (Володимир)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Збірна СРСР з футболу|СРСР]] (U-19)<br />{{Прапорець|UAE}} клуб з [[ОАЕ]]<br />{{Прапорець|IRQ}} [[Збірна Іраку з футболу|Ірак]] (олімп.)<br />{{Прапорець|URS}} [[Збірна СРСР з футболу|СРСР]] (олімп.)<br />{{Прапорець|RUS}} [[Молодіжна збірна Росії з футболу|Росія]](мол.)<br />{{Прапорець|RUS}} [[Збірна Росії з футболу|Росія]]<br />{{Прапорець|RUS}} [[ФК Москва|Торпедо-ЗІЛ (Москва)]]<br />{{Прапорець|CHN}} [[Шандунь Луйнен]]<br />{{Прапорець|RUS}} [[Сатурн (Раменське)]]
 | тренер-місце =
 }}
-'''Бори́с Ігна́тьєв''' ({{н}} [[5 грудня]] [[1940]], м. [[Москва]], [[РРФСР]])&nbsp;— колишній радянський [[футболіст]], радянський та російський футбольний [[тренер]]. [[Майстер_спорту|Майстер спорту]] (1963). [[Заслужений_тренер|Заслужений тренер РРФСР]] (1978).
+'''Бори́с Ігна́тьєв''' ({{н}} [[5 грудня]] [[1940]], м. [[Москва]], [[РРФСР]])&nbsp;— колишній радянський [[футболіст]], радянський та російський футбольний [[тренер]]. [[Майстер спорту]] (1963). [[Заслужений тренер|Заслужений тренер РРФСР]] (1978).
 == Кар'єра гравця ==
-Таїнства футболу Ігнатьєв почав осягати у рідному дворі на Неглинній, що знаходилася навпроти [[Сандуновські_лазні|Сандуновських лазень]], куди наступного дня після матчу часто заходили видатні радянські футболісти кінця 40-х&nbsp;— початку 50-х, які без сумнівів були кумирами місцевих дітлахів. Тож із самого дитинства Борис щиро любив футбол і намагався віддати цій грі якомогу більше власного часу.<br />
+Таїнства футболу Ігнатьєв почав осягати у рідному дворі на Неглинній, що знаходилася навпроти [[Сандуновські лазні|Сандуновських лазень]], куди наступного дня після матчу часто заходили видатні радянські футболісти кінця 40-х&nbsp;— початку 50-х, які без сумнівів були кумирами місцевих дітлахів. Тож із самого дитинства Борис щиро любив футбол і намагався віддати цій грі якомогу більше власного часу.<br />
-Серйозно ж займатися «грою №&nbsp;1» Ігнатьєв почав у юнацькій школі [[Спартак_(футбольний_клуб,_Москва)|московського «Спартака»]], однак пробитися хоча б до дублю «народної команди» не вдалося і молодий півзахисник перейшов до резервного складу [[Динамо_(футбольний_клуб,_Москва)|«Динамо» (Москва)]]. За словами самого Ігнатьєва, щоб закріпитися у одному з провідних клубів країни, йому не вистачало фізики і, після нетривалого перебування у «Динамо», він перейшов до [[ФК_Іжевськ|іжевського «Зеніта»]].<br />
+Серйозно ж займатися «грою №&nbsp;1» Ігнатьєв почав у юнацькій школі [[Спартак (футбольний клуб, Москва)|московського «Спартака»]], однак пробитися хоча б до дублю «народної команди» не вдалося і молодий півзахисник перейшов до резервного складу [[Динамо (футбольний клуб, Москва)|«Динамо» (Москва)]]. За словами самого Ігнатьєва, щоб закріпитися у одному з провідних клубів країни, йому не вистачало фізики і, після нетривалого перебування у «Динамо», він перейшов до [[ФК Іжевськ|іжевського «Зеніта»]].<br />
-Якщо розглядати кар'єру Ігнатьєва вцілому, то напевно варто відилити лише один період&nbsp;— перебування у стані клубу [[Волга_(Нижній_Новгород)|«Волга»]] з міста [[Горький_(місто)|Горький]]. Саме з цією командою він, як гравець, досяг найбільшого успіху, отримавши путівку до першої групи класу «А» (аналог вищої ліги) та зігравши там 7 матчів у [[Чемпіонат_СРСР_з_футболу_1964_(клас_«А»,_перша_група)|чемпіонаті 1964 року]].<br />
+Якщо розглядати кар'єру Ігнатьєва вцілому, то напевно варто відилити лише один період&nbsp;— перебування у стані клубу [[Волга (Нижній Новгород)|«Волга»]] з міста [[Горький (місто)|Горький]]. Саме з цією командою він, як гравець, досяг найбільшого успіху, отримавши путівку до першої групи класу «А» (аналог вищої ліги) та зігравши там 7 матчів у [[Чемпіонат СРСР з футболу 1964 (клас «А», перша група)|чемпіонаті 1964 року]].<br />
-Після «Волги» більше ніж на сезон Борис Петрович затримався лише у [[Махачкала|Махачкалі]], де виступав за місцеве [[Динамо_(Махачкала)|«Динамо»]]. А вояжі у [[Жуковський_(місто)|Жуковський]], [[Цілиноград]] та [[Уфа|Уфу]] тривали не більше сезону.<br />
+Після «Волги» більше ніж на сезон Борис Петрович затримався лише у [[Махачкала|Махачкалі]], де виступав за місцеве [[Динамо (Махачкала)|«Динамо»]]. А вояжі у [[Жуковський (місто)|Жуковський]], [[Цілиноград]] та [[Уфа|Уфу]] тривали не більше сезону.<br />
 Коли Ігнатьєву виповнилося 32 роки, він зрозумів, що цю сторінку свого життя час перегортати.
