Стад (Швеція)

Карта Швеції

Стад (зі шведської: «місто») — шведський термін, який історично використовувався для міських поселень різного розміру. З 1971 року статус не має адміністративного чи юридичного значення в Швеції.

Історія

Статус міст в Швеції раніше надавався королівським привілеєм, що можна порівняти зі статусом району чи містечка у Сполученному Королівстві до 1970-х років, або статусом міста сьогодні.Муніципалітет не міг назвати себе містом. Для одержання пільг існувало декілька вимог, необхідних для виконання муніципалітетом, наприклад: мати певний розмір, а також мати певні об'єкти. Критерії змінювалися з часом на розсуд Риксдагу чи монарха, але вони обов'язково включали постійний зал міської ради та в'язницю.

У більшості випадків, перш ніж поселення отримувало статус міста, йому надавався статус чепінга (köping), або «торговельного містечка». Виключення з цього могло статися, коли місто було засновано під керівництвом короля, у такому разі воно часто носить ім'я монарха, такого як Крістіанстад або Карлскруна (названий на честь королів Кристіана IV Данського та Карла ХІ Шведського).

У пізньому середньовіччі (1450 р.) Швеція (крім Фінляндії) мала 41 статутне місто. У 1680 році їх було вже 83. Єдиним містом, заснованим і привілейованим у 18 столітті був Естерсунд (1786). У 1863 році в Швеції були введені перші акти місцевого самоврядування.З приблизно 2500 муніципалітетів, які було створено, 88 були привілейовані статусами міст. Основна відмінність цих та інших муніципалітетів полягала в тому, що міста мали свою юрисдикцію, тобто незалежні міські суди. Також існували закони про містопланування та будівництво (Byggnadstadgan 1874), запобігання пожежам (Brandstadgan 1874), громадський порядок (Ordningsstadgan 1868) та охорону здоров'я (Hälsovårdsstadgan 1874), які були обов'язковими для міст. До 1900 року два незначні міста Борнгольм і Хапаранда втратили свої суди, але зберегли титул міста.

З нових міст, привілейованих між 1901 і 1951 роками (44, загальна кількість міст 133) жоден з них не мав власної юрисдикції, але залишився з тим, що отримало назву landsrätt («сільська юрисдикція»).

Реформи 20-го століття

У середині 20 століття було проведено багато адміністративних реформ, які продовжували зменшувати різницю між сільськими та міськими районами. Поліцейські сили та окружні суди, а також податкова система були централізовані, що зробило адміністрацію єдиною по всій Швеції.

Злиття муніципалітетів зменшило кількість одиниць місцевого самоврядування з максимуму 2532 в 1930 році до менше 300 сьогодні. Отже, до 1970 року більшість муніципалітетів містили як сільські, так і міські райони. Оскільки міські та сільські муніципалітети також з часом отримували однакові обов'язки перед громадянами, то не було потреби диференціювати міста та муніципалітети, оскільки всі мали однакові повноваження. Таким чином, з 1 січня 1971 року всі муніципалітети визначаються як комуни, незалежно від їх колишнього статусу.

Сучасне використання

Більшість міських районів Швеції, які колись були привілейованими містами, на сьогоднішній день зазвичай називають стадом (містом). Більшість з них також є місцем розташування і відповідних муніципалітетів, хоча термін більше не є адміністративним терміном. У деяких муніципалітетах може бути більше одного колишнього міста, наприклад Ескільстуна і Турсгелла в комуні Ескільстуна; Кунгельв і Марстранд в комуні Кунгельв; Єнчепінг, Гускварна і Гранна, які всі три зараз входять до складу комуни Єнчепінг; місто Вісбі муніципалітету Готланд. Деякі колишні міста також «зрослись», утворюючи одну міську територію.

Кілька комун, які колись були містами, як і раніше, продовжують називати себе «стадами» (містами), наприклад Стокгольм, Гетеборг та Мальме.

Статистичні дані Швеції визначають термін «stad» як місцевість з більш ніж 10 000 мешканцями. Таких наразі 118.

Міське населення

Найбільші міські райони в 1850 році:

• Стокгольм (93 000 жителів)
• Гетеборг (26 000)
• Норрчепінг (17 000)
• Карлскруна (14 000)
• Мальме (13 000)

Найбільші міські райони в 1900 році:

• Стокгольм (300 624 жителів)
• Гетеборг (130 609)
• Мальме (60 857)
• Норрчепінг (41 008)
• Євле (29 522)
• Гельсінгборг (24 670)
• Карлскруна (23 955)
• Єнчепінг (23 143)
• Уппсала (22 855)
• Еребру (22 013)
• Лунд (16 621)
• Бурос (15 837)
• Гальмстад (15 362)

Нижче наведений перелік найбільших міст Швеції (з населенням понад 50 тисяч осіб) з вказівкою чисельності населення(станом на 2016 рік) та датою здобуття міського статусу. У Швеції налічується 132 населених пункти, що мають статус міста. У найменшому місті — Марстранд, мешкає 375 осіб.

Місто	Населення	Лен	Дата отримання статусу
Стокгольм	851 155	Стокгольм	1250
Гетеборг	516 632	Вестра Йоталанд	1619
Мальме	293 909	Сконе	1250
Уппсала	140 454	Уппсала	1286
Вестерос	110 877	Вестманланд	990
Еребру	107 038	Еребру	1200
Лінчепінг	97 428	Естерйотланд	1287
Гельсінборг	97 122	Сконе	1085
Єнчепінг	89 396	Єнчепінг	1294
Норрчепінг	83 561	Естерйотланд	1384
Лунд	82 800	Сконе	990
Умео	75 645	Вестерботтен	1622
Євле	71 033	Євлеборґ	1446
Векше	65 000	Крунуберґ	1342
Седертельє	64 619	Стокгольм	1000
Бурос	63 441	Вестра Йоталанд	1622
Карлстад	61 685	Вермланд	1584
Ескільстуна	60 185	Седерманланд	1659
Гальмстад	55 688	Галланд	1200

Джерела

• Статистика Статистичного управління Швеції. Вебсайт Archived copy. Архів оригіналу за 29 серпня 2006. Процитовано 29-08-2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
• Статистика від вебсайту Statistics Sweden, за інформацією 2006 року
• 1911 Encyclopædia Britannica, стаття Швеція.
• Ця стаття містить зміст, викладений у Owl Edition of Nordisk familjebok, шведській енциклопедії, яка пупблікувалась в період з 1904 по 1926 р., яка зараз є загальнодоступною.