 == Кар'єра тренера ==
-Ще будучи гравцем, Ігнатьєв чітко уявляв собі, що іншого майбутнього, окрім тренерської справи, він не матиме. Тому постійно конспектував усі тренерські настанови, аналізував слова керманичів та думав, як би він сам чинив у такій ситуації. А у 27 років відніс документи до [[Вища_школа_тренерів|вищої школи тренерів]], хоча відіграв за команди майстрів потім ще п'ять років. У ВШТ йому пощастило займатися разом з таким видатним футболістом як [[Лев Яшин]].<br />
+Ще будучи гравцем, Ігнатьєв чітко уявляв собі, що іншого майбутнього, окрім тренерської справи, він не матиме. Тому постійно конспектував усі тренерські настанови, аналізував слова керманичів та думав, як би він сам чинив у такій ситуації. А у 27 років відніс документи до [[Вища школа тренерів|вищої школи тренерів]], хоча відіграв за команди майстрів потім ще п'ять років. У ВШТ йому пощастило займатися разом з таким видатним футболістом як [[Лев Яшин]].<br />
-Першим досвідом на тренерському містку стала робота у [[Торпедо_(Володимир)|володимирському «Торпедо»]], де Борис Петрович почав працювати у [[1973]] році. А вже через рік отримав посаду головного тренера цього клубу, на якій пропрацював до [[1976]].<br />
+Першим досвідом на тренерському містку стала робота у [[Торпедо (Володимир)|володимирському «Торпедо»]], де Борис Петрович почав працювати у [[1973]] році. А вже через рік отримав посаду головного тренера цього клубу, на якій пропрацював до [[1976]].<br />
-Новим викликом для Ігнатьєва стала робота у юнацькій[[збірна_СРСР_з_футболу| збірній СРСР]], якій він присвятив аж 13 років. Під його керівництвом радянські юнаки перемогли на [[Чемпіонат Європи з футболу U-19|Чемпіонаті Європи]] у [[1988]] році. Проте, для досягнення цієї вершини було проведено немало роботи протягом усього періоду керування збірною. На той час був обраний доволі таки ефективний напрям по вдосконаленню навчання тренерів юнацьких команд країни, згідно з яким досвідом з колегами ділилися такі майстри тренерської справи, як [[Валерій Лобановський]], а трохи раніше [[Костянтин Бєсков]].<br />
+Новим викликом для Ігнатьєва стала робота у юнацькій [[збірна СРСР з футболу|збірній СРСР]], якій він присвятив аж 13 років. Під його керівництвом радянські юнаки перемогли на [[Чемпіонат Європи з футболу U-19|Чемпіонаті Європи]] у [[1988]] році. Проте, для досягнення цієї вершини було проведено немало роботи протягом усього періоду керування збірною. На той час був обраний доволі таки ефективний напрям по вдосконаленню навчання тренерів юнацьких команд країни, згідно з яким досвідом з колегами ділилися такі майстри тренерської справи, як [[Валерій Лобановський]], а трохи раніше [[Костянтин Бєсков]].<br />
-Після завершення роботи з молодими радянськими футболістами розпочався закордонний етап кар'єри Ігнатьєва. «Першою ластівкою» став клуб з [[ОАЕ|Обє'днаних Арабських Еміратів]]. На початковому етапі роботи радянський тренер не мав навіть перекладача, тож доводилося показувати «на пальцях» та використовувати шаблонні заготовки [[англійська_мова|англійських виразів]], завбачливо підготованих ще в [[СРСР]].<br />
+Після завершення роботи з молодими радянськими футболістами розпочався закордонний етап кар'єри Ігнатьєва. «Першою ластівкою» став клуб з [[ОАЕ|Обє'днаних Арабських Еміратів]]. На початковому етапі роботи радянський тренер не мав навіть перекладача, тож доводилося показувати «на пальцях» та використовувати шаблонні заготовки [[англійська мова|англійських виразів]], завбачливо підготованих ще в [[СРСР]].<br />
-Вже через рік Ігнатьєв повернувся до СРСР для того, щоб знову його залишити. Він отримав запрошення очолити [[Збірна_Іраку_з_футболу|олімпійську збірну Іраку]], яку на той час контролював син [[Саддам Хуссейн|Саддама Хуссейна]]. Справи йшли добре і робота приносила задоволення, проте всі карти зплутала [[Війна_в_Перській_затоці_(1990-1991)|війна у Перській затоці]], через яку радянські спеціалісти повернулися на батьківщину.<br />
+Вже через рік Ігнатьєв повернувся до СРСР для того, щоб знову його залишити. Він отримав запрошення очолити [[Збірна Іраку з футболу|олімпійську збірну Іраку]], яку на той час контролював син [[Саддам Хуссейн|Саддама Хуссейна]]. Справи йшли добре і робота приносила задоволення, проте всі карти зплутала [[Війна в Перській затоці (1990-1991)|війна у Перській затоці]], через яку радянські спеціалісти повернулися на батьківщину.<br />
-Після повернення Борис Петрович знову повернувся до звичної справи&nbsp;— тренування збірних команд. З [[1991]] року по [[1996]] він пройшов шлях від тренера олімпійської команди до наставника [[Збірна_Росії_з_футболу|національної збірної Росії]]. А через два роки був змушений залишити пост керманича головної команди країни, через те, що не витримав зливи критики, яка лилася на нього з преси після кількох не досить вдалих результатів.<br />
+Після повернення Борис Петрович знову повернувся до звичної справи&nbsp;— тренування збірних команд. З [[1991]] року по [[1996]] він пройшов шлях від тренера олімпійської команди до наставника [[Збірна Росії з футболу|національної збірної Росії]]. А через два роки був змушений залишити пост керманича головної команди країни, через те, що не витримав зливи критики, яка лилася на нього з преси після кількох не досить вдалих результатів.<br />
-Пробувши декілька місяців без роботи, Ігнатьєв прийняв пропозицію московського клубу [[Москва_(футбольний_клуб)|«Торпедо-ЗІЛ»]], що виступав на той час у першій лізі. Задача була лише одна&nbsp;— вихід до «вишки». І слід відзначити, що воправся з нею колектив під проводом Ігнатьєва «на відмінно». Однак, далі щось не склалося у стосунках з керівництвом, яке не змогло забезпечити належні умови для успішного виступу у класі найсильніших, а тут якраз стала у нагоді пропозицію від китайського клубу…<br />
+Пробувши декілька місяців без роботи, Ігнатьєв прийняв пропозицію московського клубу [[Москва (футбольний клуб)|«Торпедо-ЗІЛ»]], що виступав на той час у першій лізі. Задача була лише одна&nbsp;— вихід до «вишки». І слід відзначити, що воправся з нею колектив під проводом Ігнатьєва «на відмінно». Однак, далі щось не склалося у стосунках з керівництвом, яке не змогло забезпечити належні умови для успішного виступу у класі найсильніших, а тут якраз стала у нагоді пропозицію від китайського клубу…<br />
 Через десять років після свого останнього вояжа закордон Борис Петрович знову узяв під опіку іноземний клуб. На той час у [[Китай|Китаї]] був справжній футбольний бум і чемпіонат обіцяв бути доволі таки цікавим. Проте складність у роботі з китайськими гравцями полягала у тому, що вони були більш спрямовані на індивідуальні дії, а ось з командними функціями було значно важче.<br />
-Знову повернувшись до Росії Ігнатьєв певний час виконував не дуже звичні для себе ролі. Спочатку був тренером-консультантом у [[Аланія_(футбольний_клуб)|владикавказькій «Аланії»]], а трохи згодом обійняв посаду спортивного директора [[Локомотив_(Москва)|московського «Локомотива»]], який на той час тренував [[Сьомін_Юрій_Павлович|Юрій Сьомін]]. До речі, з Юрієм Павловичем Ігнатьєв потоваришував ще під час спільної роботи у збірній Росії в якості помічників [[Садирін Павло Федорович|Павла Садиріна]]. <br />
+Знову повернувшись до Росії Ігнатьєв певний час виконував не дуже звичні для себе ролі. Спочатку був тренером-консультантом у [[Аланія (футбольний клуб)|владикавказькій «Аланії»]], а трохи згодом обійняв посаду спортивного директора [[Локомотив (Москва)|московського «Локомотива»]], який на той час тренував [[Сьомін Юрій Павлович|Юрій Сьомін]]. До речі, з Юрієм Павловичем Ігнатьєв потоваришував ще під час спільної роботи у збірній Росії в якості помічників [[Садирін Павло Федорович|Павла Садиріна]]. <br />
-До тренерської роботи повернувся аж у лютому 2004 року, очолиши [[Сатурн_(Раменське)|підмосковний «Сатурн»]] <ref>[http://www.newsru.com/sport/18feb2004/657786483.html Головним тренером "Сатурна" став Борис Ігнатьєв]</ref>, проте протримався на цій посаді лише 9 місяців <ref>[http://www.euro-football.ru/article/29/13127 Наставник ФК "Сатурн" пішов у відставку]</ref> .<br />
+До тренерської роботи повернувся аж у лютому 2004 року, очолиши [[Сатурн (Раменське)|підмосковний «Сатурн»]] <ref>[http://www.newsru.com/sport/18feb2004/657786483.html Головним тренером "Сатурна" став Борис Ігнатьєв]</ref>, проте протримався на цій посаді лише 9 місяців <ref>[http://www.euro-football.ru/article/29/13127 Наставник ФК "Сатурн" пішов у відставку]</ref> .<br />
 З кінця 2005 до серпня 2006 року обіймав посаду спортивного директора московського «Динамо», в той час як Юрій Сьомін став головним тренером цього клубу.<br />
-І знову підмосковне [[Раменське]], і знову місцевий «Сатурн». Старшим тренером цієї команди Ігнатьєв пробув аж до того часу, поки Сьомін не запросив його до свого тренерського штабу у [[Динамо_(Київ)|київське «Динамо»]] <ref>[http://kp.ua/daily/100109/68593/ У "Динамо" перейшов ще один тренер збірної Росії]</ref>. У обов'язки Бориса Петровича у новій команді входила робота з молоддю та перегляд ігор і спостереження за гравцями резервних команд київського клубу. Всього за два неповних сезони Сьомін, не без допомоги Ігнатьєва, зміг вивести команду з психологічної та ігрової ями, наслідком чого стало «золото» [[Чемпіонат_України_з_футболу_2008—2009|сезону 2008/09]] та пів-фінал [[Кубок_УЄФА_2008—2009|Кубку УЕФА 2008/09]].<br />
+І знову підмосковне [[Раменське]], і знову місцевий «Сатурн». Старшим тренером цієї команди Ігнатьєв пробув аж до того часу, поки Сьомін не запросив його до свого тренерського штабу у [[Динамо (Київ)|київське «Динамо»]] <ref>[http://kp.ua/daily/100109/68593/ У "Динамо" перейшов ще один тренер збірної Росії]</ref>. У обов'язки Бориса Петровича у новій команді входила робота з молоддю та перегляд ігор і спостереження за гравцями резервних команд київського клубу. Всього за два неповних сезони Сьомін, не без допомоги Ігнатьєва, зміг вивести команду з психологічної та ігрової ями, наслідком чого стало «золото» [[Чемпіонат України з футболу 2008—2009|сезону 2008/09]] та пів-фінал [[Кубок УЄФА 2008—2009|Кубку УЕФА 2008/09]].<br />
-Однак, під час літнього міжсезоння, контракт Сьоміна з «Динамо» було розірвано через бажання Юрія Павловича очолити рідний «Локомотив». Разом з ним до Москви відбув і Борис Ігнатьєв. Справи у «залізничників» на той час йшли не кращим чином, проте суттєво змінити щось Сьоміну з Ігнатьєвим не вдалося. Команда за два сезони не піднялася вище четвертого місця, до того ж зазнала нищівного провалу у [[Ліга_Європи_УЄФА|Лізі Європи]]. Президент клубу [[Смородська Ольга Юріївна|Ольга Смородська]] все частіше почала провокувати конфлікти у які втягувала головного тренера і врешті-решт змусила Юрія Сьоміна піти з клубу. Разом з ним «Локомотив» залишив і Борис Ігнатьєв.<br />
+Однак, під час літнього міжсезоння, контракт Сьоміна з «Динамо» було розірвано через бажання Юрія Павловича очолити рідний «Локомотив». Разом з ним до Москви відбув і Борис Ігнатьєв. Справи у «залізничників» на той час йшли не кращим чином, проте суттєво змінити щось Сьоміну з Ігнатьєвим не вдалося. Команда за два сезони не піднялася вище четвертого місця, до того ж зазнала нищівного провалу у [[Ліга Європи УЄФА|Лізі Європи]]. Президент клубу [[Смородська Ольга Юріївна|Ольга Смородська]] все частіше почала провокувати конфлікти у які втягувала головного тренера і врешті-решт змусила Юрія Сьоміна піти з клубу. Разом з ним «Локомотив» залишив і Борис Ігнатьєв.<br />
-грудня 2010 року Ігнатьєв уклав новий контракт з київським «Динамо», поповнивши тренерський штаб Юрія Сьоміна, що повернувся до Києва на запрошення [[Суркіс_Ігор_Михайлович|Ігора Суркіса]].
+грудня 2010 року Ігнатьєв уклав новий контракт з київським «Динамо», поповнивши тренерський штаб Юрія Сьоміна, що повернувся до Києва на запрошення [[Суркіс Ігор Михайлович|Ігора Суркіса]].
 == Тренерські досягнення ==
@@ Рядок 51: / Рядок 51: @@
 == Нагороди ==
-* [[Орден_Дружби_(Російська_Федерація)|Орден Дружби Російської Федерації]] (1997)
+* [[Орден Дружби (Російська Федерація)|Орден Дружби Російської Федерації]] (1997)
 == Сім'я ==
-Борис Ігнатьєв одружився у 1963 році під час виступів у "Волзі". Син Генадій грав у [[ФШМ_Торпедо|ФШМ "Торпедо"]], проте вирішив пов'язати свою долю зі [[Збройні_сили_СРСР|збройними силами]]. Отримав звання [[Майор|майора]] і виїхав до [[Німеччина|Німеччини]], де одружився на громадянці цієї країни, етнічній [[Польща|польці]]. Має двох синів (онуків Бориса Ігнатьєва), яких звуть Каміл та Олександр. Каміл займався у футбольній школі [[Штутгарт_(футбольний_клуб)|"Штутгарта"]].
+Борис Ігнатьєв одружився у 1963 році під час виступів у "Волзі". Син Генадій грав у [[ФШМ Торпедо|ФШМ "Торпедо"]], проте вирішив пов'язати свою долю зі [[Збройні сили СРСР|збройними силами]]. Отримав звання [[Майор|майора]] і виїхав до [[Німеччина|Німеччини]], де одружився на громадянці цієї країни, етнічній [[Польща|польці]]. Має двох синів (онуків Бориса Ігнатьєва), яких звуть Каміл та Олександр. Каміл займався у футбольній школі [[Штутгарт (футбольний клуб)|"Штутгарта"]].
 == Примітки ==
@@ Рядок 88: / Рядок 88: @@
 [[en:Boris Ignatyev]]
 [[fi:Boris Ignatjev]]
-[[pl:Borys Ignatjew]]
+[[pl:Boris Ignatjew]]
-[[ru:Игнатьев,_Борис_Петрович]]
+[[ru:Игнатьев, Борис Петрович]]

Ігнатьєв Борис Петрович: відмінності між версіями

Версія за 05:31, 17 вересня 2011

Зміст

Кар'єра гравця

Кар'єра тренера

Тренерські досягнення

Нагороди

Сім'я

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Особисті дані
Борис Ігнатьєв

Повне ім'я	Борис Петрович Ігнатьєв
Народження	5 грудня 1940 (83 роки)(19401205)
	м. Москва, РРФСР, СРСР
Зріст	175 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР Росія
Позиція	півзахисник, нападаючий
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1960—1961 1962 1963—1967 1968—1969 1970 1971 1972	Зеніт (Іжевськ) Ракета (Сормово) Волга (Горький) Динамо (Махачкала) Метеор (Жуковський) Динамо (Цілиноград) Будівельник (Уфа)	7 (0) 53 (3) ? (2)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1974—1975 1976—1989 1989—1990 1990 1990—1991 1992—1993 1996—1998 1998—2000 2001 2004	Торпедо (Володимир) СРСР (U-19) клуб з ОАЕ Ірак (олімп.) СРСР (олімп.) Росія(мол.) Росія Торпедо-ЗІЛ (Москва) Шандунь Луйнен Сатурн (Раменське)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Борис Ігнатьєв у Вікісховищі

Ігнатьєв Борис Петрович: відмінності між версіями

Версія за 05:31, 17 вересня 2011

Кар'єра гравця

Кар'єра тренера

Тренерські досягнення

Нагороди

Сім'я

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук